Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 922/2539/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Жукової Л.В.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В."на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015у справі№ 922/2539/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В."доПриватного акціонерного товариства "Флас"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Дзержинський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиціїпростягнення 40483,10 грн.за участю представників сторін:

від позивача: Браташов А.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2014 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Флас" (61022, м. Харків, Держпром, пл. Свободи,5, 1 п-д, оф.118; код ЄДРПОУ 22684950; п/р: 26005820002681 в Київському відділенні ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА Україна Т.О.В." (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 20-А; код ЄДРПОУ 30530955; р/р: 26001438323 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ) збитки за договором №6.102 від 14.08.2006р. у вигляді вартості неповернутого орендованого майна у розмірі 40483,10 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2014 у справі №922/2539/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015скасувати, рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2014 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р., задоволено первісний позов ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." до АТ "Флас" про стягнення заборгованості по орендній платі по договору оренди майна № 6.102 від 14.08.2006 року в розмірі 22410,66 грн.; зобов'язано АТ "Флас" повернути ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." майно в кількості 89 шт., отримане по цьому ж договору оренди, перелік якого міститься у рішенні суду. Цим же рішенням суду відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "Флас" до ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." про стягнення збитків, понесених внаслідок відмови останнього від прийняття майна з оренди по цьому ж договору.

16.02.2011 р. видано наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 у справі № 42/288-10, який пред'явлений до виконання.

Постановою Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 30.03.2011 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Харківської області від 16.02.2011 р. у справі № 42/288-10, а постановою цього відділу від 20.03.2012 р. наказ повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47, ст.50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник та його майно за адресою, вказаною в виконавчому документі, відсутні, про що, складений акт і заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Внаслідок наявності фактів, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі №42/288-10 та роблять його неможливим, позивач звернувся до цього ж місцевого суду із заявою про зміну способу виконання рішення в порядку ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2014 року позивачу відмовлено у задоволенні його заяви на тій підставі, що вказане майно є індивідуально визначеним, що виключає зміну способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти відповідача, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом вчинення ним позову до відповідача про стягнення збитків за втрачене майно, під час розгляду якого і буде встановлюватись його вартість.

Постановою Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 13.06.2014 р., за заявою позивача, повторно відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 16.02.2011 р., виданого на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі №42/288-10.

В подальшому виконавче провадження зупинено на підставі п. 1. ч. 1 ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" (постанови від 05.08.2014 року та від 27.08.2014 року).

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого орендованого майна у розмірі 40483,10 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди майна № 6.102 від 14.08.2006 року.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 у справі №42/288-10 в частині зобов'язань АТ "Флас" повернути ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." майно не виконано в зв'язку з відсутністю у боржника цього майна, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд, повно та всебічно дослідивши всі суттєві обставини справи, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі №42/288-10 майна, оскільки позивачем не надано доказів знищення цього спірного майна.

Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про не доведення позивачем обов'язку відшкодовувати відповідачу вартість майна, перелік якого міститься у виконавчому документі, є вірним з огляду на те, що виконавче провадження з виконання наказу № 42/288-10 про зобов'язання ПАТ "Флас" повернути ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." майно в кількості 89 шт., отримане по договору оренди №6.102 від 14.08.2006, не закінчено, знаходиться на виконанні в органі державної виконавчої служби і виконавчий документ не повернуто заявнику, що не є доказом його знищення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, за змістом вищезазначеної статті для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено наявності неправомірної поведінки відповідача, вини останнього у невиконанні рішення суду та безпосереднього причинного зв'язку між заподіянням позивачу збитків і правопорушенням відповідача, відсутності доказів на підтвердження факту втрати, знищення або пошкодження спірного майна, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність доводів ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." стосовно притягнення ПАТ "Флас" до цивільно-правової відповідальності шляхом покладення на нього обов'язку відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості неповернутого за рішенням суду майна у заявленому розмірі.

В частині розгляду господарськими судами попередніх інстанцій заяви щодо пропуску позивачем строку позовної давності, відповідності висновків судів обставинам справи та правильності застосування ними норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на наступне.

За змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Разом з тим, як зазначено вище, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право позивача не порушено, оскільки не надано доказів на підтвердження факту втрати, знищення або пошкодження спірного майна, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Отже, скасовуючи рішення господарського суду Харківської області, Харківський апеляційний господарський суд на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановив всі фактичні обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не впливають на нього, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року у справі №922/2539/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

Л.В. Жукова