Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 916/2988/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М. Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Петровський Д.О.; відповідача - Слюсар М.М.;розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від19.11.2014та на рішенняГосподарського суду Одеської областівід06.10.2014у справі № 916/2988/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Нібулон"доДержавного підприємства "Одеська залізниця"простягнення 11 862, 62 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ СГП "Нібулон") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (далі - ДП "Одеська залізниця") про стягнення 11 862, 62 грн в якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2014 порушено провадження у справі № 916/2988/14 за позовом ТОВ СГП "Нібулон" до ДП "Одеська залізниця" про стягнення 11 862, 62 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Малярчук І.А.) від 06.10.2014 позов задоволено повністю. Суд стягнув із ДП "Одеська залізниця" на користь ТОВ СГП "Нібулон" 11 862, 62 грн вартості нестачі вантажу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Савицький Я.Ф., судді Гладишева Т.Я., Лисенко В.А.) від 19.11.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2014, ДП "Одеська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.03.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.04.2015.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 07.04.2015 № 05-05/409 для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2014 зі справи № 916/2988/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Студенець В.І., Харченко В.М.

ТОВ СГП "Нібулон" подало відзив на касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення господарських судів залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" без задоволення.

У засіданні суду, призначеному на 08.04.2015, оголошено перерву до 22.04.2015.

ТОВ СГП "Нібулон" та ДП "Одеська залізниця" також подали додаткові пояснення.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 20.04.2015 № 05-05/471 для розгляду касаційної скарги Державного підприємства "Одеська залізниця" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2014 зі справи № 916/2988/14, сформовано колегію суддів у такому складі: суддя Кузьменко М.В. - головуючий, судді Васищак І.М., Студенець В.І.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (залізниця) та ТОВ СП "Нібулон" (вантажовласник) 18.04.2012 було укладено договір № 1438, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1.1 договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків.

За залізничною накладною №34834382, зі станції "Михайленки" Південно-західної залізниці до станції "Миколаїв-вантажний" Одеської залізниці було відвантажено насипом вантаж (насіння сої), у вагоні №95300166 за пломбами Ш933343, Ш933344, Ш933345, Ш933346, Ш933347, Ш933348, Ш933344, загальною масою 582590кг.

Вантажовідправником та вантажоотримувачем згаданого вантажу є ТОВ СП "Нібулон".

Згідно з актом загальної форми №493 від 28.01.2014 на станції Миколаїв-вантажний при огляді подачі на 11-му шляху в 21год.30хв. 15-ти вагонів для ТОВ "Нібулон" у вагоні №95300166 було встановлено ознаки крадіжки, із середнього розвантажувального люка затиснутий інородний предмет (біле ганчір'я), запірні пристрої справні. Під вагоном наявні сліди просипання вантажу сої, один мішок із соєю та 15 мішків порожніх.

Відповідно до комерційного акту №027053/5 від 29.01.2014 при комісійному переважуванні вагону №95300166 встановлено нестачу вантажу на 3050кг менше ніж зазначено у накладній. Навантаження вагону нерівномірне, над середнім розвантажувальним люком поглиблення довжиною 2000мм, шириною 2000мм, глибиною 1000мм. З правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні вагону щілина шириною 20мм, довжиною 40мм, закладена ганчір'ям, течі вантажу не має. Вагон технічно справний згідно технічного акту №1 від 29.01.2014.

В акті про технічний стан вагону №1 від 29.01.2014 зазначено, що вагон №95300166 технічно справний, з правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні щілина шириною 20мм, довжиною 40мм. втрата вантажу можлива.

Згідно з довідкою №2651 від 15.09.2104 ремонт вагону №95300166 відбувався 24.12.2013, за тех. рішенням строк служби вагону продовжено до 24.01.2015.

Відповідно до листа Лінійного відділу на станції Миколаїв УМВС України на Одеській залізниці №22/СВ-23 від 06.05.2014, господарськими судами встановлено, що 30.04.2014 прийнято остаточне рішення в кримінальному провадженні відносно зерна сої, яку передано ТОВ СП "Нібулон" в той же день.

Однак, ТОВ СГП "Нібулон" також подано до суду ухвалу від 27.05.2014 у справі №487/4502/14-к Заводського районного суду м. Миколаєв, за якою призначено до судового розгляду кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно Таточенка О.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України на 05.06.2014 по кримінальному провадженню №12013160610000341 щодо крадіжки сої.

ТОВ СГП "Нібулон" було надіслано ДП "Одеська залізниця" претензію №1466/3-14/27 від 12.02.2014 про відшкодування вартості нестачі вантажу у вагоні №95300166, на яку отримано відповідь від 02.04.2014 з відмовою у її задоволенні з тих підстав, що за фактом нестачі сої триває кримінальне провадження, речові докази (60 мішків - вагою 3000кг) знаходяться у лінійному відділі на станції Миколаїв до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню судом першої інстанції.

Згідно довідки ТОВ СП "Нібулон" №998/3-14/59 від 29.01.2014 вартість однієї тонни вантажу сої, який прибув у вагоні №95300166, складає 4300грн з ПДВ.

З інформаційної довідки Регіональної ТПП Миколаївської області №26-74 від 23.07.2014 орієнтовний рівень цін внутрішнього ринку України на соєві боби в період з 20.01.2014 по 31.01.2014 складав 4000грн.-4400грн. за одну тону.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ СГП "Нібулон" до ДП "Одеська залізниця" про відшкодування збитків, пов'язаних із нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у розмірі 11 862, 62 грн, тобто у розмірі фактичної шкоди з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (п. 113 Статуту залізниць України).

Підпунктом а) п. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (абз. 2 п. 114 Статуту залізниць України).

Загальна сума відшкодування збитку за незбережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж (абз. 3 п. 114 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема таких обставин, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Тобто, відшкодування збитків як цивільна відповідальність стосовно кредитора (особи, чиє право порушене) виконує компенсаційну функцію. Збитки - це негативні майнові наслідки. Щоб мати право на стягнення завданих збитків потерпіла особа повинна довести, зокрема їх наявність.

Без врахування викладеного суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідно до листа №22/СВ-23 від 06.05.2014 Слідчого СВ Лінійного відділу на станції Миколаїв УМВС України на Одеській залізниці 30.04.2014 прийнято остаточне рішення в кримінальному провадженні відносно зерна сої, яку передано ТОВ СП "Нібулон" в той же день, не дали належної правової оцінки даному листу, а також тим обставинам, які ним засвідчуються.

Окрім того, господарськими судами було враховано, що ухвалою від 27.05.2014 у кримінальній справі № 487/4502/14-к Заводським районним судом м. Миколаєва призначено до судового розгляду кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно Таточенко О.С. у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України по кримінальному провадженню №12013160610000341 щодо крадіжки сої, проте судами зазначено, що рішення у даній кримінальній справі не прийнято, особу винну у скоєнні крадіжки вантажу не визначено, вартість нестачі вантажу позивачу не відшкодовано.

Разом з тим, місцевим господарським судом достеменно не було з'ясовано, а судом апеляційної інстанції не було перевірено стан розгляду кримінальної справи, на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, а відповідно не було враховано вирок Заводського районного суду міста Миколаєва від 26.09.2014.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 у справі № 916/2988/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.