Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 року Справа № 5011-4/13650-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл лтд", м. Київ,

на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.01.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014

зі справи № 5011-4/13650-2012

за позовом спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл лтд" (далі - ТОВ "Хмесіл лтд")

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вента БГ" (далі - ТОВ "Вента БГ"), м. Київ,

про стягнення 475 962,50 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Танева Г.Ц., Авторгова А.М.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Хмесіл лтд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог) про стягнення з ТОВ "Вента БГ" 698 033,22 грн. основного боргу, 3 % річних у сумі 20 941 грн., а також 14 379,48 грн. судового збору.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 21.03.2013 та 16.07.2013 провадження у справі було зупинено та призначено судово-технічну експертизу документів.

16.10.2013 ТОВ "Хмесіл лтд" подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову з проханням накласти арешт на кошти відповідача, а також заборонити йому і його посадовим особам - керівнику та ліквідатору, - вчиняти дії, спрямовані на припинення юридичної особи боржника - ТОВ "Вента БГ".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2014 (колегія суддів у складі: Борисенко І.І. - головуючий суддя, судді Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 (колегія суддів у складі: Шапран В.В. - головуючий суддя, судді Андрієнко В.В., Буравльов С.І.), зазначену заяву позивача задоволено частково: накладено арешт на кошти ТОВ "Вента БГ" у межах ціни позову; в задоволенні іншої частини вимог - відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано пов'язаністю заходів забезпечення позову з його предметом, а також тим, що вжиття даних заходів спроможне забезпечити виконання судового рішення у разі задоволення позову, тоді як вимоги щодо заборони відповідачеві та його посадовим особам вчиняти певні дії не стосуються безпосередньо предмета спору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Хмесіл лтд" просить зазначені ухвалу місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи в частині відмови в задоволенні його заяви скасувати та відповідну його заяву задовольнити повністю. Своє прохання ТОВ "Хмесіл лтд" мотивує прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може унеможливити або утруднити виконання рішення по суті позовних вимог.

Згідно з статтею 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві та забороною відповідачеві вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Такі ж правові позиції викладено і в пунктах 1, 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, предметом даного позову є стягнення з ТОВ "Вента БГ" сум основного боргу та нарахованих на нього 3 % річних.

За таких обставин попередні судові інстанції, беручи до уваги предмет даного спору та спрямованість заходів забезпечення позову, з дотриманням приписів статей 66, 67 ГПК України дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності передбачених законом підстав для накладення арешту на кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог та обґрунтовано відмовили в застосуванні решти заходів як таких, що не пов'язані (безпосередньо) з предметом спору.

Доводи скаржника не спростовують наведеного і не можуть бути підставами для задоволення його вимог.

Таким чином, ухвала місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті без порушення норм матеріального та/або процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.01.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 зі справи № 5011-4/13650-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу спільного українсько-болгарського товариства з обмеженою відповідальністю "Хмесіл лтд" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Бенедисюк

Суддя В.Харченко