Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.11.2015 року у справі №917/580/15
Постанова ВГСУ від 22.03.2016 року у справі №917/580/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 917/580/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Чернова Є.В.- головуючого, Ковтонюк Л.В. Овечкіна В.Е.за участю предстанвиків: від позивача від відповідача розглянув касаційну скаргу Припишна О.С. Іщенко Д.Ю. Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 січня 2016 р. у справі№917/580/15 господарського суду Полтавської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Востокмет"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Тепловозоремонтний завод"простягнення 707382грн.88коп.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 року (суддя Тимошенко К.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "Тепловозоремонтний завод" на користь ТОВ "Науково-виробнича фірма "Востокмет" 555550,23 грн. заборгованості з оплати товарів, 55555 грн. штрафу, 47739,85 грн. пені, 4249,43 грн. 3% річних, 44288,37 грн. інфляційних втрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016р. (судді: Медуниця О.Є., Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 р. залишено без зміни.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матерального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що судами порушені ст.ст.627, 629 ЦК України, оскільки судами не враховано, що строк виконання зобовязання за умовами договору не настав, так як оплата здійснюється після надання постачальником покупцю супровідних документів, однак сертифікат якості сфальсифіковано. Судами не враховано ст.ст. 235-237 ГК України згідно з якими відповідач вправі призупинити оплату у разі ненадання супровідних документів.

Позивач у відзиві не погодився з доводами касаційної скарги, проти її задоволення заперечив з тих мотивів, що спір щодо якості товару не розглядається, тому доводи щодо сертифікатів якості не мають значення для предмету спору, позивач виконав зобовязання з поставки, тому просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення у справі без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, що вязли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18.06.2014 року між ТОВ "Науково-виробнича фірма "Востокмет" (постачальник) та ТОВ "Тепловозоремонтний завод" (покупець) укладено договір поставки №1806/14 (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві матеріали (товар), відповідно до рахунків та накладних, в яких міститься повна інформація про товар (номенклатура, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість товару), а покупець зобов'язується здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1 договору, ціна та вартість товару зазначається у виставлених рахунках. Сплата рахунка вважається узгодженням вартості на товар. Після сплати рахунку ціна змінюватись не може.

В п.3.5 договору сторони передбачили, що передача-приймання товару здійснюється за місцем знаходження постачальника (при умові самовивозу товару покупцем) чи за місцем знаходження покупця (при умові доставки товару перевізником) згідно супроводжувальних документів постачальника і повинна відповідати вимогам державних стандартів, технічних умов (ДСТУ, ТУ), копії яких повинні додаватися постачальником до товару. Датою поставки вважається дата одержання товару покупцем, про що робиться відмітка покупцем у видатковій накладній. Якщо представник не зазначив дату у видатковій накладній - датою поставки вважається дата, зазначена постачальником при складанні видаткової накладної. При передачі товару обов'язково повинні бути копія сертифікату якості або виписки з сертифікату якості заводу-виробника, завірена печаткою постачальника.

Пунктом 3.7 договору визначено, що приймання товару по якості здійснюється згідно технічних умов та інших нормативно-правових актів, у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, у частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п.3.8 договору, у випадку постачання товару без надання належним чином оформлених супровідних документів (видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних, копій сертифікату якості або виписки із сертифікату якості), оплата за такий товар здійснюється після надання постачальником покупцю вказаних документів.

В п.4.2 сторони узгодили, що оплата товару проводиться шляхом передоплати, або послідуючої оплати вартості поставленого товару, за домовленістю сторін.

Договір є укладеним з моменту підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо ні одна із сторін не повідомила другу сторону про бажання припинити дію договору за один місяць до припинення його дії.

Відповідач свої обов'язки з оплати товару виконав неналежним чином, а саме оплату поставленого товару здійснив частково, в сумі 112298,35 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 555550,23 грн. заборгованості з оплати товарів, 55555 грн. штрафу, 47739,85 грн. пені, 4249,43 грн. 3% річних та 44288,37 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

В п.3.5 договору сторони узгодили, що датою поставки вважається дата одержання товару покупцем, про що робиться відмітка покупцем у видатковій накладній. Якщо представник не зазначив дату у видатковій накладній - датою поставки вважається дата, зазначена постачальником при складанні видаткової накладної.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за товар здійснюється покупцем у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника платіжними дорученнями на підставі рахунку постачальника, наданого покупцеві.

На виконання умов договору поставки та Специфікацій №№9,10,11,12,13 до нього, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 667848,58 грн., що підтверджується видатковими накладними №229 від 01.12.2014 року, №240 від 10.12.2014 року, №243 від 12.12.2014 року, №249 від 18.12.2014 року, №255 від 25.12.2014 року, які підписані сторонами договору.

Обов'язок відповідача здійснити оплату поставленого товару протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару від позивача передбачений умовами укладених сторонами Специфікацій до договору, на підставі яких здійснювались поставки.

Позивач, на виконання вимог п.4.1 договору, 01.12.2014 року виставив відповідачу рахунок на оплату №282, 10.12.2014 року рахунок №297, 12.12.2014 року рахунок №301, 18.12.2014 року рахунок №308, 25.12.2014 року рахунок №321. Таким чином, строк оплати поставленого товару був встановлений відповідно до 08.12.2014 року на суму 89460,10 грн., до 17.12.2014 року на суму 95580,14 грн., до 19.12.2014 року на суму 11280,01 грн., до 25.12.2014 року на суму 108360,14 грн., до 01.01.2015 року на суму 493176,19 грн.

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача належного виконання умов договору №1806/14, в тому числі оплатити поставлений відповідачу товар в повному обсязі, згідно підписаних сторонами договору видаткових накладних.

Сума боргу відповідача підтверджується наданим позивачем матеріалами (договором, специфікаціями, видатковими накладними, розрахунками ціни позову).

Враховуючи непогашення відповідачем суми основного боргу, вказаної позивачем, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 555550,23 грн.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 09.12.2014 по 16.03.2015 року в сумі 621,52 грн. (Специфікація №9), за період з 18.12.2014 року по 16.03.2015 року в сумі 699,18 грн. (Специфікація №10), за період з 20.12.2014 року по 16.03.2015 року в розмірі 80,66 грн. (Специфікація №11), за період з 26.12.2014 року по 16.03.2015 року в сумі 721,41 грн. (Специфікація №12), за період з 02.01.2015 року по 16.03.2015 року в сумі 2126,66 грн. (Специфікація №13), тобто в загальній сумі 4249,43 грн.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат за січень-лютий 2015 року в розмірі 44288,37 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, застосування штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає в себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Відповідно до п.6.5 договору, у разі прострочення покупцем оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення до повного погашення боргу покупцем та штраф в розмірі 10% від суми боргу.

З огляду на викладене, а також враховуючи нарахування позивачем пені за період, який відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 47739,85 грн. пені та 55555 грн. штрафу обґрунтовані та суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про їх задоволення.

Доводи скарги про ненастання строку оплати та неврахування судом умов п.3.8 договору щодо постачання товару без надання належним чином оформлених супровідних документів (видаткових, податкових і товарно-транспортних накладних, копій сертифікату якості або виписки із сертифікату якості) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать встановленим судом обставинам надання відповідачу засвідчених копій сертифікатів, а саме: сертифікат якості №406/1, сертифікат №312, сертифікат №1257.

Пунктом 3.7 договору визначено, що приймання товару по якості здійснюється згідно технічних умов та інших нормативно-правових актів, у відповідності з вимогами Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, у частині, що не суперечить чинному законодавству України.

Так, пунктом 14 Інструкції № П-7 встановлено, що приймання продукції по якості та комплектності здійснюється у точній відповідності до стандартів, технічних умов, Основних та Особливих умов поставки, іншим обов'язковим для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.), що постачається. Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.

Однак, відповідачем акт про відсутність супровідних документів або їх частини на поставлений позивачем товар складено не було.

Крім того, відповідно до п.5.2 договору поставки, в разі виявлення неякісного товару після його отримання у постачальника, покупець протягом 3 днів повідомляє про це постачальника.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення відповідача до позивача з повідомлення про поставку неякісного товару.

При цьому, судова колегія також визнає правильними правові висновки, що обставини щодо якості не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки предметом даного спору є стягнення з відповідача заборгованості та штрафних санкцій за невиконання умов укладеного договору поставки.

Колегія суддів апеляційної інстанції правомірно зазначила, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яке свідчить про підроблення позивачем сертифікатів якості, у зв'язку з чим такі доводи позивача є безпідставним з огляду на приписи статті 33 ГПК України.

Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та не приймаються колегією суддів.

Згідно зі ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Неправильного застосування норм матеріального права, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи і наданим сторонами доказам, порушень норм процесуального права, які визначені як безумовні підстави для скасування судового рішення судом касаційної інстанції не встановлено, тому підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.01.2016р. та рішення господарського суду Полтавської області від 13.05.2015 року у справі № 917/580/15 господарського суду Полтавської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя Є.Чернов

судді Л. Ковтонюк

В.Овечкін