Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2014 року Справа № 15/5005/153/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 рокуу справі господарського судуДніпропетровської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа"простягнення 20 375 904,05 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мацегорін А.О.,- відповідача:Миткалик Є.В.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог) 301768,92 грн. основного боргу, 1420612,39 грн. пені, 710360,63 грн. інфляційних втрат, 1059866,60 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 301768,92 грн. основного боргу, 142061,24 грн. пені, 710360,63 грн. інфляційних витрат, 1059866,60 грн. 3% річних та 68820,00 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 року в частині відмови у стягненні 1278551,15 грн. пені скасувати, справу в цій частині позовних вимог направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 14.10.2010 року між ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" (покупець) був укладений договір про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-1191БО-3, відповідно до умов якого, постачальник зобов"язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб"єктів господарювання.

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.3.1. договору передбачена відповідальність покупця за порушення ним умов п.4.1 договору, у вигляді сплати (крім суми заборгованості) пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у жовтні 2010 року - грудні 2010 року природний газ на загальну суму 25188975,36 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Проте, відповідач в порушення умов договору та приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України лише частково оплатив вартість отриманого природного газу, заборгувавши позивачу 301 768,92 грн.

У зв"язку з порушенням відповідачем строків оплати вартості отриманого природного газу, позивач на підставі ст. 549 ЦК України та п.7.3.1 договору нарахував відповідачу 1 420 612,39 грн. пені, яку суди попередніх інстанцій задовольнили частково, а саме стягнули 142 061,24 грн.

Скаржник не оскаржує судові акти в частині правомірності чи неправомірності стягнення з відповідача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, а тому в цій частині вони не перевіряються судом касаційної інстанції.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередній інстанцій пені до 10%, згідно із ст.83 ГПК України. При цьому, скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основною причиною несвоєчасної оплати поставленого газу є те, що суб'єкти господарювання, які є кінцевими споживачами теплопостачання, невчасно та не в повному об'ємі сплачують відповідачу грошові кошти, у зв'язку із чим відповідач не міг вчасно розрахуватись з позивачем, крім того, відповідачу несвоєчасно надаються субвенції з бюджету, що також впливає на ступінь виконання відповідачем зобов"язань по договору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, бюджетних установ, організацій та інших споживачів, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню до 10%.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому висновки є законними, обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2013 року у справі №15/5005/153/2012 залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

В.І.Студенець