ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 915/2320/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Ходаківської І.П.перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"на постанову та додаткову постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2015 та від 26.06.2015 (відповідно) у справігосподарського суду Миколаївської областіза позовомзаступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській областідотовариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Дружба"провідшкодування збитків в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:не з'явились; від відповідача:Бортницький Ю.В. - дов. №583 від 16.10.2014; Удовенко К.С. - дов. №82 від 06.05.2015;від Генеральної прокуратури України:старший прокурор відділу Савицька О.В. - посв. №015589 від 13.03.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.03.2015 господарського суду Миколаївської області (суддя: Гриньова-Новицька Т.В.) у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що підстави для притягнення відповідача до відповідальності відсутні, оскільки товариство використовує воду тільки для своїх господарсько-побутових потреб.

Постановою від 25.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Таран С.В. - головуючий, Будішевська Л.О., Лашин В.В.) рішення господарського суду Миколаївської області від 03.03.2015 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнено з ТОВ "Молочна компанія "Дружба" на користь держави 4252671,34 грн. збитків. Стягнено з ТОВ "Молочна компанія "Дружба" в дохід Державного бюджету України 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Додатковою постановою від 26.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду стягнено з ТОВ "Молочна компанія "Дружба" в дохід Державного бюджету України 36540,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що відповідачем видобувались підземні води на виробничі потреби без дозволу на спеціальне користування надрами, чим порушені вимоги ст.ст. 19, 21, 65 Кодексу України "Про надра" та ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Не погоджуючись з постановою та додатковою постановою апеляційного господарського суду ТОВ "Молочна компанія "Дружба" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Скаржник посилається на те, що апеляційним судом порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 23 Кодексу України "Про надра", оскільки він використовує воду тільки для своїх господарсько-побутових потреб.

Прокуратура Миколаївської області у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову від 25.06.2015 та додаткову постанову від 26.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Як встановлено господарськими судами предметом позову у даній справі є відшкодування збитків, які завдані ТОВ "Молочна компанія "Дружба" навколишньому природному середовищу у зв'язку із самовільним забором води при відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Господарськими судами встановлено, що відповідно п. 2.3 статуту ТОВ "Молочна компанія "Дружба" здійснює діяльність в таких напрямках: перероблення молока та виробництво сиру, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів, виробництво хлібобулочних та кондитерських виробів тощо.

Відповідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.06.2013 ТОВ "Молочна компанія "Дружба" володіє на праві власності земельною ділянкою площею 1,1466 га за адресою: м. Нова Одеса, вул. Маслозаводська, 2, на зазначеній земельній ділянці облаштовані дві свердловини для забору підземної води глибиною 41 та 48 метрів, які належать відповідачеві.

Забір води з вказаних вище свердловин здійснюється ТОВ "Молочна компанія "Дружба" на підставі дозволу на спеціальне водокористування №УКР3488А/НИК від 20.10.2011, який виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області. Термін дії до 20.10.2014. Ціль водокористування - для виробничих і господарсько-побутових потреб.

Відповідно акту від 29.10.2013 Державною екологічною інспекцією в Миколаївській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ "Молочна компанія "Дружба".

Перевіркою встановлено, що на час проведення перевірки на господарсько-побутові потреби товариство використовувало воду з мереж міськводопроводу, а для забезпечення нормального технологічного процесу виробництва та підтримання систем і обладнання у відповідному стані товариством використовується вода з власних підземних джерел (свердловин); станом на час проведення перевірки ТОВ "Молочна компанія "Дружба" не отримано спеціального дозволу на користування надрами.

Акт перевірки підписаний головним інженером ТОВ "Молочна компанія "Дружба" з зауваженнями про те, що підприємство на виробничі потреби воду не використовує, а використання води здійснюється на господарсько-питні потреби.

На підставі акту перевірки та документів первинного обліку підприємства (звіти за формою 2-ТП (водгосп) від 11.01.2013 та 05.04.2013, дозволу на спеціальне водокористування №УКР3488А/НИК від 20.10.2011 та інформації відповідача від 28.08.2013 за №533) проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів на користування надрами (підземні води).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів зроблено за формулою №23, на підставі п. 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України №767/16783 від 14.08.2009, із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства екології та природних ресурсів України №220 від 30.06.2011.

З метою усунення порушення природоохоронного законодавства 31.10.2013 Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області відповідачеві видано припис №04/122, яким зобов'язано ТОВ "Молочна компанія "Дружба" в термін до 31.12.2013 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами та надати на адресу позивача офіційну довідку щодо кількості забраної води з підземних джерел за період з 01.01.2012 по 29.10.2013.

Не погодившись з вказаним вище приписом ТОВ "Молочна компанія "Дружба" оскаржило його в порядку адміністративного судочинства. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.12.2013, залишеною без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 21.05.2014, у справі №814/5053/13-а за позовом ТОВ "Молочна компанія "Дружба" до Державної екологічної інспекції у Миколаївській області визнано протиправним та скасовано припис останньої №04/122 від 31.10.2013.

Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що висновок місцевого господарського суду про преюдиціальність доводів Миколаївського окружного адміністративного суду є помилковим, оскільки в даному випадку преюдиціальне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійснений іншим судом. В даному випадку преюдиційне значення має факт невідповідності припису Державної екологічної інспекції у Миколаївській області №04/122 від 31.10.2013 вимогам чинного законодавства, а не правова оцінка адміністративним судом обставин, з яких суд дійшов такого висновку.

Відповідно ст.38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно положень ст.ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, статті 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби".

Відповідно системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Господарськими судами встановлено, що відповідно звітів відповідача про використання води за 2012 рік та І, ІІ квартали 2013 року ТОВ "Молочна компанія "Дружба" використовувало воду із підземних джерел виключно для задоволення виробничих потреб, чим спростовуються його доводи про використання ним підземних вод тільки для задоволення господарсько-побутових потреб, тому вказані обставини виключають можливість використання підземних вод без отримання спеціального дозволу.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з метою здійснення спеціального водокористування шляхом видобування підземних вод із використанням артезіанських свердловин ТОВ "Молочна компанія "Дружба" окрім дозволу на спеціальне водокористування зобов'язане отримати також дозвіл на спеціальне користування надрами, оскільки відповідач використовує воду із підземних джерел на виробничі, а не на господарсько-побутові потреби.

Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Апеляційним господарським судом встановлено, що ТОВ "Молочна компанія "Дружба" в результаті здійснення своєї господарської діяльності допустило порушення природоохоронного законодавства, зокрема самовільне використання надр у вигляді забору підземних вод без отримання дозволу на користування надрами мало місце із використанням свердловин, щодо яких ТОВ "Молочна компанія "Дружба" отримано дозвіл на спеціальне водокористування. Викладені обставини підтверджують необхідний причинно-наслідковий зв'язок між здійсненим порушенням та завданими ним збитками. Однак, відповідачем протягом спірного періоду не вчинялось жодного заходу щодо отримання дозволу на користування надрами.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність у діях ТОВ "Молочна компанія "Дружба" всіх необхідних елементів складу цивільного (екологічного) правопорушення у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, із відповідача необхідно стягнути на користь держави суму збитків, завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 4252671,54 грн.

Відповідно п.п. 1.2 та 1.7 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009 (з наступними змінами та доповненнями), нею встановлюється порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі зокрема самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Самовільним водокористуванням є здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього.

Апеляційним господарськими судами встановлено, що розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів зроблено за формулою №23, яка передбачена пунктом 9.1 Методики, із застосуванням правильних вихідних даних.

Враховуючи викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність визначення позивачем та прокурором суми збитків в розмірі 4252671,54 грн., що завдані навколишньому природному середовищу у спірних правовідносинах.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку, відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.1115, п.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 25.06.2015 та додаткову постанову від 26.06.2015 Одеського апеляційного господарського суду зі справи № 915/2320/13 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

І.П. Ходаківська