Історія справи
Постанова ВГСУ від 21.07.2015 року у справі №б-50/104-09
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2015 року Справа № Б-50/104-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю., - доповідач у справі суддів:Коваленка В.М., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалугосподарського суду Харківської області від 02.12.2014та постановуХарківського апеляційного господарського суду у від 09.04.2015у справі № Б-50/104-09 господарського суду Харківської областіза заявоюФізичної особи - підприємця ОСОБА_6провизнання банкрутомза участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Бідоленко Є.І.
ВСТАНОВИВ :
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № Б-50/104-09 припинено провадження у справі № Б-50/104-09 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на підставі пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 у справі № Б-50/104-09 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк аваль", в особі Харківської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № Б-50/104-09 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.04.2015 та ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № Б-50/104-09, справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 6, 7, 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, боржник - ФОП ОСОБА_6 здійснював підприємницьку діяльність та набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи підприємця серія НОМЕР_1, місце проведення державної реєстрації - Виконавчий комітет Харківської міської ради, дата проведення державної реєстрації 04.07.2007, номер запису про проведення державної реєстрації 2 480 000 0000 081777, та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ № 515481 станом на 10.07.2009.
23.07.2009 ФОП ОСОБА_6 звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст.ст. 7, 47, 48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилаючись на те, що загальний розмір заборгованості перед кредиторами, пов'язаної із підприємницькою діяльністю та не забезпеченої заставою, становить 207 500,00 грн., а задоволення ним вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Постановою господарського суду Харківської області від 23.09.2009 у справі № Б-50/104-09, в порядку статей 47-48 Закону про банкрутство ФОП ОСОБА_6 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Чернишенко О.П.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2014 у справі № Б-50/104-09 припинено провадження у справі № Б-50/104-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство та п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 02.12.2014 про припинення провадження у справі про банкрутство встановлено, що ліквідатором боржника було складено реєстр вимог кредиторів, з якого господарським судом встановлено, що ліквідатором визнано та включено до реєстру вимог кредиторів наступні вимоги: ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 3 269 877,93 грн., ФОП ОСОБА_5 в сумі 190 500,00 грн., ФОП ОСОБА_9 в сумі 17 000,00 грн.
Із матеріалів справи господарським судом встановлено, що боржник мав у власності наступне майно: нежитлову будівлю літ.А-1,А1-1, загальною площею 854,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить банкруту на праві власності. Згідно звіту про оцінку ПП "АСС-А" ліквідаційна вартість майна на дату оцінки - 26.07.2010 склала 67 480 грн.
30.09.2010 було проведено аукціон з продажу спірного майна банкрута. Згідно протоколу № 1 проведення аукціону від 30.09.2010 нежитлова будівля (літ.А-1, А1-1), загальною площею 854,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 була придбана ОСОБА_10 за 67 480,00 грн. 25.11.2010 між ліквідатором Чернишенко О.П. та ОСОБА_10 було укладено договір купівлі-продажу цього майна. Цей договір було укладено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 3079.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 02.12.2014 про припинення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство та п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України мотивована тим, що боржник, звертаючись із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, на підтвердження безспірності грошових вимог кредиторів до боржника в сумі 207 500,00 грн., відповідно до вимог ст.ст. 1, 6 Закону про банкрутство, а саме перед кредитором ФОП ОСОБА_5 (61096, АДРЕСА_1, сума заборгованості - 190 500,00 грн.) надав копію договору поставки товару від 18.06.2008, накладну №7 від 23.06.2008 на суму 190 500,00 грн. та низку претензій (т.1, а.с.10-13); перед кредитором ФОП ОСОБА_9 (61047, АДРЕСА_2, сума заборгованості - 17 000 грн.) надав копію договору надання послуг від 24.03.2008, акти виконаних робіт та претензію на суму 17 000,00 грн. (т.1, а.с.37-42), разом з тим, боржником на час звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство не надано копій судових рішень про стягнення вказаних грошових сум, наказів судів про їх стягнення, виконавчих листів, виданих судом, постанов Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_6
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 02.12.2014 про припинення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6, в оскаржуваній постанові зазначив, що оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку статті 47 Закону про банкрутство, звернуся саме боржник, вказана обставина свідчить про визнання ним обставин наявності боргу, а тому, спеціальним Законом, в даному випадку, не вимагається подання при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство, за вимогами статті 47 Закону, доказів безспірності вимог кредиторів.
Постанова суду апеляційної інстанції від 09.04.2015, якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у даній справі, мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні відомості про подання заявником до податкового органу, згідно вимог ч. 6 ст. 128 ГК України, декларації про отримані доходи за 2008, 2009 рік, відповідно до яких, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, була б можливість встановити правомірність зазначених заявником доводів та те, що у зазначений період часу заявник не отримував доходів від підприємницької діяльності та не міг задовольнити наявні кредиторські вимоги.
Колегія суддів другої інстанції також зазначила, що місцевим господарським судом не з'ясовано, в чому полягали надані ФОП ОСОБА_9 боржнику маркетингові послуги, зокрема, в матеріалах справи відсутні відомості, якими підтверджується факт реального надання послуг на виконання укладеного договору.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції не встановлено факт використання товару, отриманого на підставі договору від 18.06.2008, укладеного між боржником та ФОП ОСОБА_5, у зв'язку з чим не досліджено відсутність вказаного товару у боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, встановила, що під час подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство заявником не додано матеріалів проведеної інвентаризації та оцінки належного банкруту майна, доказів на підтвердження відсутності грошових коштів на всіх відкритих рахунках боржника, а також дебіторської заборгованості, у зв'язку з чим висновок місцевого господарського суду під час винесення ухвали від 23.07.2009 про наявність підставі для порушення провадження у справі про банкрутство є, на думку суду апеляційної інстанції, передчасним та таким, що не підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано, враховуючи відсутність доказів, що належним чином підтверджували б наявність ознак неплатоспроможності боржника, у відповідності до змісту норм Закону про банкрутство в їх системному взаємозв'язку, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_6
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що Харківський апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові в даному випадку правомірно зазначив, що, оскільки із заявою про порушення справи про банкрутство, в порядку статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернуся саме боржник, вказана обставина свідчить про визнання ним обставин наявності боргу, а тому, Законом про банкрутство, в даному випадку, не вимагається подання боржником при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство, за вимогами статті 47 Закону, доказів безспірності вимог кредиторів, зокрема, судових рішень про стягнення грошових сум, наказів судів про їх стягнення, виконавчих листів, виданих судом, постанов Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження стосовно стягнення заборгованості з Фізичної особи-підприємця.
Проте, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що стаття 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має назву "Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина"
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 47 вказаного Закону правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) банкрутом. Заява про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця може бути подана в господарський суд громадянином-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.
Згідно з частинами 3, 4 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до заяви громадянина-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство. За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців. План погашення боргів повинен включати: строк його виконання; розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - громадянину-підприємцю та членам його сім'ї на споживання; розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.
Згідно з частиною 6 статті 47 Закону, якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів, вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.
Відповідно до вимог статті 48 Закону про банкрутство, яка має назву "Розгляд господарським судом справи про банкрутство громадянина-підприємця" одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення. За клопотанням громадянина-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь громадянина-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Відповідно до вимог статті 51 Цивільного Кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в редакції на момент порушення провадження у справі про банкрутство № Б-50/104-09, передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.
Згідно з частиною 9 статті 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа, не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, подає державному реєстратору довідки Державної податкової інспекції, Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості та інші документи.
Відповідно до вимог частини 4 статті 105 ЦК України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, виходячи з вимог статті 51, частини 4 статті 105 ЦК України, статей 22, 47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", в редакції на момент порушення провадження у справі про банкрутство № Б-50/104-09, на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що вирішили припинити власну підприємницьку діяльність, покладено обов'язок, для належного з'ясування кола кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, опублікувати в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації, повідомлення про прийняте рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, однією з передумов порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статей 47-49 спеціального Закону, за заявою фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності є здійснення громадянином-підприємцем попередньої публікації оголошення, в порядку частини 4 статті 105 ЦК України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що справа про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності - громадянина, на підставі статей 47, 48 Закону не може бути порушена до закінчення двохмісячного строку з дня публікації повідомлення про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог частини 1 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до вимог частини 5 статті 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.
Крім того, статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції Закону на момент порушення провадження у справі про банкрутство № Б-50/104-09, передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки.
Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, якщо проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.
Відповідно до пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998, в редакції на момент порушення провадження у справі про банкрутство № Б-50/104-09, юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо) чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення подати в орган державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.
Відповідно до пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання, зокрема, заяви за формою N 8-ОПП від платника податків.
Виходячи з викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до пункту 6 частини 6 статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Отже, суди попередніх інстанцій, дійшовши висновку про необхідність припинення провадження у справі про банкрутство, на підставі п.1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України та п.7.ч.1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в оскаржуваних ухвалі та постанові не з'ясували, чи було додано до заяви фізичної особи-підприємця про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 47-49 Закону, на момент порушення провадження у справі про банкрутство № Б-50/104-09 ФОП ОСОБА_6 докази здійснення попередньої публікації оголошення, в порядку статті 51 та частини 4 статті 105 Цивільного Кодексу України та статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" для з'ясування кола кредиторів боржника та повного обсягу кредиторської заборгованості, а також докази оцінки майна боржника, за рахунок якого можливе задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, чи додано проміжний ліквідаційний баланс, чи додано до вказаної заяви також докази дотримання заявником вимог пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998, в частині повідомлення Державної податкової інспекції про ліквідацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за формою № 8-ОПП. Крім того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи був поданий боржником до суду план погашення боргів громадянина-підприємця, чи здійснювалось, в порядку пункту 6 частини 4 статті 47 Закону про банкрутство, задоволення вимог кредиторів, на виконання боржником плану погашення боргів.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала суду першої інстанції від 02.12.2014 про припинення провадження у справі № Б-50/104-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_6 та постанова суду апеляційної інстанції від 09.04.2015 у справі № Б-50/104-09 підлягають скасуванню, а справа № Б-50/104-09 підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Харківської обласної дирекції акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.12.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду у від 09.04.2015 у справі № Б-50/104-09 - скасувати. Справу № Б-50/104-09 передати на розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді В.М. Коваленко
В.Я. Погребняк