Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2015 року Справа № 916/186/15-г Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: приватного акціонерного товариства "РЕНО України" державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" розглянув касаційну скаргу Брижак О.М. Чернишева А.О. державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21 травня 2015 рокуу справі№916/186/15-г господарського суду Одеської областіза позовомприватного акціонерного товариства "РЕНО України"до за участю третьої особидержавного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОЛОГІСТИКА"простягнення 128 289, 95 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2015 р. (суддя Д`яченко Т.Г.) позов задоволено частково, та стягнуто з ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на користь ПрАТ "РЕНО Україна" 3% річних від простроченої суми у розмірі 4824,07 грн., збитки у вигляді курсової різниці у розмірі 81991,62 грн. та 1744,75 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. (судді: Разюк Г.П., Петрова М.С., Колоколова С.І.) рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2015 р. скасовано частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" на користь Приватного акціонерного товариства "РЕНО Україна" 81991,62 грн. курсової різниці та 1639,84 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити".

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить порушення ст. 80 ГПК України, неправильне застосування ст.ст.530, 625 ЦК України, оскільки спір вже було вирішено при розгляді справи № 916/2095/14 господарського суду Одеської області, тому провадження підлягало припиненню; нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності, тому дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, які взяли участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014р. у справі №916/2095/14, залишеним без змін постановами Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. та Вищого господарського суду України від 03.12.2014р., 30.12.2011р. між ДП „Іллічівський морський торговельний порт" та ТОВ „Автологістіка" укладено Договір перевантаження імпортної і транзитної автотехники від 30.12.2011р. № 335/ит, відповідно до умов якого порт прийняв на себе зобов'язання вивантажити із суден типу РО-РО, прийняти на зберігання, навантажити в залізничні вагони і/або автотранспорт та документально оформити імпортну і транзитну автотехніку/трейлери, а вантажовласник ТОВ „Автологістіка"- запланувати до перевантаження 26000 одиниць автотехніки та сплатити надані йому портом послуги. Порт зобов'язаний здійснювати вивантаження із суден типу РО-РО вантажу, його прийом відповідно до діючих правил, звичаїв та погоджених з ним доручень вантажовласника, а також складування і зберігання вантажу на відкритих складських площах порту, без права користування вантажем, і приймає всі залежні від нього заходи щодо забезпечення схоронності вантажу при його перевальці і зберіганні. Вартість зберігання імпортної і транзитної автотехніки та транспортних засобів, що навантажуються на судна чи розвантажуються з суден своїм ходом або буксируванням визначається за вільними тарифами порту, а саме: 5,65 грн./од. - протягом добі; 8,81 грн./од. - за кожну добу з 2 по 5 добу; 13,21 грн./од. за кожну добу з 16 доби і далі пункту 1.1, підпунктів 2.1.1, 2.1.2 пункту 2.1, підпункту 3.1.2 пункту 3.1.2 Договору від 30.12.2011 у відповідності зі "Зводом звичаїв Іллічівського морського торговельного порту".

01.02.2013р. між ТОВ „АВТОЛОГІСТИКА" /експедитор/ та ПрАТ "РЕНО Україна" /клієнт/ укладено Генеральний договір транспортного експедирування № 04-L-0213, за яким експедитор зобов`язується за дорученням і за рахунок клієнта надавати послуги з портового супроводження вантажу в порту, транспортно-експедиторські послуги з організації внутрішніх автомобільних перевезень вантажу клієнта, траспортно-експедиторські послуги з організації міжнародних перевезень вантажу клієнта та інші транспортно-експедиторські послуги /п. 1/.

Згідно п.п. 2.1. клієнт доручає, а експедитор забезпечує надання послуг з портового супроводження вантажу, надання транспортно-експедиційних послуг та організацію внутрішніх і міжнародних перевезень автомобільним транспортом вантажу клієнта, а також інших транспортно-експедиторських послуг згідно умов договору.

У відповідності до п.п. 2.2. експедитор має забезпечити належне виконання перевезень вантажу спеціалізованим рухомим складом, призначеним для перевезення вантажу клієнта - автовозами.

П.п. 2.3. визначено, що під час виконання цього договору, у випадку виявлення на місцях завантаження-розвантаження яких-небудь ушкоджень вантажу, нестачі комплектуючих вантажу, представники сторони, яка приймає вантаж та сторони, яка передає вантаж, зобов`язані на місці виявлення пошкодження зробити відповідні відмітки у контрольному листі, затвердженого зразку (КЛ), з докладним описом таких ушкоджень або нестач, та зробити відповідний запис у товарно-транспортній накладній (ТТН/СМR).

Згідно умов договору п.п. 3.1.11. після вивезення вантажу з території порту експедитор негайно вносить інформацію щодо його стану та комплектності в інформаційну систему ESTAFETA, а щодо факту відвантаження вантажу з порту до інформаційної системи STEFI.

Кожна зі сторін несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору в межах, установлених положеннями цього договору, законодавством України згідно п.п. 6.1.1. договору.

Сторонами визначений строк дії даного договору до 31.12.2014р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

При розгляді справи № 916/2095/14 судами було встановлено, що на виконання означених договорів відповідно до Генерального акту № 5R0000028 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), та додатку до нього Акту-повідомлення №5R0005591 (дата вивантаження 12.02.2014 - 13.02.2014), підписаних представником Іллічівського морського торговельного порту Єпіфановим С.В., на склад №25 прийнято 143 місць легкових автомобілів RENAULT, що належать позивачу.

08.04.2014 зі складу №25 п'ятого терміналу ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було викрадено дві автомашини марки "RENAULT, LODGY", кузов сірого кольору, коди кузовів YF1JSRBW450274346 та YF1JSRBW450271677, що підтверджується листом Іллічівського МВ УМВС України в Одеський області від 09.04.2014 № 433/04. Факт крадіжки автомобілів не заперечувався відповідачами.

Згідно з інвойсами від 24.01.2014 № 00245630 і № 00245610 вартість викрадених автомобілів становить: номер YF1JSRBW450271677 - 12916,70 доларів США, а номер YF1JSRBW450274346 - 12635,03 доларів США. Загальна вартість втрачених під час зберігання автомобілів складає 25551,73 доларів США (12916,70 + 12635,03 = 25551,73), що за курсом НБУ станом на 15.05.2014р. становило 300262,26грн..

11.05.2014р. ТОВ „АВТОЛОГІСТИКА" (первісний кредитор ) та ПрАТ "РЕНО Україна" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, що належить первісному кредиторові за договором про перевантаження імпортної та транзитної автотехніки №335/ит від 30.12.2011р., укладеним між первісним кредитором та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (далі - Боржник) /п.п. 1.1./.

У відповідності до п.п. 1.2. за цим договором новий кредитор одержує право вимагати від порту належного виконання зобов`язань за п.п. 2.1.2 основного договору, в тому числі в судовому порядку, щодо незабезпечення схоронності вантажу (автомобілів Renault Lodgy VF1JSRBW450274346 та Renault Lodgy VF1JSRBW450271677).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами до повного виконання зобов`язаннь за цим договором.

В червні 2014р. ПАТ "РЕНО Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення суми збитків у розмірі 300262,26грн. станом на 15.05.14р..

Означену суму у якості збитків було стягнуто на користь ПрАТ "РЕНО Україна" рішенням господарського суду Одеської області від 31.07.2014р., яке фактично було виконане відповідачем у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача лише 27.11.2014р..

Звертаючись з позовом в даній справі у січні 2015р. ПрАТ "РЕНО Україна" вимагає стягнення індексу інфляції, трьох відсотків річних та курсової різниці у загальному розмірі 128 2898,15грн. у якості збитків, що виникли за період з 15.05 по 27.11.14р. внаслідок несвоєчасної сплати коштів, стягнутих рішенням суду від 31.07.14р..

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції відхилив доводи порту щодо ідентичності позовних вимог з заявленими в справі 916/2095/14, але визнав безпідставною вимогу позивача про стягнення інфляційних (за період з травня 2014р. по листопад 2014р.) у сумі 41474,26грн. з огляду на те, що майнові інтереси позивача від знецінення національної валюти відновлені судом стягненням з відповідача 81881,62грн. курсової різниці.

Судова колегія погоджується з обґрунтованістю стягнення курсової різниці, оскільки на дату фактичної оплати вартості втрачених автомобілів /27.11.14р./25551,73 доларів США по курсу долара США до гривні НБУ становили не 300262,26грн. (11,75грн. за 1 долар), а 382253,88 грн. (14,96грн. за 1 долар), отже різниця складає 81991,62 грн. і вона підлягає стягненню з тих же підстав, що в справі №916/2095/14.

В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" не було своєчасно відшкодовано ПрАТ "РЕНО Україна" вартість викрадених транспортних засобів, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача 3% річних від суми простроченого платежу.

Такий висновок суду є хибним з огляду на положення п.п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Доводи скарги, що судова справа стосовно того ж предмету спору, а саме відшкодування ДП „Іллічівський морський торговельний порт" збитків ПрАТ "РЕНО Україна", вирішена по суті ще 14.10.2014р., коли набрало сили рішення господарського суду Одеської області у справі №916/2095/14 від 31.07.2014р., що залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р., а згодом і постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2014р. обгрунтовано выдхилено апеляційним судом, оскільки предметом цієї справи є стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок знецінення національної валюти та інфляційних процесів, а предметом справи №916/2095/14 було стягнення збитків, які виникли внаслідок викрадення автомобілів.

Твердження скаржника про те, що ПрАТ "РЕНО Україна" не скориставшись у період розгляду першої справи своїм правом на збільшення позовних вимог, втратило право на їх пред'явлення окремою вимогою, то вони суперечать як ст.ст. 1, 22 ГПК України, так і ст.ст. 8, 55, 124 Конституції України.

За викладених обставин судова колегія вважає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з правильним застосуванням норм матеріального права, тому підстав для її скасування немає..

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р. у справі №916/186/15-г господарського суду Одеської області області залишити без зміни, а скаргу - без задоволення.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Є.Чернов

В. Цвігун