ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2014 року Справа № 5011-35/12317-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 5011-35/12317-2012 Господарського суду міста Києва за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Вінницька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк", м. Київ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", м. Київ, про визнання недійсним договору,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_5 (дов. № 1254 від 24.07.12), ОСОБА_6 (договір про надання адвокатських послуг № 26 від 20.05.14);

відповідача - Кривенда М.В. (дов. № 4 від 22.04.14),

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року позивач ФОП ОСОБА_4 пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Український промисловий банк" про визнання недійсним договору.

Вказував, що 26.05.06 між ним (позичальником) та ТОВ "Український промисловий банк" (кредитором) був укладений кредитний договір № 33/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), згідно якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 99 000 доларів США для придбання автотранспортних засобів та поповнення обігових коштів, а він - повернути кредитні кошти до 25.05.09 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 %.

Посилаючись на ту обставину, що даний договір носить фіктивний характер та не спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, оскільки кошти з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунки, що передбачені умовами кредитного договору для отримання кредиту НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не надходили, позивач просив визнати недійсним кредитний договір № 33/КВ-06 від 26.05.06.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25 листопада 2013 року (колегія суддів у складі: Літвінової М.Є., Ломаки В.С., Босого В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року (колегія суддів у складі: Пономаренка Є.Ю. - головуючого, Станіка С.Р., Дідиченко М.А.), позов задоволено.

Постановлено визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір № 33/КВ-06 від 26.05.06, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Український промисловий банк".

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що укладений між сторонами кредитний договір № 33/КВ-06 від 26.05.06, не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є підставою до визнання його недійсним.

У касаційній скарзі ТОВ "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 11, 216, 526, 530, 626, 638, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та ст.ст. 18, 27 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 26.05.06 між ФОП ОСОБА_4 (позичальником) та ТОВ "Український промисловий банк" (кредитором) був укладений кредитний договір № 33/КВ-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), згідно якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 99 000 доларів США для придбання автотранспортних засобів та поповнення обігових коштів, а позичальник - повернути кредитні кошти до 25.05.09 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 15 %.

Відповідно до п. 2.1 договору видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами). Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника. Строк розгляду банком заяви не може перевищувати 2-х робочих днів.

Для надання кредитних коштів банк відкриває позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_2 в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515 (п. 2.2 договору).

Надання кожного траншу здійснюється шляхом: перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника НОМЕР_4 Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515; шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (у випадках, коли це дозволено чинним законодавством України); перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунок НОМЕР_3 в Вінницькій філії ТОВ "Укрпромбанк", МФО 302515, з подальшим продажем валюти на МВРУ та зарахуванням суми, отриманої від продажу, на поточний рахунок позичальника (п. 2.3 договору).

До даного кредитного договору сторонами вносились зміни шляхом укладення договорів № 1 від 15.08.06, № 2 від 27.03.07, № 3 від 14.05.07, № 4 від 22.08.07, № 5 від 31.10.08, № 6 від 16.01.09 та № 7 від 13.10.09 в яких, зокрема, було погоджено: збільшення ліміту кредитування до 300 000 доларів США; розширення видів забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (іпотека нерухомого майна, застава транспортних засобів, порука фізичної особи); зміна строку кредитної лінії до 28.12.12.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що даний договір носить фіктивний характер та не спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, оскільки кошти з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунки, що передбачені умовами кредитного договору для отримання кредиту НОМЕР_3 та НОМЕР_4 не надходили.

Судами встановлено та наявним в матеріалах справи висновком судово-економічної експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 3015 від 12.06.12 підтверджується, що кошти з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунки, що передбачені умовами кредитного договору НОМЕР_3 та НОМЕР_4, з призначенням платежу: "видача кредиту згідно кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.06.06" не надходили.

Натомість, ТОВ "Український промисловий банк" перерахував 300 000 доларів США з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунок НОМЕР_5, відкритий згідно договору банківського рахунку в іноземній валюті № 682-06 від 24.05.06 ФОП ОСОБА_4, з призначенням платежу: "видача кредиту згідно договору № 33/КВ-06 від 26.05.06", що не відповідає вимогам п. 2.3 кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.05.06.

Водночас, за результатами дослідження банківських виписок, меморіальних ордерів заяв на видачу траншів та розпоряджень бухгалтерії експертом було встановлено, що сума коштів, яка надійшла на рахунок НОМЕР_5, відкритий згідно договору банківського рахунку № 682-06 від 24.05.06 ФОП ОСОБА_4 з призначенням платежу "видача кредиту згідно договору № 33/КВ-06 від 26.05.06" становить 300 000 доларів США. Кредит надавався згідно заяв на видачу траншів ОСОБА_4 на рахунок НОМЕР_5, застосування якого не передбачено кредитним договором № 33/КВ-06від 26.05.06, які в подальшому списано з рахунка НОМЕР_5, як зазначено в призначенні платежу, на підставі заяв на продаж іноземної валюти.

Проте, згідно Акту Вінницької міжрегіональної державної податкової інспекції № 546-17/НОМЕР_1 від 14.10.10 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.04.07 по 31.03.10" серед даних про наявність відкритих рахунків у банківських установах рахунок НОМЕР_5 відсутній.

Згідно з висновком спеціаліста № 1 від 18.09.12, складеного Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України у Вінницькій області, кошти з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунки, що передбачені умовами кредитного договору НОМЕР_3 та НОМЕР_4, з призначенням платежу: "видача кредиту згідно кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.06.06" не надходили.

Висновком судово-економічної експертизи № 2014/206/13-21 від 28.02.13, проведеної в межах кримінальної справи № 12290062 Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що за результатами дослідження матеріалів кримінальної справи № 12290062, зокрема, виписок банку, кошти з позичкового рахунку НОМЕР_2 на рахунки, що передбачені умовами п. 2.3 кредитного договору НОМЕР_3 та НОМЕР_4 з призначенням платежу: "видача кредиту згідно кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.05.06" не надходили.

У вказаному висновку судовий експерт зазначив, що копії меморіальних ордерів № 3 від 29.05.06, № 2 від 30.05.06, № 1 від 03.08.06, № 1 від 16.08.06, № 1 від 28.03.07, № 12 від 15.05.07 не підтверджують факт перерахування, видачі та отримання коштів в сумі 300 000 доларів США ОСОБА_4 Зазначені меморіальні ордери не містять підписів осіб, відповідальних за здійснення операцій, а лише відтиск штампу банку та підпис про засвідчення копії, що не відповідає вимогам Постанови № 566 від 30.12.98 щодо оформлення первинних документів, а заявки на продаж іноземної валюти ФОП ОСОБА_4 не підтверджені заявками про продаж іноземної валюти банком.

Відповідно до висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Вінницькій області № 204 від 25.06.13, проведеного в рамках досудового слідства у кримінальному провадженні на підставі постанови слідчого про призначення судової почеркознавчої експертизи від 17.06.13, підписи в кредитному договору № 33/КВ-06 від 26.05.06 напроти друкованого напису "Позичальник" на 1 та 2 сторінці кредитного договору та напроти друкованого напису "ОСОБА_4" на 2 та 3 сторінці кредитного договору, а також в додаткових угодах до кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.05.06 №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, виконані не гр. ОСОБА_4, а іншою особою.

Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Вінницькій області № 325-П від 30.07.12 встановлено, що підпис в графі "Керівник підприємства" навпроти прізвища ОСОБА_4 в оригіналі заяви про продаж іноземної валюти від 15.05.07 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Положеннями ст. 234 ЦК України унормовано, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Надавши у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України відповідну правову оцінку всім зібраним у справі доказам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що укладений між сторонами кредитний договір № 33/КВ-06 від 26.05.06, не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є підставою до визнання його недійсним.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про перерахування ТОВ "Український промисловий банк" позивачу кредитних коштів в сумі 300 000 доларів США на рахунок НОМЕР_5, в зв'язку з чим відсутні правові підстави до визнання недійсним кредитного договору № 33/КВ-06 від 26.05.06, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "ІФГ Капітал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2014 року у справі № 5011-35/12317-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

С.С. Самусенко