Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №14/5026/2470/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Справа № 14/5026/2470/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю.,суддів -Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ліквідатора ТОВ "Макот" - арбітражного керуючого Юдицького О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 у справі № 14/5026/2470/2011 за заявою ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Юдицького О.В. до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ПП "Валмак-2002", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Миколенка І.М. про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі боржника від 09.12.2008 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Логос" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макот",-

встановив:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 (суддя Хабазня Ю.А.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Макот" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Юдицького О.В. задоволено в частині вимог до громадян ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_7, визнано недійсним договір купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот" від 09 грудня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_8 з другої сторони, і посвідчений 09.12.2008 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І.М., реєстраційний номер 6228, у задоволенні вимог до приватного підприємства "Валмак-2002" відмовлено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ "Макот" 304,50 грн. судового збору, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ТОВ "Макот" судового збору, стягнуто з ОСОБА_8 на користь ТОВ "Макот" 304,50 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (колегія суддів: Шипко В.В. - головуючий, Верховець А.А., Доманська М.Л.) апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.12.2014р. залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Юдицького О.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі боржника ТОВ "Макот" від 09.12.2008, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 232 ЦК України.

ОСОБА_7 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження по справі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.12,16,38,39 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2014р. до господарського суду Черкаської області звернувся ліквідатор ТОВ "Макот" - арбітражний керуючий Юдицький О.В. із заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот", який укладений 09.12.2008 між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_8 з другої сторони.

Приймаючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот" від 09 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_7 з однієї сторони, та ОСОБА_8 з другої сторони, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірний договір укладено в порушення вимог ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства" та п.3.2 Статуту Товариства, оскільки статутний капітал товариства був сформований учасниками товариства лише на 15% шляхом внесення грошових коштів в сумі 75 000,00 грн., тобто не був сформований у повному обсязі, при цьому договір був укладений після закінчення встановленого законом допустимого періоду (року) для повного формування статутного капіталу Товариства.

Обставини не сформування статутного фонду боржника, наявності боргів у боржника понад 4,6 млн. грн., продажу часток Товариства у статутному фонді за мізерною ціною (10 тис. грн.) порівняно із статутним фондом та порівняно із фактичним внеском, подання новим власником через місяць після укладення спірного договору заяви про банкрутство боржника (тобто фактичне завідомо відоме придбання банкрута) та зникнення ОСОБА_8 разом з усіма документами є саме тими обставинами, які передбачені ст. 232 Цивільного кодексу України (правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вказані обставини є правовою підставою для визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот" від 09 грудня 2008 року недійсним на підставі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 232 Цивільного кодексу України.

Крім цього, судами попередніх інстанцій відмовлено у задоволенні вимог до Приватного підприємства "Валмак-2002", оскільки ПП "Валмак-2002" не є стороною оспорюваного договору.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з наступних обставин.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Макот" зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 12.11.2003.

Відповідно до п.3.1 та 3.2 Статуту Товариства, який затверджений загальними зборами засновників (протокол №1 від 08.10.2003), учасники Товариства за рахунок власних коштів та майна створюють статутний фонд підприємства в розмірі 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень, при цьому, ОСОБА_4 вносить внесок в сумі 234.000,00 грн., що становить 46,8% Статутного фонду.

ОСОБА_7 вносить внесок до статутного фонду в сумі 250.000,00 грн., що становить 50% статутного фонду. Внесок вноситься грошовими коштами.

ПП "Валмак-2002" вносить внесок до статутного фонду підприємства в сумі 16000,00 грн., що становить 3,2%.

До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 дійсного Статутного вкладу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, внесок ОСОБА_7 в статутний фонд ТОВ "Макот" 75000,00 грн. підтверджується квитанцією №4 від 11.11.2003, а документів на підтвердження сплати до статутного фонду Товариства решти коштів або внесення інших активів на суму 425000,00 грн. суду не надано.

На момент реєстрації підприємства 30% статутного фонду Товариства сформовано не було.

Відповідно до протоколу зборів учасників Товариства №1 від 08.10.2003 директором Товариства було обрано ОСОБА_4

Також судами встановлено, що згідно з документами реєстраційної справи Товариства надалі його директором є ОСОБА_12 (який до цього був директором ПП "Валмак-2002").

Відповідно до протоколу №3 від 03.10.2006 на зборах учасників Товариства прийнято рішення про надання згоди ПП "Валмак-2000" відступити свою частку в розмірі 3,2% в статутному фонді підприємства в повному розмірі на користь ОСОБА_4, при цьому, вклад ПП "Валмак-2002" повертається у натуральній формі, а ОСОБА_4 вносить до статутного фонду грошові кошти в розмірі внеску ПП "Валмак-2002". Оскільки документи на підтвердження внесення вкладу ПП "Валмак-2002" до статутного фонду Товариства, повернення майна в натуральній формі, а також внесення ОСОБА_4 внеску в грошовій формі за ПП "Валмак-2002" відсутні, вирішено замінити майновий внесок до статутного фонду ОСОБА_4 в межах належної йому частки на грошовий без зміни його частки та розміру статутного фонду в цілому.

Документи на підтвердження внесення ОСОБА_4 внеску в грошовій формі в статутний фонд ТОВ "МАКОТ" відсутні.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників Товариства від 05.12.2008 №4 вирішено продати частки у статутному фонді Товариства громадянину України ОСОБА_8.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2008 укладено договір купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот", пунктами 3.1,4.1 якого визначено, що покупець стає власником 100% часток у статутному капіталі Товариства з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, що покупець зобов'язується сплатити Продавцям суму в розмірі 10.000,00грн. (по 5.000 грн. кожному).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, докази сплати цих коштів і відповідно виконання вказаного договору відсутні.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновника Товариства від 10.12.2008 №5 вирішено затвердити нову редакцію Статуту Товариства, звільнити директора Товариства ОСОБА_12 та призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_8.

Статут у новій редакції зареєстровано 27.12.2008 за №10261050005006467 державним реєстратором виконкому Черкаської міської ради ОСОБА_13 Згідно з розділом 4 "Статутний капітал товариства" нової редакції Статуту Товариства установлено, що для забезпечення діяльності Товариства за рахунок вкладів Учасників створюється статутний капітал у розмірі 500000,00 грн., що учасник Товариства ОСОБА_8 володіє 100% статутного капіталу товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 03.11.2011р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Макот" на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою ТОВ "Торговий дім "Логос".

Постановою суду першої інстанції від 29.11.2011 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора.

23.02.2012р. ухвалою суду усунуто ТОВ "Торговий дім "Логос" від виконання обов'язків ліквідатора банкрута та призначено арбітражного керуючого Постоленка В.О.

Ухвалою суду від 12.06.2014р. усунуто від виконання обов'язків ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Постоленка В.О. та призначено арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Згідно з останнім звітом ліквідатора банкрута вимоги семи кредиторів до боржника складають 4 644 500,48 грн.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення виконує такі повноваження, зокрема, з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника.

16.09.2014 ліквідатор ТОВ "Макот" арбітражний керуючий Юдицький О.В. в порядку ст. 25 та ч.10 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернувся до господарського суду Черкаської області із заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот", пославшись на те, що укладенням оспорюваного правочину - договору купівлі - продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот", порушені права останнього, оскільки ТОВ "Макот" нанесені збитки на суму 425000,00 грн, при цьому, реалізація частки в статутному капіталі вартістю 500000,00 грн відбулась за мізерною ціною - 10000,00 грн, а розмір невнесеної частки до статутного фонду становить 425 000,00 грн. Крім цього, ні договір, ні установчі документи Товариства не містить обов'язку ОСОБА_8, як нового учасника, який придбав 100% частку у статутному капіталі Товариства, здійснити завершення формування Статутного фонду товариства в розмірі 500 000,00 грн. шляхом внесення невнесеної частини статутного фонду в розмірі 425 000,00 грн. Отже, засновники товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_7 укладенням даного договору вчинили спробу уникнути від відповідальності перед товариством та його кредиторами в частині невнесеної частки до статутного капіталу в розмірі 425 000,00 грн, чим нанесли ТОВ "Макот" збитки в указаній сумі.

Розглянувши та задовольнивши заяву ліквідатора про визнання недійсним договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот" від 09 грудня 2008 року, суд першої інстанції послався на те, що оспорюваний правочин належить до угод боржника, тому ліквідатор вправі звернутись до суду із даною заявою в порядку ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відповідно до ч.10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" підставами визнання договору недійсним є, зокрема те, що виконання договору завдає збитків боржнику та створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до змісту ч.10 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор має право звертатись до суду з заявою про визнання недійсною угоди, укладеної самим боржником.

Однак, посилаючись на те, що оспорюваний правочин належить до угод боржника, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що боржник не є стороною спірного договору купівлі - продажу часток у статутному капіталі та не встановив, які збитки були завдані саме боржнику укладенням даного договору та яке саме майно і в якому розмірі підлягає поверненню до ліквідаційної маси банкрута внаслідок визнання недійсним вказаного договору.

Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обставини не сформування статутного фонду боржника, наявності боргів у боржника понад 4,6 млн. грн., продажу часток Товариства у статутному фонді за мізерною ціною (10 тис. грн.) порівняно із статутним фондом та порівняно із фактичним внеском, подання новим власником через місяць після укладення спірного договору заяви про банкрутство боржника (тобто фактичне завідомо відоме придбання банкрута) та зникнення ОСОБА_8 разом з усіма документами є правовою підставою для визнання договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТОВ "Макот" від 09.12.2008 року недійсним на підставі ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України та ст. 232 Цивільного кодексу України.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 232 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.

Дійшовши висновку про наявність підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до ст.232 ЦК України, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ліквідатор в своїй заяві не посилався на ст. 232 Цивільного кодексу України як на підставу недійсності договору.

Суд апеляційної інстанції не перевірив чи правильно застосував суд першої інстанції вимоги статті 232 ЦК України, якою передбачені правові наслідки правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, оскільки ст. 232 ЦК України може застосовуватись у випадках, коли одну із сторін при укладенні договору представляв представник, який діяв всупереч інтересів довірителя, порушуючи таким чином його права, тоді як з матеріалів справи вбачається, що при укладенні даного спірного договору громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_7 діяли особисто, від свого імені, не представляючи інтереси ТОВ "Макот".

Крім цього, встановивши порушення при укладенні спірного правочину вимог ст.147 ЦК України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" та дійшовши висновку про те, що статутний капітал товариства сформовано не в повному обсязі, суд першої інстанції послався на матеріали реєстраційної справи, надані арбітражним керуючим - ліквідатором Юдицьким О.В.

Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Згідно вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 11.11.2014 було викликано посадову особу реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції та витребувано реєстраційну справу боржника.

Як зазначив суд в оскаржуваній ухвалі від 02.12.2014, представник управління на виклик суду не з'явився, отже реєстраційна справа товариства суду надана не була, проте копія реєстраційної справи була надана ліквідатором банкрута.

Взявши до уваги матеріали копії реєстраційної справи, суд першої інстанції не перевірив, чи відповідає копія реєстраційної справи її оригіналу та чи може ця копія бути належним доказом у справі, оскільки не завірена печаткою реєстраційної служби, як це передбачено законодавством, не завірена підписом повноважної особи Реєстраційної служби, жодного супровідного листа Реєстраційної служби до наданої копії немає та переліку аркушів, що знаходяться в реєстраційній справі немає.

Суд апеляційної інстанції на всі вищевказані порушення суду першої інстанції уваги не звернув та не надав належної правової оцінки.

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Всупереч вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції не розглянув в повному обсязі доводи, які були викладені в поданих апеляційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_7 та належним чином не перевірив висновки суду першої інстанції.

Вказане порушення норм процесуального права унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвала господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України, без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду .

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції належить врахувати вищевикладене, перевірити чи підлягає даний спір розгляду в межах справи про банкрутство, враховуючи те, що боржник не є стороною спірного договору купівлі - продажу, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу господарського суду Черкаської області від 02.12.2014 у справі № 14/5026/2470/2011 скасувати.

Справу № 14/5026/2470/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

Заяву ОСОБА_4 про повернення надмірно сплаченого судового збору задовольнити.

Повернути ОСОБА_4 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на суму 243 (двісті сорок три) грн 60 коп, який сплачений за квитанцією №597 від 13.03.2015 (оригінал квитанції №597 від 13.03.2015 знаходиться в матеріалах справи). Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Повернути ОСОБА_7 з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання касаційної скарги на суму 243 (двісті сорок три) грн 60 коп, який сплачений за квитанцією №0.0.359946514.1 від 13.03.2015 (оригінал квитанції №0.0.359946514.1 від 13.03.2015 знаходиться в матеріалах справи). Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Погребняк В.Я.