ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року Справа № 916/4454/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Демидової А.М., Акулової Н.В. (доповідач), Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" м.Одесана постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 рокуу справі№916/4454/14 господарського суду Одеської областіза позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Красюка Ігоря Івановича м.ОдесадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" м.Одесаза участю прокуратуриОдеської областіза участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Державної реєстраційної служби Головного управління юстиції в Одеській області; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Браво" м.Одеса; 3. Фермерського господарства "Сади Градениці" с.Градениці Біляївського району Одеської області; 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроінвест СК" м.Одеса; 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грааль" м.Одеса; 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Калімера" м.Герца Чернівецької області; 7. Дочірнього підприємства "Маккенлі" м.Одеса; 8. Дочірнього підприємства "Дирекція Єдиного Замовника" м.Київ; 9. Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтік Контрол Україна" м.Одеса; 10. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нотлексінвест" м.Одеса; 11. ОСОБА_5 м.Одеса; 12. ОСОБА_6 м.Одеса; 13. ОСОБА_7 м.Одеса; 14. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ТОП Фінанс" м.Київпровизнання недійсними додаткових угод до іпотечного договору

За участю представників сторін:

від прокуратури: не з'явився;

від позивача: Ногай Д.С. (дов.б/н від 02.02.2015 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: не з'явився;

від третьої особи-4: не з'явився;

від третьої особи-5: не з'явився;

від третьої особи-6: не з'явився;

від третьої особи-7: не з'явився;

від третьої особи-8: не з'явився;

від третьої особи-9: не з'явився;

від третьої особи-10: Вербицький Я.В. (дов. б/н від 03.08.2015 року);

від третьої особи-11: не з'явився;

від третьої особи-12: не з'явився;

від третьої особи-13: не з'явився;

від третьої особи-14: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року по справі №916/4454/14 (суддя: Желєзна С.П.) провадження у справі в частині встановлення способу виконання рішення шляхом внесення відомостей про обтяження іпотекою - припинено, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі мотивовано тим, що внесення відомостей про обтяження майна іпотекою до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить до виключної компетенції державного реєстратора, в т.ч. нотаріуса як спеціального суб'єкта державної реєстрації прав, та не належить до компетенції суду, тому дана вимога є непідвідомчою господарським судам у відповідності доп.1 ч.1 ст.80 ГПК України. В частині відмови у позові, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення додаткових договорів №3312 від 18.12.2013 року, №3317 від 19.12.2013 року до договору іпотеки №4081 від 28.12.2012 року та договору про розірвання №3330 від 20.12.2013 року сторонами не було допущено порушень вимог закону, наявність яких є підставою для визнання їх нікчемними та/або недійсними, в той час як обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги про визнання цих угод нікчемними та недійсними, виникли внаслідок внесення змін до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим не можуть застосовуватись до спірних договорів. Тому, спірні договори не можуть бути кваліфіковані як нікчемні, та відповідно, визнані недійсними судом.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі №916/4454/14 (судді: Разюк Г.П., Гладишева Т.Я., Савицький Я.Ф.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко" задоволено; рішення господарського суду Одеської області від 21 січня 2015 року по справі №916/4454/14 скасовано, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: „Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Порто-Франко" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в банку Красюка Ігоря Івановича задовольнити частково:

Визнати недійсним нікчемний додатковий договір від 18.12.2013р. про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081.

Визнати недійсним нікчемний додатковий договір від 19.12.2013р. про внесення змін до іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081.

Визнати недійсним нікчемний договір від 20.12.2013р. про розірвання (відмову) від іпотечного договору, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний Банк "Порто-Франко", посвідченого 28.12.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081.

Застосувати наслідки недійсності вищезазначених нікчемних правочинів, повернувши сторони у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів.

У задоволенні вимоги про встановлення способу виконання рішення суду - відмовити."

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що додаткові договори від 18.12.2013р., від 19.12.2013р. та від 20.12.2013р. про внесення змін та розірвання іпотечного договору, укладеного між сторонами по справі, посвідченого 28.12.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081 в силу вимог п.1, ч.3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними, а отже, враховуючи приписи ч.1 ст. 215 ЦК України, також і недійсними. Також суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину, підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року у справі №916/4454/14, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року залишити без змін.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги.

Представник третьої особи-10, у судовому засіданні, просив касаційну скаргу задовольнити.

Від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, щ о в силу об'єктивних обставин (відрядження), представник відповідача не може бути присутнім в судовому засіданні, яке судовою колегією не задоволено, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року, явка сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою та згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, до клопотання не надані документи, в підтвердження відрядження представника ТОВ "Одеський торговий дім".

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та третіми особами 2-13 було укладено низку кредитних договорів.

У забезпечення виконання вищезазначених кредитних договорів 28.12.2012р. між ПАТ АБ „Порто-Франко" (Іпотекодержатель, позивач) та ТОВ „Одеський торговий дім" (Іпотекодавець, відповідач) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К, зареєстрований в реєстрі за №4081, у відповідності до умов якого зобов'язання третіх осіб за кредитними договорами: 1) № 924/2-12 від 27.12.2012р., укладеним між Іпотекодержателем та ДП „Маккенлі", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 39245000 грн., строк повернення 26.04.2013р., відсотки 20,2% річних; 2) № 1365/1-08 від 05.08.2008р., укладеним між Іпотекодержателем та ДП „Дирекція Єдиного Замовника", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 8625000грн., строк повернення 24.06.2013р., відсотки 17% річних; 3) № 925/4-12 від 27.12.2012р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ компанія „Браво", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 24000000грн., строк повернення 25.01.2013р., відсотки 20% річних; 4) № 1556/2-08 від 08.09.2008р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ компанія „Браво", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 11052709,80 грн., строк повернення 09.10.2013р., відсотки 19% річних; 5) № 1620/2-08 від 16.09.2008р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ „Балтік Контрол Україна", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 12934050 грн., строк повернення 08.05.2013р., відсотки 18% річних; 6) № 32/2-11 від 26.01.2011р., укладеним між Іпотекодержателем та ФГ „Сади Градениці", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 836000 євро., строк 25.01.2016р., відсотки 8,8% річних; 7) № 94/01-11 від 09.03.2011р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ „Агроінвест СК", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1500000 доларів США., строк повернення 07.03.2013р., відсотки 10% річних; 8) № 759/4-12 від 29.10.2012р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ „Нотлексінвест", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1000000 доларів США; строк повернення 03.03.2014р., відсотки 9%; 9) № 3172/8-07 від 27.12.2007р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ „Грааль", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 14756484,09грн., строк повернення 06.02.2013р., відсотки 18% річних; 10) № 2767/2-07 від 29.10.2007р., укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_11, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 1111000грн., строк повернення 22.08.2013р., відсотки 12% річних; 11) №1919/1-07 від 01.08.2007р., укладений між Іпотекодержателем та ОСОБА_6, а також усі додаткові угоди які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 255 000 доларів США, строк повернення 22.08.2013р., відсотки 12% річних; 12) № 1285/2-08 від 24.07.2008р., укладеним між Іпотекодержателем та ТОВ „Калімера", а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 741250 доларів США; строк повернення 11.11.2013р., відсотки 10% річних; 13) № 534/1-06 від 21.03.2006р., укладеним між Іпотекодержателем та ОСОБА_7, а також усіма додатковими угодами, які є та можуть бути укладені в майбутньому, сума кредиту 3013500грн., строк повернення 14.03.2014р., відсотки 19,9% річних забезпечуються предметом іпотеки, яким є нерухоме майно: нежилі приміщення підвалу та 3-го поверху, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 16625,3 кв.м., які складаються в цілому з зазначених у Витязі з Реєстру прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 7652754, що виданий на передачу в іпотеку комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" /далі- КП „ОМБТІ та РОН"/ 21.12.2012р. за №36873699: з нежилих приміщень підвалу та третього поверху в цілому, які належать ТОВ „Одеський торговий дім" (код ЄДРПОУ 23862916) на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серії САА № 417447), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради, 23.09.2004р., зареєстрованого 28.09.2004р. КП „ОМБТІ та РОН" номер запису: 56 в книзі: 35неж-199, номер витягу 4884211. Балансова вартість предмету іпотеки становить 25401564 грн., заставна вартість - 330596175 грн..

18.12.2013р. між ПАТ АБ „Порто-Франко" (Іпотекодержатель) та ТОВ „Одеський торговий дім" (Іпотекодавець) укладено додатковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за № 3312 (далі по тексту - додатковий договір № 3312 від 18.12.2013р.) про внесення змін до договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012р., на підставі якого із переліку зобов'язань, що забезпечуються іпотекою за основним договором, було виключено зобов'язання ТОВ „Нотлексінвест" за кредитним договором 759/4-12 від 29.10.2012р.

19.12.2013р. між АТ АБ „Порто-Франко" (Іпотекодержатель) та ТОВ „Одеський торговий дім" (Іпотекодавець) укладено додатковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за № 3317 (далі по тексту - додатковий договір № 3317 від 19.12.2013р.) про внесення змін до договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012р., на підставі якого із переліку зобов'язань, що забезпечуються іпотекою за основним договором, було виключено: 1) зобов'язання ДП „Маккенлі" за кредитним договором № 924/2-12 від 27.12.2012р.; 2) зобов'язання ДП „Дирекція Єдиного Замовника" за кредитним договором № 1365/1-08 від 05.08.2008р.; 3) зобов'язання ТОВ компанія „Браво" за кредитним договором № 925/4-12 від 27.12.2012р.; 4) зобов'язання ТОВ „Балтік Контрол Україна за кредитним договором № 1620/2-08 від 16.09.2008р.; 5) зобов'язання ОСОБА_6 за кредитним договором № 1919/1-07 від 01.08.2007р.; 6) зобов'язання ОСОБА_7 за кредитним договором № 534/1-06 від 21.03.2006р..

20.12.2013р. між АТ АБ „Порто-Франко" (Іпотекодержатель) та ТОВ „Одеський торговий дім" (Іпотекодавець) укладено договір про розірвання договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрований в реєстрі за №3330 (далі по тексту - договір про розірвання № 3330 від 20.12.2013р.), яким розірвано договір іпотеки № 4081 від 28.12.2012р. та, як наслідок, припинено іпотеку щодо виконання зобов'язань решти боржників за кредитними угодами, а саме: 1) зобов'язання ТОВ компанія „Браво" за кредитним договором № 1556/2-08 від 08.09.2008р.; 2) зобов'язання ФГ „Сади Градениці" за кредитним договором № 32/2-11 від 26.01.2011р.; 3) зобов'язання ТОВ „Агроінвест СК" за кредитним договором № 94/01-11 від 09.03.2011р.; 4) зобов'язання ТОВ „Грааль" за кредитним договором № 3172/8-07 від 27.12.2007р.; 5) зобов'язання ОСОБА_11 за кредитним договором № 2767/2-07 від 29.10.2007р.; 6) зобов'язання ТОВ „Калімера" за кредитним договором № 1285/2-08 від 24.07.2008р.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 103 від 26.09.2014р., що було прийняте на підставі постанови Правління Національного банку України від 26.09.2014р. № 610 „Про віднесення публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Порто-Франко" до категорії неплатоспроможних", було розпочато з 29.09.2014р. процедуру виведення АТ АБ „Порто-Франко" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 29.09.2014р. по 29.12.2014р. включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АБ „Порто-Франко" Красюка Ігоря Івановича.

Здійснюючи покладені законом повноваження, уповноважена особа Фонду за результатами перевірки договорів, укладених позивачем протягом одного року до моменту введення тимчасової адміністрації, виявила факт укладення банком із відповідачем додаткових договорів № 3312 від 18.12.2013р., № 3317 від 19.12.2013р. до договору іпотеки № 4081 від 28.12.2012р. та договору про його розірвання № 3330 від 20.12.2013р. Приймаючи до уваги, що в результаті укладення спірних договорів позивач у річний термін, що передував введенню у ньому тимчасової адміністрації, відмовився від власних майнових вимог, що є підставою для кваліфікації зазначених правочинів як нікчемних, з метою офіційного визнання цих правочинів такими, що суперечать закону, та з метою застосування юридичних наслідків їх нікчемності позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення додаткових договорів №3312 від 18.12.2013 року, №3317 від 19.12.2013 року до договору іпотеки №4081 від 28.12.2012 року та договору про розірвання №3330 від 20.12.2013 року сторонами не було допущено порушень вимог закону, наявність яких є підставою для визнання їх нікчемними та/або недійсними, в той час як обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги про визнання цих угод нікчемними та недійсними, виникли внаслідок внесення змін до ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим не можуть застосовуватись до спірних договорів. Тому, спірні договори не можуть бути кваліфіковані як нікчемні, та відповідно, визнані недійсними судом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про визнання недійсними додаткових договорів №3312 від 18.12.2013 року, №3317 від 19.12.2013 року до договору іпотеки №4081 від 28.12.2012 року та договору про розірвання №3330 від 20.12.2013 року суд апеляційної інстанції зазначив, що додаткові договори від 18.12.2013р., від 19.12.2013р. та від 20.12.2013р. про внесення змін та розірвання іпотечного договору, укладеного між сторонами по справі, посвідченого 28.12.2012р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К. та зареєстрованого в реєстрі за № 4081 в силу вимог п.1, ч.3 ст. 38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемними, а отже, враховуючи приписи ч.1 ст. 215 ЦК України, також і недійсними. Також суд дійшов висновку, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сторін у стан, який існував до укладання нікчемного правочину, підлягає задоволенню, оскільки згідно ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто договір є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції чинній на момент укладення спірних договорів) уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (в редакції Закону України від 4 липня 2014 року N 1586-VII) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судами попередніх інстанцій в супереч вимогам 43 Господарського процесуального кодексу України не дана оцінка наведеним позивачем обставинам, щодо того, що на підставі договору від 18.12.2013 року, припинено запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Боржника - ТОВ "НОТЛЕКСІНВЕСТ" з місцезнаходженням: 65045, Одеська обл. м. Одеса вул. Жуковського, 33, офіс 501, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 37680407. На момент здійснення правочину заборгованість складала - 494 985,00 дол. США; на підставі додаткової угоди від 19.12.2013р було припинено запис про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Боржників, які мали заборгованість станом на 19.12.2013 р.:Дочірнього підприємства „Маккенлі", заборгованість - 27 815 515,62 грн.; Дочірнього підприємства „Дирекція Єдиного Замовника", заборгованість - 13194 230,44 грн.; ТОВ „Балтік Контрол Україна", заборгованість - 7 018 347,65 грн; ТОВ „Браво", заборгованість - 11 005 365,83 грн; Гр. ОСОБА_6, заборгованість - 241 340,16 дол. США; Гр. ОСОБА_7, заборгованість - 3 609 618, 06 грн.; договір від 20.12.2013 року став підставою припинення запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо Боржників, які мали заборгованість станом на 20.12.2013 року: ТОВ „Браво", заборгованість - 24 783 435,23 грн. ФГ „Сади Градениці", заборгованість - 839 838,41 евро. ТОВ „Агроінвест СК", заборгованість - 1 496 496,82 дол. США; ТОВ „Грааль", заборгованість - 16 281 932,50 грн; Гр. ОСОБА_11, заборгованість - 1 102 274, 58 грн; ТОВ „Калімера", заборгованість - 633 080,86 дол. США, що зумовило передчасне винесення рішення відносно заявлених позовних вимог, за захистом яких звернувся позивач.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про застосування наслідків недійсності вищезазначених нікчемних правочинів, повернувши сторони у стан, який існував до укладання нікчемних правочинів, суд апеляційної інстанції не зазначив в який саме стан, який існував до укладання нікчемних правочинів мають повернутися сторони.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова у порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України прийняті без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що є підставою для скасування прийнятих судових актів та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу Українипереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду; правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" м.Одеса задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 року та рішення Господарського суду Одеської області від 21.01.2015 року у справі №916/4454/14 скасувати.

3. Справу №916/4454/14 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: Н.В. Акулова

С.Р. Шевчук