Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2015 року Справа № 914/1126/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі директора Панахид І.З., м. Львів на постановувід 01.08.2014 господарського суду Львівської області та постановувід 24.02.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 914/1126/14 господарського суду міста Києва

за заявою публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (голова комітету кредиторів)

про банкрутствоУкраїнсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД"ліквідаторГапоненко Р.І., м. Київ у судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника ліквідатор Гунько О.Ю., довір.; Гапоненко Р.І.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.04.2014 порушено провадження у справі № 914/1126/14 про банкрутство Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" (далі - ТОВ "Галев ЛТД", боржник) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Львівської області від 01.08.2014 (суддя Артимович В.М.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру призначено ліквідатором арбітражного керуючого Гапоненко Р.І та інше.

Не погоджуючись із зазначеною постановою боржник в особі директора Панахид І.З. (далі - скаржник) звернувся з апеляційною скаргою в якій просив її скасувати, провадження у справі припинити.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.11.2014 прийнято відмову боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. від апеляційної скарги на постанову господарського суду Львівської області від 01.08.2014, провадження за апеляційною скаргою боржника припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 вказану ухвалу від 05.11.2014 скасовано з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.В., Гриців В.М.) постанову суду першої інстанції від 01.08.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, боржник в особі директора Панахид І.З. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, провадження у справі припинити. Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону про банкрутство, ст.ст. 22, 91, 100 ГПК України. Скаржник, вказує про відсутність неоплатності боржника, зокрема у зв'язку із наявністю на його балансі дебіторської заборгованості.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможність відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

У зв'язку з чим суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Якщо встановлення пасиву боржника відбувається на попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника надається в підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника (ст. 27 Закону про банкрутство).

Частина 3 статті 22 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Комітет кредиторів на засіданні від 17.07.2014 керуючись повноваженнями, наданими ст. 26 Закону про банкрутство, за участі в засіданні розпорядника майна боржника прийняв рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У свою чергу суди попередніх інстанцій, врахувавши наявність відповідного рішення комітету кредиторів, за наслідками аналізу у тому числі звіту розпорядника майна встановили перевищення встановленого судом у межах справи про банкрутство пасиву над майновими активами, зокрема у зв'язку з тим, що ліквідного майна боржника в межах процедури банкрутства виявлено не було.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є законним та обґрунтованим.

Посилання скаржника в якості підстави для скасування судових рішень на наявність на балансі боржника дебіторської заборгованості до уваги не приймаються, оскільки ця обставина сама про собі не спростовує факту неоплатності боржника в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство. Більше того, відповідно до норм ст. 37 Закону про банкрутство введення процедури санації можливо і після визнання боржника банкрутом у тому числі у разі виявлення ліквідатором майна, достатнього для відновлення платоспроможності боржника шляхом здійснення санаційних заходів.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 22, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Українсько-канадського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Галев ЛТД" в особі директора Панахид І.З. залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Львівської області від 01.08.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 914/1126/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич