Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 922/3881/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Ізюм Харківської області (далі - ФОП ОСОБА_2),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2014

зі справи № 922/3881/13

за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм Харківської області (далі - Комунальне підприємство),

до ФОП ОСОБА_2

про стягнення 100 300,44 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 85189,74 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 8799,51 грн. та інфляційних втрат у сумі 6911,19 грн., посилаючись на прострочення відповідачем з листопада 2008 року по квітень 2011 року оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання за укладеним сторонами договором від 01.07.2003 № 130 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.11.2013 (суддя Ольшанченко В.І.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 2 102,80 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 128,94 грн., 3% річних в сумі 183,72 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 (колегія суддів у складі: суддя Бондаренко В.П. - головуючий, судді Ільїн О.В., Пелипенко Н.М.) рішення місцевого господарського суду частково скасовано в частині відмови в задоволенні позову; прийнято нове рішення, яким з відповідача на користь позивача додатково до задоволених судом першої інстанції вимог стягнуто 26 575, 84 грн. основного боргу, інфляційні втрати в сумі 435, 5 грн. та 3 % річних у сумі 2 027, 66 грн.; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з таких фактичних обставин:

- за умовами Договору Комунальне підприємство зобов'язалося постачати ФОП ОСОБА_2 теплову енергію для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та технологічних потреб у обсязі та в порядку погодженими даним правочином і додатками до нього, а ФОП ОСОБА_2 - оплачувати послуги теплопостачання в установленого Договором порядку;

- у пунктах 10.1, 10.3, 10.4 Договору йдеться про те, що строк даного правочину встановлено з дня його підписання до 01.07.2004, але до повного виконання грошового зобов'язання з оплати послуг теплопостачання; строк Договору продовжується на наступний рік, якщо за один місяць до закінчення цього строку одна зі сторін письмово не повідомить контрагента про припинення Договору;

- за змістом пунктів 6.1, 6.2, 6.3 Договору ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний самостійно за діючими тарифами до 15 числа попереднього звітному місяця оплатити вартість теплової енергії у визначеному Договором для звітного місяця обсязі, а також остаточно розрахуватися за фактично спожиту теплову енергію за попередній період;

- у справі наявний додаток № 1а до Договору, яким визначено, зокрема, обсяги постачання теплової енергії поквартально та на кожен з місяців року;

- згідно з додатком № 1"в" теплова енергія постачається до певних об'єктів, а саме: двох приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходяться в м. Ізюм Харківської області по АДРЕСА_2, площею 107, 9 м2 та 130 м2, ; магазину, що знаходиться в названому місті по АДРЕСА_1, площею 90 м2;

- з наявних у справі доказів вбачається, що ці приміщення є частинами багатоквартирних житлових будинків;

- Комунальне підприємство з листопада 2008 року по квітень 2011 року здійснювало теплопостачання зазначених об'єктів споживача відповідно до умов Договору; на підтвердження цього позивачем подано акти підключення до системи централізованого теплопостачання;

- ФОП ОСОБА_2 користувався нежитловим приміщенням магазину по АДРЕСА_1 на підставі укладеного з його власником - товариством з обмеженою відповідальністю "Ізюмській двір" договору оренди від 01.07.2002 № 5; з урахуванням додаткової угоди від 01.07.2007 до цього договору строк оренди визначено до 01.07.2008;

- дане орендоване приміщення було повернуто орендодавцю згідно з актом приймання-передачі від 30.06.2008;

- 25.05.2009 Комунальне підприємство отримало листа ФОП ОСОБА_2 від 22.05.2009 з пропозицією припинити Договір на наступний рік;

- 01.06.2009 до Комунального підприємства надійшов лист ФОП ОСОБА_2 від 28.05.2009, у якому він просив "переглянути" умови Договору у зв'язку з закінченням строку оренди нежитлового приміщення магазину, що знаходиться у м. Ізюмі Харківської області по АДРЕСА_1;

- відповідач є власником двох приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходяться в м. Ізюм Харківської області по АДРЕСА_2, площею 107, 9 м2 та 130 м2;

- 22.06.2010 Комунальне підприємство видало Технічні умови на виконання проекту індивідуального опалення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_2; згідно з Технічними умовами перегляд умов договору з надання послуг централізованого теплопостачання здійснюється на підставі затвердженого комісією акта про відключення об'єкта від централізованого опалення, виконання системи індивідуального опалення та погашення заборгованості за попередній період;

- Комунальне підприємство не підписало акта від 28.10.2010 про відключення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходяться в м. Ізюм Харківської області відповідно по АДРЕСА_2, від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та про готовність до експлуатації системи індивідуального (автономного) опалення з жовтня 2010 року;

- 16.11.2010 Комунальне підприємство повідомило ФОП ОСОБА_2 листом № 1493, що акта не підписано у зв'язку з непогашенням відповідачем боргу за Договором за попередній період;

- відповідач звернувся із заявою про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до статі 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (стаття 611 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною другою статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач може відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 № 4, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.12.2005 за № 1478/11758 ( із змінами, внесеними наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 № 169) затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання (далі - Порядок).

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 25 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП з письмовою заявою про відключення. Комісія, після вивчення наданих власником документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При позитивному рішенні Комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту автономного теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП. Проект узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж.

Згідно з пунктом 2.7 Порядку тільки після затвердження акта на черговому засіданні Комісії можливо переглянути умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.

У прийнятті судового рішення про часткове задоволення позову місцевий господарський суд виходив з того, що:

у зв'язку з передбаченим пунктом 10.4 Договору правом однієї з сторін відмовитися від продовження строку Договору на наступний період у встановленому цим правочином порядку, яким скористався відповідач, припинивши Договір в частини теплопостачання приміщення магазину по АДРЕСА_1 з 01.07.2009, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення вартості теплової енергії, що поставлялася до даного об'єкта з 01.07.2009 по 01.05.2011;

теплопостачання приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_2, припинилося з жовтня 2010 року, оскільки про це зазначено в безпідставно не підписаному Комунальним підприємством акті від 28.10.2010 про відключення магазину від центрального опалення та гарячого водопостачання;

наявні підстави для застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та, відповідно, пені і 3 % річних за період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року.

Апеляційний господарський суд погодився з наведеними висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором за період з листопада 2008 року по жовтень 2010 року у зв'язку з застосуванням позовної давності за заявою відповідача, а також у частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за теплопостачання до приміщення магазину по АДРЕСА_1 з огляду на фактичні дані про припинення Договору в цій частині з 01.07.2009.

Однак суд апеляційної інстанції на підставі наведених положень Порядку дійшов обґрунтованого висновку про те, що акт про відключення від 28.10.2010 не звільняє відповідача з цієї дати від оплати наданих йому за Договором послуг з теплопостачання приміщень по АДРЕСА_2, оскільки, як було встановлено даною судовою інстанцією, в установленому Правилами порядку затвердження акту відключення відбулося лише 02.09.2011.

За таких обставин апеляційний господарський суд з урахуванням заявлених вимог дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за теплопостачання відповідних приміщень за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, а також пені та 3 % річних згідно з перевіреним судом розрахунком.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 зі справи № 922/3881/13 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко