Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 910/20652/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 910/20652/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Київська міська державна адміністрація, 2. Київська міська радапростягнення 39 255,81 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Спірідонов О.О.

третьої особи-1: не з'явився

третьої особи-2: не з'явився

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" (надалі - "ПАТ "АСК "ІНГО Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі - "ПАТ "Київенерго") про стягнення в порядку регресу 39 255,81 грн. компенсації здійснених страхових виплат. Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування".

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Київенерго" на користь ПАТ "АСК "ІНГО Україна" 39 225,81 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720,50 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що пошкодження застрахованого позивачем автомобіля "Dacia Logan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) відбулось внаслідок пориву теплової мережі, що перебуває на балансі відповідача, у зв'язку з неналежним її утриманням відповідачем. Тому відповідач, з огляду на норми ст. ст. 993, 1191 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу виплачене позивачем страхове відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. (судді Скрипка І.М., Сітайло Л.Г., Мальченко А.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем "Dacia Logan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) застраховані за укладеним між Закритим акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", яке в подальшому було перейменоване на ПАТ "АСК "Інго Україна" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) договором № 330585743 страхування наземних транспортних засобів від 02.04.2009 р. (надалі - "Договір страхування").

Договором страхування передбачено виплату страхового відшкодування без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту транспортного засобу з урахуванням положень п. п. 6.5, 6.6 цього договору.

Поряд з цим господарськими судами, з посиланням на постанову Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 194 КК України від 05.11.2010 р., з'ясовано, що 29.10.2010 р. на розі вул. А. Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві через порив металевої труби тепломережі автомобіль "Dacia Logan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), який належить ОСОБА_5, отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту № 05Б/11/10 від 09.11.2010 р., вартість заподіяного власнику транспортного засобу "Dacia Logan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) матеріального збитку становить 33 273,57 грн.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Договору страхування, заяву про виплату страхового відшкодування, рахунок № АВ05-11/10 від 17.11.2010 р. СПД ОСОБА_7 на суму 39 828,96 грн. та на підставі страхових актів № 55766 від 29.12.2010 р., № 56488 від 18.02.2011 р. ПАТ "АСК "Інго Україна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 39 255,81 грн. (платіжне доручення № 12439 від 30.12.2010 р. та видатковий касовий ордер № 833 від 11.03.2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України "Про страхування".

Таким чином, до позивача в межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Судами встановлено, що пошкодження автомобіля "Dacia Logan" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) у вигляді розбитих обох дзеркал заднього виду, заднього скла, задніх ліхтарів, деформованого заднього номерного знаку, подряпин та вм'ятин кузова автомобіля, залиття салону водою, сталося через прорив тепломережі на розі вул. А. Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 р. № 128/1105, № 129/1106 та № 131/1108 між Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) та АЕК "Київенерго" (енергопостачальник), правонаступником якої є відповідач, 27.09.2001 р. було укладено Угоду щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (надалі - "Угода"). В подальшому було укладено Додаток № 1 від 25.11.2002 р. до Угоди, а також додаткові угоди про внесення змін та доповнень до Угоди від 28.09.2006 р., 29.12.2006 р. та від 30.04.2007 р.

Відповідно до п. 1.1 Угоди в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р. адміністрація передає, а енергопостачальник приймає майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2 та 3 до Угоди, у володіння та користування з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог діючого законодавства. Майно, що є предметом цієї Угоди, обліковується на балансі енергопостачальника (відповідача).

Як встановлено судами, до складу майна, переданого відповідачу за Угодою увійшла мережа теплопостачання (труба), що знаходиться на розі вул. А. Барбюса та вул. Ковпака у м. Києві.

При укладенні Угоди сторони дійшли згоди (п. 2.1.4 Угоди в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р.), що енергопостачальник зобов'язаний здійснювати ефективні дії щодо експлуатації, відновлення та збереження майна, завершення будівництва об'єктів незавершеного будівництва в терміни, визначені проектно-кошторисною документацією. Розмір грошових коштів, необхідних для здійснення вищезазначених дій, визначається відповідно до розрахунків на кожний наступний календарний рік, що проводиться спільно з адміністрацією. Енергопостачальник не відповідає за погіршення майна, якщо це сталося внаслідок його нормального зношення, згідно вимог чинного законодавства України.

Енергопостачальник, згідно з п. 2.1.7 Угоди, зобов'язався нести повну відповідальність за збереження, експлуатацію, реконструкцію та ремонт майна.

Поряд з цим судами попередніх інстанцій, з посиланням на висновок № 181/15 від 25.12.2012 р. судової будівельно-технічної експертизи по справі № 27/230, складений Київським судовим експертно-консультаційним центром "Будівельник", встановлено, що технічною причиною пориву подавального водопроводу теплової магістралі ТМ-3 від ТЕЦ-5 між тепловими камерами ТК-330 та ТК-330а на перехресті вулиць А. Барбюса та С. Ковпака є корозійне потоншення стін труби за рахунок локального зовнішнього корозійного зносу стін трубопроводу діаметром 720х10,0 мм, яке привело до зменшення товщини стінки труби на 50 - 80% і, як наслідок, втрати її механічної міцності. Корозійний знос теплопроводу в місці аварії стався внаслідок довготривалої експлуатації, яка перевищила термін нормативно-гарантованої безаварійної експлуатації (38 років замість 25 років).

З огляду на вищенаведене, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про те, що порив металевої труби тепломережі стався внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Угодою в частині належного утримання та невчинення ефективних дій з експлуатації належного відповідачу на праві повного господарського відання майна.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що особою, яка несе відповідальність за заподіяну у даному випадку шкоду, є саме відповідач, який не забезпечив вчинення ефективних дій з належного збереження, реконструкції, ремонту та експлуатації теплової мережі, яка була передана йому в управління на підставі Угоди, що призвело до прориву теплової мережі, внаслідок якого було пошкоджено автомобіль, застрахований позивачем за Договором страхування.

При цьому господарськими судами попередніх інстанцій правомірно відхилено посилання відповідача, як на підставу звільнення від відповідальності за завдану у даному випадку шкоду, на п. 2.1.4 Угоди в редакції додаткової угоди від 30.04.2007 р., оскільки з даного пункту вбачається, що відповідач звільняється від відповідальності за погіршення майна саме перед його власником в особі Київської міської державної адміністрації, а не перед третіми особами.

Крім того, судами з'ясовано, що у період дії Угоди в редакції додаткової угоди від 29.12.2006 р. з 2007 року до дня виникнення спірних правовідносин, Київською міською державною адміністрацією встановлювались тарифи на теплову енергію, які включали в себе інвестиційну складову, яка повинна була використовуватись відповідачем виключно на експлуатацію, відновлення, збереження, поліпшення та приріст майна, та які були розраховані на підставі чинного на час виникнення спірних правовідносин Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955.

Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, даних висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 910/20652/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова