Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 904/7869/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивачаДіденко С.М., дов. № 10/03-15 від 10.03.2015р.від відповідача від третьої особиЮрченко В.Я., дов. № 73-66-66-2/562-Д від 11.11.2014р. не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг"на рішення та на постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р.у справі№ 904/7869/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Укрметалоторг"доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл" провизнання недійсним іпотечного договору

ВСТАНОВИВ:

09.10.2014р. Приватне акціонерне товариство "Укрметалоторг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл", про визнання недійсним іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що іпотечний договір №РL 11-102/300 від 15.04.2011р. суперечить вимогам пункту 22 ч. 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки оспорюваний договір укладений заступником директора з загальних питань ПАТ "Укрметалоторг", якій діяв з перевищенням повноважень, без прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про вчинення такого правочину як значного, вартість предмету якого перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. у справі № 904/7869/14 (суддя Кеся Н.Б.) в позові відмовлено. Суд І інстанції, встановивши невідповідність іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. вимогам пункту 22 ч. 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" та наявність порушення прав позивача при його укладенні, відмовив у позові у зв'язку із застосуванням наслідків спливу строку позовної давності згідно статті 267 Цивільного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2015р. (головуючий суддя Чус О.В., судді Дармін М.О., Березкіна О.В.) залишивши рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. без змін, разом з тим дійшов висновку про відмову у позові з огляду на вимоги статей 92, 241 Цивільного кодексу України, встановивши відсутність підстав для визнання оспорюваного іпотечного договору недійсним, зважаючи на вчинення ПАТ "Укрметалоторг" дій, що свідчать про наступне схвалення вказаного правочину.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ПАТ "Укрметалоторг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову та визнання недійсним іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції приписів статті 267 Цивільного кодексу України, та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме статті 241 Цивільного кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини щодо початку перебігу позовної давності, оскільки про існування іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. акціонери ПАТ "Укрметалоторг" дізнались лише на загальних зборах акціонерів товариства 23.07.2014р. Разом з тим скаржник стверджує, що укладення договорів про внесення змін до оспорюваного іпотечного договору не можна вважати наступним схваленням вказаного договору, оскільки як іпотечний договір, так і договори про внесення змін до нього, були укладені без належного погодження загальними зборами акціонерів товариства, що виключає можливість застосування приписів статті 241 Цивільного кодексу України.

17.04.2015р. ПАТ "ОТП Банк" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувані рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. з мотивів, викладених у постанові.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в оскаржуваних судових рішеннях та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.04.2011р. між Акціонерним товариством закритого типу "Укрметалоторг", найменування якого змінено на Приватне акціонерне товариство "Укрметалоторг" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (іпотекодержатель) укладено іпотечний договір № РL 11-102/300, у відповідності до умов якого іпотекодавець в якості забезпечень зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Стіл" за умовами договору про надання банківських послуг № СR 11-073/300-4 від 15.04.2011р., передало в іпотеку ПАТ "ОТП Банк" об'єкти нерухомості, а саме:

- нежитлові приміщення на першому поверсі загальною площею 93,9 м2, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 30;

- нежитлові приміщення на другому поверсі загальною площею 251,30 м2, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, 30;

- нежитлові будівлі загальною площею 1307,50 м2, які знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 19а.

Згідно з пунктом 26 договору ним забезпечується виконання договору про надання банківських послуг № СR 11-073/300-4 від 15.04.2011р., укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Маркет Стіл".

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання недійсним згаданого іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. з огляду на його укладання заступником директора з загальних питань ПАТ "Укрметалоторг" з перевищенням наданих йому повноважень.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи іпотечний договір № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. (з наступними змінами, внесеними договорами про зміну іпотечного договору № 1 від 08.06.2011р., № 2 від 17.06.2011р., № 3 від 02.12.2011р.) підписаний з боку ПАТ "Укрметалоторг" заступником директора з загальних питань Геращенко І.К., який діяв на підставі Статуту товариства та довіреності, наданої директором товариства Штанцель Е.А., посвідченої нотаріально 09.06.2010р.

Відповідно до пунктів 8.6.1., 8.6.4. Статуту АТЗТ "Укрметалоторг" (ПАТ "Укрметалоторг") в редакції, що діяла на момент укладення спірного іпотечного договору, виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор. Директор товариства вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів. Загальні збори акціонерів можуть винести рішення про передачу частини належних їм прав (крім тих, що належать до їх виключної компетенції) до компетенції директора.

Вказані положення Статуту кореспондуються з приписами частин 1, 2 статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідно до яких виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Згідно пункту 25.2 іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. заставна вартість предметів іпотеки визначена на суму 4 990 000 грн.

Судами встановлено, що відповідно до балансу ПАТ "Укрметалоторг" за підсумками 2010 року на балансі товариства станом на 31.03.2011р. обліковувалися активи на суму 11 466 000 грн.

Відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору) до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 Цивільного кодексу України). (абз. 3 пункту 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Судами попередніх інстанцій встановлено, що докази на підтвердження прийняття загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрметалоторг" відповідного рішення стосовно укладення з ПАТ "ОТП Банк" іпотечного договору на забезпечення виконання договору про надання банківських послуг № СR 11-073/300-4 від 15.04.2011р., укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "Маркет Стіл", відсутні.

Так само в матеріалах справи відсутні докази наступного схвалення загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрметалоторг" вказаного іпотечного договору.

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. У свою чергу настання передбачених статтею 241 Цивільного кодексу України наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.).

Касаційна інстанція вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції стосовно того, що подальше внесення змін до іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р., а саме № 1 від 08.06.2011р., № 2 від 17.06.2011р. та № 3 від 2.12.2011р. свідчить про наступне схвалення такого договору особою, від імені якої його вчинено, у розумінні статті 241 Цивільного кодексу України.

Проте допущена помилка не вплинула на законність та обґрунтованість висновків апеляційного суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог, які відповідають фактичним обставинам справи, а тому не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

За наведених обставин, суд І інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо невідповідності іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р. вимогам пункту 22 ч. 2 статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства".

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

За приписами частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

До позовних вимог у даній справі про визнання недійсним укладеного 15.04.2011р. між ПАТ "Укрметалоторг" та ПАТ "ОТП Банк" іпотечного договору №РL 11-102/300 відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Порушення сторонами вимог пункту 22 частини другої статті 33 Закону України "Про акціонерні товариства" було допущено саме в момент укладення спірного іпотечного договору, і саме в цей момент ПАТ "Укрметалоторг" повинно було знати про те, що в силу положень зазначеного Закону вчинення виконавчим органом товариства такого правочину, вартість предмету якого перевищує 25% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, мало відбуватись виключно за погодженням загальних зборів акціонерів товариства шляхом прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі № 915/1437/13, яка є обов'язковою для всіх судів України відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої було заявлено ПАТ "ОТП Банк".

При цьому, оскільки ПАТ "Укрметалоторг" не заявлялось про поновлення пропущеного строку позовної давності, суд першої інстанції визнав, що строк пропущено без поважних причин.

Доводи заявника касаційної скарги стосовно початку перебігу строку позовної давності з 23.07.2014р. - дати проведення загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрметалоторг", коли акціонери товариства дізнались про існування іпотечного договору № РL 11-102/300 від 15.04.2011р., визнаються касаційною інстанцією безпідставними.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Укрметалоторг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. у справі № 904/7869/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова