Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Справа № 13/5005/7398/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Палія В.В.,за участю повноважних представників:позивача - Черненко А.А. відповідача - розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу на ухвалуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі структурного підрозділу Магдалинівського управління по експлуатації газового господарства від 6 листопада 2013 року господарського суду Дніпропетровської областіта постановувід 9 грудня 2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі за скаргою на дії за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі структурного підрозділу Магдалинівського управління по експлуатації газового господарства Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі структурного підрозділу Магдалинівського управління по експлуатації газового господарствадо про Військової частини А-4608 стягнення 217276,84 грн.,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 217276,84 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року в даній справі, яке вступило в законну силу, позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за постачання та транспортування природного газу за листопад та грудень 2011 року в сумі 208 936 грн. 79 коп., пеню у розмірі 1 326 грн. 52 коп., 3% річних в розмірі 3 912 грн. 31 коп. та судовий збір у розмірі 4 501 грн. 96 коп.

1 березня 2013 року позивач звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними дій Бабушкінського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо винесення постанови від 15.02.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2013 року (суддя Первушин Ю.Ю.) відмовлено позивачу в задоволенні скарги на дії Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 червня 2013 року ухвалу суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 1 серпня 2013 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 3 квітня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 4 червня 2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2013 року (суддя Соловйова А.Є.) скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" в особі структурного підрозділу Магдалинівського управління по експлуатації газового господарства на дії Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить ухвалу місцевого господарського суду від 6 листопада 2013 року та постанову суду апеляційної інстанції від 9 грудня 2013 року скасувати, оскільки при їх прийнятті були порушені норми матеріального і процесуального права та скасувати постанову Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 15 лютого 2013 року "Про повернення виконавчого документа стягувачеві".

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх судових інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вказаного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року в даній справі був виданий відповідний наказ від 5 листопада 2012 року про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 208936,79 грн., пені в сумі 1326,52 грн., 3% річних в розмірі 3 912,31 грн. та судовий збір у розмірі 4 501,96 грн. (а.с.92).

15 лютого 2013 року держаним виконавцем Бабушкінського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції було прийнято постанову про повернення стягувачу зазначеного наказу місцевого господарського суду, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлений мораторій на застосування примусової реалізації майна боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року та з перерахуванням органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до цього Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб'єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Статус майна військової частини визначається ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", якою передбачається, що облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача такого майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх судових інстанцій дійшли вірного висновку про те, що джерелом погашення боргових зобов'язань військової частини, як суб'єкта господарської діяльності, можуть бути лише кошти, які надходять і маються на її рахунку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002 року «Про порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ», бюджетне зобов'язання - це будь яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому.

Відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, здійснюється в межах бюджетних асигнувань передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, з кошторисів В/ч А-4608 за 2011, 2012 та 2013 роки вбачається, що витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв цими кошторисами не передбачені.

Відповідно до положень Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", під примусовою реалізацією майна державних підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

У відповідності до наказу Міністра оборони України від 31.05.2005 року №290 "Про проведення організаційних заходів з формування та комплектування територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь" КЕВ м.Дніпропетровська здійснила перехід на територіальний принцип квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, який передбачає передачу на баланс всіх будівель і споруд (нерхомого майна), земельних ділянок військових містечок (в тому числі і вивільнених) до квартирно-експлуатаційних управлінь, відділів (квартирно-експлуатаційних частин районів), а також повну оплату комунальних послуг.

Крім того, згідно ст.5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних силах України" військова частина, як суб'єкт господарської діяльності, за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Згідно ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Суд вважає, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність дій ВДВС при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві і відсутність, у зв'язку з цим, підстав для задоволення скарги позивача на дії ВДВС.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясували та перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку всім доказам та прийняли законні судові рішення, які необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 6 листопада 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій