Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року Справа № 910/8249/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Орінко О.Л. - за дов. від 24.12.2013р. № 3393/18від відповідача:Сорочан В.В. - за дов. від 20.11.2013р. № 83від третьої особи:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р.у справі№ 910/8249/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"третя особа без самостійних вимог на предмет спору співробітник Посольства Індії в Україні ОСОБА_1простягнення 42 966,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування 42 966,93 грн. шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.07.2013р. (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого суду обґрунтовано приписами статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статей 6, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами протиправної поведінки і вини ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою вказаної особи і шкодою, спричиненою автомобілю, застрахованому у позивача на підставі договору добровільного страхування від 17.03.2011р.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Алданова С.О., Шевченко Е.О.) рішення господарського суду міста Києва від 31.07.2013р. скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується та обставина, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, трапилася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 8.7.3. Правил дорожнього руху. Відтак до позивача після виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування від 17.03.2011р. № 3092168 перейшло право вимоги до відповідача, як особи, відповідальної за заподіяну у даному випадку шкоду.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статті 1166 Цивільного кодексу України, статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 27, 35 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що під час судового розгляду справи не доведено належним чином наявності в діях страхувальника відповідача ОСОБА_1 вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 17.03.2011р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір № 3092168 страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем марки "Mitsubishi", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

09.09.2011р. на вул. Н. Вал в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Mitsubishi" (д.р.н. НОМЕР_1) під керуванням водія ОСОБА_2, автомобіля "Honda" (д.р.н. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_1, автомобіля "Оpel" (д.р.н. НОМЕР_3) під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок якої було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Mitsubishi" (д.р.н. НОМЕР_1), що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві.

Згідно звіту ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" від 20.09.2011р. № 866 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Mitsubishi" (д.р.н. НОМЕР_1) в результаті його пошкодження в ДТП, складає 43 966,93 грн.

На підставі звіту ТОВ "Незалежна експертно-асистуюча компанія" від 20.09.2011р. № 866, страхового акта від 05.10.2011р. № 2011/U/MOD02832/UIA9703 позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 55 089,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.10.2011р. № 29074.

Згідно з довідкою УДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 14.09.2011р. дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 8.7.3. (е) Правил дорожнього руху.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 є співробітником Посольства Індії в Україні, який згідно Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961р. користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування, матеріали, оформлені за наслідками ДТП, були направлені до Міністерства закордонних справ України, яке в межах своєї компетенції звернулося до Посольства Індії в Україні з проханням сприяти врегулюванню можливих спірних питань, викликаних даним інцидентом, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Цивільно-правову відповідальність водія автомобіля "Honda" (д.р.н. НОМЕР_2) ОСОБА_1 застраховано у відповідача на підставі полісу № АА/4094857 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В силу приписів статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Окрім цього відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено застрахований у позивача автомобіль, сталася через порушення водієм ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована на підставі полісу № АА/4094857, підпункту 8.7.3. (е) Правил дорожнього руху.

У відповідності до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Отже, особою, відповідальною за завдані у даному випадку збитки, згідно з положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме відповідач.

Доводи заявника касаційної скарги щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП визнаються непереконливими з огляду на таке.

Так питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справи у їх сукупності.

Відсутність вироку або постанови у справі про адміністративне правопорушення за наявності у ОСОБА_1 дипломатичного імунітету не спростовує викладені в довідці ДАІ обставини щодо порушення вказаною особою Правил дорожнього руху, і як наслідок не може слугувати беззаперечною підставою для відмови позивачеві у стягненні з відповідача в порядку статті 993 Цивільного кодексу України виплаченого страхового відшкодування, як особи, відповідальної за завдані у даному випадку збитки.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені апеляційним судом обставини, касаційна інстанція вважає обґрунтованим висновок суду стосовно наявності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати страхового відшкодування у розмірі 42 966,93 грн.

Стосовно посилання скаржника на порушення апеляційним судом норм процесуального права стосовно розгляду апеляційної скарги за відсутності третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - співробітника Посольства Індії в Україні ОСОБА_1, не повідомленого належним чином про її розгляд, слід зауважити наступне.

Так з матеріалів справи вбачаться, що ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2013р. до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - співробітника Посольства Індії в Україні ОСОБА_1, та повідомлено вказану особу про відкладення розгляду справи на 03.07.2013р. Проте вказану особу не було належним чином повідомлено про час і місце засідання місцевого суду, за наслідками якого було прийнято рішення від 31.07.2013р., та засідання апеляційного суду, у якому було винесено оскаржувану постанову.

Згідно з частиною 2 статті 73 Закону України "Про міжнародне приватне право" міжнародними договорами України та законами України можуть бути встановлені особливості участі у процесі дипломатичних агентів, персоналу міжнародних організацій та інших осіб.

В силу пунктів 1, 2 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, яка є частиною національного законодавства України, дипломатичний агент користується імунітетом від кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції країни перебування та не зобов'язаний давати показання в якості свідка.

Відповідно до частини 1 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

За приписами частини 2 статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції судів України лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.

У пункті 13 Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10.06.1993р. № 198/93 зазначено, що глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної, адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах. Глава дипломатичного представництва, члени дипломатичного персоналу підлягають юрисдикції України у разі згоди на це акредитуючої держави. Глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу не зобов'язані давати свідоцькі показання.

Отже, залучення до участі у справі співробітника Посольства Індії в Україні ОСОБА_1, який користується дипломатичним імунітетом, у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, яке відбулося без його згоди та згоди акредитуючої держави, було здійснено судом першої інстанції без дотримання вимог порядку, встановленого чинним законодавством.

При цьому слід зауважити, що рішення у даній справі про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку статті 993 Цивільного кодексу України витрат зі сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування ніяким чином не впливає на права і обов'язки співробітника Посольства Індії в Україні ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом № АА/4094857 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. у справі № 910/8249/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк