Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 911/261/15

Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Омельченко О.М.; відповідача - Гостищєва Н.В.;розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від27.05.2015у справі № 911/261/15за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"доДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"простягнення 7 574, 43 грн

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український папір" (далі - ТОВ "Український папір") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль") про стягнення суми боргу за невиконання зобов'язань за договором в розмірі 234 832, 80 грн, пені за кожний день прострочення оплати товару розмірі 6 841, 32 грн, 3% річних у розмірі 733, 11 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.01.2015 порушено провадження у справі № 911/261/15 за позовом ТОВ "Український папір" до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 242 407, 23 грн.

До прийняття рішення по суті спору ТОВ "Український папір" подало заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило стягнути з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" лише пеню за кожний день прострочення оплати товару розмірі 6 841, 32 грн та 3% річних у розмірі 733, 11 грн, у зв'язку з тим, що основана сума боргу відповідачем була сплачена.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Бабкіна В.М.) від 26.03.2015 позовні вимоги задоволено повністю. Суд стягнув з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ТОВ "Український папір" 6 841, 32 грн пені та 733, 11 грн 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) від 27.05.2015 рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь ТОВ "Український папір" 733, 11 грн 3% річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015, ТОВ "Український папір" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 2 ст. 193, ст. 230 ГК України, ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.08.2015 касаційну скаргу ТОВ "Український папір" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2015.

ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало відзив на касаційну скаргу ТОВ "Український папір", в якій просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Український папір" (постачальник) та ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (покупець) 04.09.2014 було укладено договір про закупівлю товарів № 37.2.3-32-38, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовникові товар, а замовник - здійснити приймання товару та оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Згідно з пп. 4.2.1 п. 4.2 договору, замовник протягом 90 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на фактично поставлений товар, перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що за прострочення оплати за договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

У разі застосування пені/штрафу сторона, що порушила виконання зобов'язань, зобов'язана сплатити суму пені/штрафу на підставі окремо виставленого, у кожному випадку, рахунку-фактури. Оплата рахунку-фактури проводиться протягом 5 банківських днів з дати його отримання стороною, яка допустила прострочення виконання зобов'язання за договором (п. 8.8 договору).

ТОВ "Український папір" на виконання умов договору про закупівлю товарів № 37.2.3-32-38 від 04.09.2014 було поставлено ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" товар за видатковими накладними, у тому числі - № К-03217 від 16.09.2014 на суму 232 800, 00 грн, № К-03236 від 18.09.2014 на суму 2 032, 80 грн, № К-03418 від 29.09.2014 на суму 10 367, 28 грн, копії яких долучено до матеріалів справи.

Оскільки ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не розрахувався з ТОВ "Український папір" за договором № 37.2.3-32-38 від 04.09.2014 в сумі 234 832, 80 грн, останній і звернувся з даним позовом до суду.

В процесі розгляду справи, у зв'язку зі сплатою ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" суми основного боргу, ТОВ "Український папір" звернулося до суду із заявою № 28/юр/15 від 19.02.2015 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 6 841, 32 грн пені, 733, 11 грн 3% річних.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Український папір" до ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення 6 841, 32 грн пені та 733, 11 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" прострочило виконання свого грошового зобов'язання, то місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок суми 3% річних, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, місцевий господарський суд виходив з того, що пеня є різновидом відповідальності суб'єкта господарювання за порушення грошового зобов'язання, застосування якої випливає безпосередньо з приписів чинного законодавства та з самого факту порушення зобов'язання.

При цьому, чинне законодавство не ставить застосування такого виду відповідальності в залежність від виставлення постачальником рахунків на сплату пені, пред'явлення вимоги тощо.

З врахуванням наведеного судом першої інстанції було відхилено посилання ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на недотримання ТОВ "Український папір" п. 8.8 укладеного між сторонами договору та відсутності у зв'язку з цим у відповідача обов'язку щодо сплати пені.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи в цій частині рішення місцевого господарського суду, виходив з того, що сторони скористались передбаченим чинним законодавством принципом щодо свободи договору та у п.8.8 договору визначили, що зобов'язання по сплаті пені/штрафу виникає після виставлення окремого рахунку-фактури, однак матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури про нарахування пені в сумі 6 841, 32 грн, а відповідно, у відповідача не виник обов'язок, щодо сплати пені позивачу.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 550 ЦК України передбачено, що кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, чинне законодавство пов'язує наявність підстав для звільнення боржника від сплати неустойки у вигляді пені за прострочення виконання грошового зобов'язання лише з наявністю обставин, які б свідчили, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому, невиставлення окремого рахунку на сплату пені не може бути підставою для звільнення боржника від її сплати.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" пені за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати, поставленого на виконання умов договору про закупівлю товарів № 37.2.3-32-38 від 04.09.2014, товару, а суд апеляційної інстанції безпідставно змінив рішення суду першої інстанції.

У п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу" № 7 від 21.02.2013 зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

У абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу судами першої інстанції" вказано, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо покладення на відповідача - ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", судового збору в повному обсязі, та вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності повернення судового збору з державного бюджету.

За подання касаційної скарги ТОВ "Український папір" платіжним дорученням № 33050 від 24.06.2015 сплачено 1 279, 00 грн. При цьому, виходячи з оспорюваної суми, судовий збір мав бути сплачений згідно з підпунктами 5 та 1 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у розмірі 913, 50 грн.

Відповідно до підпункту 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сума надмірно внесеного судового збору в розмірі 365, 50 грн підлягає поверненню ТОВ "Український папір" з державного бюджету, а судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 913, 50 грн - стягненню з ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015, якою змінено рішення місцевого господарського суду, підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 26.03.2015 у справі № 911/261/15.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Український папір" 365, 50 грн надлишково внесеного судового збору за подання касаційної скарги з державного бюджету.

Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" 913, 50 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.