Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.10.2015 року у справі №5021/1365/2011
Постанова ВГСУ від 21.04.2015 року у справі №5021/1365/2011
Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №5021/1365/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 5021/1365/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників: не з'явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління

Міндоходів у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014

та ухвалу господарського суду Сумської області від 06.02.2014

у справі № 5021/1365/2011 господарського суду Сумської області

за заявою Публічного акціонерного товариства акціонерного банку

"Укргазбанк" в особі Сумської філії АБ "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альрамі"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.02.2014 (суддя Спиридонова Н.О.) в задоволенні заяви ДПІ в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 321 527,60 грн. - відмовлено. Заяву № 02-01/45 від 31.01.2014 ліквідатора арбітражного керуючого Гайдукова С.П. про припинення його повноважень в якості ліквідатора ТОВ "Альрамі" - задоволено. Припинено повноваження арбітражного керуючого Гайдукова С.П. як ліквідатора по справі про банкрутство ТОВ "Альрамі". Клопотання голови комітету кредиторів ПАТ "Укргазбанк" про залишення без задоволення клопотання комітету кредиторів про заміну ліквідатора Гайдукова С.П. на Кунцевича С.В. - задоволено частково. Скаргу (клопотання) ПАТ "Укргазбанк" № 447 від 28.02.2013 про припинення повноважень Гайдукова С.П. як ліквідатора у даній справі у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх повноважень та призначення ліквідатором арбітражного керуючого Кунцевича С.В. залишено без розгляду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 (колегія суддів у складі Пуль О.А. - головуючий, Крестьянінов О.О., Хачатрян В.С.) ухвалу господарського суду Сумської області від 06.02.2014 скасовано частково. Визнано вимоги ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області у сумі 62916,35 грн. як поточні та включено їх до реєстру вимог кредиторів банкрута ТОВ "Альмарі". В іншій частині ухвалу господарського суду Сумської області від 0.02.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Державна податкова інспекція у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 06.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 в тій частині, в якій відмовлено у задоволенні кредиторських вимог ДПІ у м.Сумах. Прийняти нове рішення, яким визнати поточні вимоги ДПІ у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області до боржника ТОВ "Альмарі" у сумі 321527,60 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів. В обґрунтування посилається на неповне з'ясування судами всіх обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 1, 12, 23, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 34, 43 ГПК України.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 20.06.2011 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Альрамі", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 13.12.2011 визнано юридичну особу - ТОВ "Альрамі" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гайдукова С.П., якого зобов'язано виконати вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

05.09.2012 до господарського суду Сумської області надійшла заява ДПІ у м.Сумах про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів боржника поточні вимоги у сумі 321527,60 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що дана заборгованість виникла в період з 20.06.2011 р. по 14.08.2012 р. та складається з:

1) пені з податку на додану вартість у сумі 59 892,77 грн., періодом виникнення якої є строк з 21.07.2011 р. по 19.10.2011;

2) пені з податку на прибуток у сумі 58 838,14 грн., періодом виникнення якої є строк з 21.09.2011 по 19.10.2011;

3) орендної плати з юридичних осіб у сумі 202 542,19 грн., яка виникла у період з 30.06.2011 по 30.07.2012;

4) штрафної санкції з орендної плати за земельні ділянки у сумі 170 грн., застосованої на підставі акту камеральної перевірки № 1467/152/21116551 від 20.06.2012 р. шляхом винесення податкового повідомлення-рішення № 0004251502 від 25.06.2012 р., при цьому датою виникнення недоїмки є 05.07.2012;

5) пені з орендної плати з юридичних осіб у сумі 42 013,07 грн., датою виникнення якої є 12.09.2011;

6) податку з доходів найманих працівників у сумі 232,15 грн., яка складається з пені у сумі 222,01 грн., датою нарахування якої є 12.09.2011 р. та пені на підставі декларації № 48826 від 18.03.2011 р., датою нарахування якої є також 12.09.2011.

За визначенням ст. 1 Закону кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 99-101 ГПК України належним чином дослідивши обставини справи, встановив, що згідно наданих ДПІ пояснень про визнання поточних вимог, на підтвердження яких надано картку особового рахунку, податкові декларації, акт перевірки, розрахунки суми податкового боргу, заборгованість по орендній платі з юридичних осіб у сумі 202 542,19 грн. виникла у період з 30.06.2011 року по 12.12.2011 року, тобто після дати порушення провадження у справі про банкрутство, і у період з 13.12.2011 по 30.07.2012, тобто після дати визнання боржника банкрутом.

При цьому, вказану заборгованість керівник, а згодом, і ліквідатор ТОВ "Альрамі" самостійно узгодили шляхом подання податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік № 1469 від 24.01.2011 та податкової декларації з плати на землю за 2012 рік № 30973 від 22.06.2012, які подані до податкового органу ТОВ "Альрамі" у відповідності до п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України. Згідно зазначених декларацій здійснювалось нарахування орендної плати за землі державної та комунальної власності, починаючи з 30.06.2011 по 30.07.2012.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поточними вимогами у даному випадку можуть вважатися тільки вимоги у розмірі 62916,35 грн. які виникли згідно декларації № 1469 від 24.01.2011 за період з 30.06.2011 по 12.12.2011, тобто у період з моменту порушення провадження у даній справі до моменту визнання боржника банкрутом. Решта грошових вимог не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Щодо відмову у задоволенні поточних вимог, які складаються з пені з податку на додану вартість у сумі 59 892,77 грн. ; пені з податку на прибуток у сумі 58 838,14 грн.; штрафної санкції з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 170,00 грн.; пені з орендної плати з юридичних осіб у сумі 42 013,07 грн.; пені з податку з доходів найманих працівників у сумі 232,15 грн. та пені з податку з власників транспортних засобів у сумі 22,35 грн., то колегія суддів погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

В ч. 4 ст. 12 Закону закріплено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що заявлені ДПІ вимоги по пені з податку на додану вартість виникли з 21.07.2011; з податку на прибуток - з 21.09.2011; по пені з орендної плати з юридичних осіб - з 12.09.2011; по пені з доходів найманих працівників - з 12.09.2011; по пені з податку з власників транспортних засобів - з 12.09.2011, штрафні санкції з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності - 05.07.2012. Тобто усі вимоги виникли після порушення провадження у даній справі, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено 20.06.2011 з моменту порушення провадження у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій та пені, які нараховані в період дії мораторію, є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 є такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, правових підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 по справі № 5021/1365/2011 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.