Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 908/357/16

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О. - головуючого, Карабаня В.Я., Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016у справі№ 908/357/16 Господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Хелп-Агро"ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"Простягнення 30214,51 грн.,

за участю представників:

від позивача-не з'явилися,від відповідача-не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.03.2016 (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ ІНВЕСТ" (вул. Гагаріна, буд. 3, кв. 12, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005, код ЄДРПОУ 31731398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "ХЕЛП-АГРО" (юридична адреса: в'їзд Механізаторів, буд. 1/9, смт Близнюки, Близнюківський район, Харківська область, 64801; поштова адреса: пр. Московський, буд. 142/2, оф.406, м. Харків, Харківська область, 61128; код ЄДРПОУ 30511419) 20000, 00 грн. основного боргу, 218, 53 грн. 3% річних, 740,00 грн. інфляційних нарахувань та 6000, 00 грн. штрафу 30% за несвоєчасне виконання зобов'язань та 1229, 50 грн. витрат з оплати судового збору. В частині стягнення 3225,88грн. пені прийнято відмову позивача від позову і провадження у справі припинено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 (у складі суддів: Скакун О.А. - головуючого, Татенко В.М., Чернота Л.Ф.) рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2016 у справі № 908/357/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 15.03.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 908/357/16 Господарського суду Запорізької області щодо стягнення штрафу в розмірі 6000, 00 грн., і прийняти нове рішення про зменшення неустойки на 70%.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що підтверджується матеріалами справи, між ТОВ НВФ "Хелп-агро" та ТОВ "Газ Інвест" 20.04.2015 укладено договір купівлі-продажу № 2004п2 (далі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю посівний матеріал/насіння сільськогосподарських культур у кількості та за ціною, які обумовлені у цьому договорі, а покупець зобов'язується сплатити належну грошову суму та прийняти вказані товари в порядку, в термін та на умовах, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2 договору продавець зобов'язується передати Покупцю 750 кг насіння соняшнику "Златсон" на загальну суму 30000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2.1 договору датою передання товару та виконання зобов'язання продавця є дата підписання cторонами видаткової накладної.

У п. 3.4 договору cторони узгодили, що оплата вартості товару згідно з п. 1.2 договору здійснюється в такому порядку: 30 % від загальної вартості товару, що складає 9000, 00 грн., в тому числі ПДВ, - у термін 5 днів з дня підписання цього договору (п. 3.5.1 договору); 70 % від загальної вартості товару, що складає 21000, 00 грн., в тому числі ПДВ, - у термін до 15.09.2015 (п. 3.5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору в разі порушення договірних зобов'язань винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з п. 5.4 договору в разі порушення договірних зобов'язань покупцем щодо порядку та суми розрахунку, останній сплачує на користь продавця додатково (окремо від сплати пені) штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, строк дії договору до 31.12.2015 (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору ТОВ НВФ "Хелп-агро" поставило ТОВ "Газ Інвест" товар за видатковою накладною № 410 від 23.04.2015 на загальну суму 30000, 00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар на суму 10000, 00 грн., ТОВ НВФ "Хелп-агро" звернулось до ТОВ "Газ Інвест" з претензією, в якій просить негайно погасити заборгованість за спірним договором у розмірі 20000, 00 грн.

Факт направлення претензії відповідачу підтверджується копією квитанції УДППЗ "Укрпошта" та описом вкладення у цінний лист.

Зазначена претензія залишена без відповіді, а покупець не виконав обов'язок з оплати товару за спірним договором, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 20000, 00 грн. визнані відповідачем та підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, тому суди дійшли до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо заяви ТОВ НВФ "Хелп-агро" про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 3225, 88 грн. суди дійшли до правильного висновку, виходячи з наступного.

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача відмовитись від позову. Водночас, за приписами частини шостої зазначеної статті 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно з п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог, і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК України припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК України щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Суд першої інстанції дослідив підстави відмови сторін від позовних вимог і не виявив порушення приписів чинного законодавства, прав і законних інтересів сторін та інших осіб, правомірно припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі статей 22, 80 ГПК України, тому в цій частині оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

При цьому, судами встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені на 70 %, але в подальшому позивач відмовився від цієї частини позовних вимог, у зв'язку з чим необхідність розгляду цього клопотання відпала.

Крім цього, судами встановлено, що позивачем на підставі п. 5.4 договору заявлено до стягнення штраф у розмірі 6000, 00 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок суми штрафу, здійснений позивачем, дійшов до правильного висновку, що він є арифметично правильним і обґрунтованим, тому погоджується з висновком суду першої інстанції про те. що підлягає стягненню штраф у розмірі 6000, 00 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Газ Інвест" в апеляційній скарзі просить зменшити розмір неустойки (у формі штрафу) на 70 % і скасувати рішення суду першої інстанції у цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються ті вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач просив зменшити розмір пені. Проте в суді апеляційної інстанції заявлено вимогу про зменшення розміру штрафу, яка не розглядалась під час прийняття рішення місцевим господарським судом, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд правомірно не розглянув ці вимоги на підставі статті 101 ГПК України.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 218, 63 грн. за період з 15.09.2015 до 26.01.2016 (133 дні) та інфляційні втрати в розмірі 740, 00 грн. за період з вересня по грудень 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами встановлено, що відповідно до п. 3.5.2 договору відповідач зобов'язаний перерахувати повну вартість товару до 15.09.2015, то кінцевою датою оплати є 14.09.2015, тому право на нарахування 3 % річних виникло у позивача з 15.09.2015.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що він є правильним, тому підлягає стягненню сума відсотків річних у розмірі 218, 63 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 740, 00 грн. за період з вересня по грудень 2015 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку, що всупереч вимогам чинного законодавства позивач врахував індекс інфляції за місяць, в якому мав бути здійснений платіж, тобто за вересень 2015 року, однак це не призвело до неправильного визначення суми, що підлягає стягненню.

Враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, перевіривши арифметичний розрахунок, здійснений позивачем, суди дійшли до правильного висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 740, 00 грн. підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не прийняті судом до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи.

Підстав для зміни чи скасування прийнятої у справі постанови Вищий господарський суд України не вбачає, тому постанова Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 908/357/16 Господарського суду Запорізької області підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 908/357/16 Господарського суду Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 908/357/16 Господарського суду Запорізької області залишити без змін.

Головуючий, суддяКорнілова Ж.О. Судді:Карабань В.Я. Чернов Є.В.