Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 922/968/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справісуддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на ухвалу відХарківського апеляційного господарського суду 04.04.2014 та на окрему ухвалу відХарківського апеляційного господарського суду 04.04.2014 у справі господарського суду№ 922/968/13-г Харківської областіза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 36 331,40 грн.за участю представників сторін:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 у справі № 922/968/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2013 у справі № 922/968/13-г відмовлено; повернуто апеляційну скаргу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4.

04.04.2014 Харківським апеляційним господарським судом у справі № 922/968/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.) винесено окрему ухвалу на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про їх скасування та передачу справи на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду по суті апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, ст.ст. 64, 97 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначає, що кореспонденція із суду мала надсилатись за відомою позивачу поштовою адресою, вказаною у наявному у матеріалах справи договорі від 08.10.2012 № МП-30-31/8/10-12, а не у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому відповідач вважає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи та про зміст позовних вимог. Крім того, заявник касаційної скарги стверджує, що за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі, а саме: 860,25 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2013 у справі № 922/968/13-г (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 суму основного боргу - 36 000,00 грн., 3% - 221,72 грн., інфляційні втрати - 108,00 грн., судовий збір - 1 720,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Повне рішення складено 23.04.2013.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України у випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Отже, строк на оскарження рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 у суді апеляційної інстанції закінчився 06.05.2013.

Зі штампу канцелярії господарського суду Харківської області на першій сторінці апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 вбачається, що вказану скаргу подано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 до суду 21.03.2014, тобто з пропуском строку, встановленого на її подання. При цьому скаржник звернувся до апеляційного суду із клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження зазначеного судового акту.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відмовляючи у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відновлення строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності поважних причин його пропуску. При цьому апеляційний господарський суд зазначив, що заявником не доведено наявності обставин, які перешкодили відповідачу подати апеляційну скаргу із дотриманням встановленого порядку, зважаючи на те, що станом на 05.06.2013 відповідач був обізнаний про результати вирішення господарського спору у справі № 922/968/13-г (у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 28.05.2013 про виправлення описки в резолютивній частини рішення та наказі), яке було отримано ОСОБА_4 05.06.2013).

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді (ст. 87 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається зі штампу місцевого господарського суду на звороті останньої сторінки ухвали про порушення провадження у справі № 922/968/13-г від 11.03.2013, зазначену ухвалу було надіслано скаржнику 11.03.2013.

Ухвала господарського суду Харківської області від 19.03.2013 у даній справі про відкладення її розгляду була направлена сторонам 19.03.2013, що підтверджується штампом на звороті останньої сторінки вказаної ухвали.

З наявних у матеріалах справи поштових відправлень вбачається, що вказані процесуальні документи суду, які направлялися на зазначену позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача (АДРЕСА_1), поверталися до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за терміном зберігання".

Пленум Вищого господарського суду в п. 3.9.1. своєї постанови від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснив, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце слухання господарським судом Харківської області справи № 922/968/13-г.

Згідно зі штампом господарського суду Харківської області на звороті останньої сторінки рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 копія вказаного рішення була надіслана відповідачу 23.04.2013.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення, 05.06.2013 ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 було отримано ухвалу суду від 28.05.2013 про виправлення описки в резолютивній частині рішення та наказі.

Вказані обставини свідчать про те, що станом на 05.06.2013 відповідач був обізнаний про результати вирішення господарського спору судом першої інстанції у справі № 922/968/13-г, однак протягом тривалого строку (більше ніж вісім місяців з моменту отримання ухвали суду від 28.05.2013 про виправлення описки) не докладав жодних зусиль щодо ознайомлення із прийнятим у справі рішенням, отримання його копії.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені відповідачем причини пропуску строку на апеляційне оскарження (неотримання судових документів по даній справі, обізнаність із судовим рішенням 07.03.2014) не можна вважати поважними.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Посилання скаржника на те, що кореспонденція із суду першої інстанції повинна була надсилатись за поштовою адресою, вказаною у наявному у матеріалах справи договорі від 08.10.2012 № МП-30-31/8/10-12 (61003, м. Харків, а/с 9314) слід визнати безпідставними, оскільки така адреса не вказувалась сторонами на час розгляду справи судом першої інстанції та не зазначена як місце проживання відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Зважаючи на наведене, заявник не довів наявність поважних причин пропуску 10-денного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013, а тому підстав для скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 у справі № 922/968/13-г колегія суддів не вбачає.

Щодо доводів скаржника про те, що за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 ним сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі (860,25 грн.) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що справляння судового збору здійснюється, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Оскільки апеляційну скаргу подано скаржником до суду 21.03.2014, то судовий збір має обчислюватись, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2014 року.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 1218 грн.

Отже, враховуючи вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 (про стягнення 36 329,72 грн.), заявник мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн. (50 % від 1,5 розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2014 року).

Таким чином, доводи скаржника про сплату ним судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2013 у встановленому законом розмірі (860,25 грн.) суперечать вимогам Закону України "Про судовий збір".

Щодо касаційних вимог про скасування окремої ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим. Вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання (п. 5.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18).

В оскаржуваній окремій ухвалі від 04.04.2014 Харківський апеляційний господарський суд посилається на те, що відповідач порушив вимоги ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з неналежним ставленням до оформлення документів, які в силу процесуального закону є обов'язковими при зверненні з апеляційною скаргою, та недобросовісно використовує передбачені законом права апеляційного оскарження, що може розцінюватись судом як зловживання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 процесуальними правами. При цьому апеляційний господарський суд виходив із того, що станом на 05.06.2013 р. відповідач був обізнаний про результати вирішення господарського спору у справі № 922/968/13-г. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що надане відповідачем до апеляційної скарги платіжне доручення № 62 від 19.03.2014 не може вважатися належним доказом сплати судового збору в установленому законом розмірі, оскільки відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 № 719-VII розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2014 встановлений в розмірі 1218,00 грн., в зв'язку з чим в разі майнового характеру позову мінімальна ставка судового збору за подання апеляційної скарги повинна складати 913,50 грн.

Проте апеляційним господарським судом не наведено правового обґрунтування висновку, що звернення відповідача до суду із апеляційною скаргою на судове рішення є зловживанням правом, а не було наслідком наміру реалізувати своє право на апеляційне оскарження та захистити свої права у судовому порядку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення.

Зловживання правом має місце у випадку, коли уповноважена особа, посилаючись на формально належне їй суб'єктивне право, порушує міру і вид поведінки, оскільки її право практично не порушено, а тому особа не має на меті усунення порушень свого права.

Однак звернення до суду із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на її подання (у тому числі, за наявності порушень при оформленні вперше поданої апеляційної скарги та недоведеності відповідачем поважності причин пропуску строку на її подання) є реалізацією передбаченого законом права, а його зловживанням.

Посилання апеляційного суду на порушення відповідачем ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для винесення окремої ухвали слід визнати помилковим, оскільки до вперше поданої апеляційної скарги додано докази сплати судового збору, проте у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", що є підставою для її повернення заявнику відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як роз'яснено у п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

Однак Харківський апеляційний господарський суд не переглядав дану справу, а повернув апеляційну скаргу заявнику на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, що свідчить про те, що на момент винесення апеляційним судом оскаржуваної окремої ухвали апеляційне провадження у справі не було розпочато.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція дійшла висновку, що оскаржувана окрема ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 у справі № 922/968/13-г залишити без змін.

Окрему ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2014 у справі № 922/968/13-г скасувати.

Головуючий суддя Саранюк В.І.

Судді Іванова Л.Б.

Кочерова Н.О.