Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.09.2015 року у справі №911/4884/14
Постанова ВГСУ від 20.09.2016 року у справі №911/4884/14
Постанова ВГСУ від 06.09.2016 року у справі №911/4884/14
Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №911/4884/14
Постанова ВГСУ від 29.03.2016 року у справі №911/4884/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 911/4884/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі господарського суду № 911/4884/14 Київської областіза заявою ТОВ "Інтеркристал"доТОВ "Інтеркристал"про визнання банкрутомліквідаторКучак Ю.Ф.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль":Мінченко М.О. (довіреність №373/14 від 08.08.2014 року),ТОВ "Інтеркристал":Демчан О.І. (довіреність б/н від 20.03.2015 року).В С Т А Н О В И В :

ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора ТОВ "Інтеркристал" (далі - боржника) Кучака Ю.Ф. про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 року (суддя Лопатін А.В.) порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інтеркристал", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 68 - 69). Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, з огляду на додержання боржником процедури самоліквідації в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, та недостатність активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заставний кредитор боржника - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі - скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 24.11.2014 року та прийняти у справі нове рішення про повернення заяви ліквідатора ТОВ "Інтеркристал" про порушення щодо боржника справи про банкрутство за особливостями провадження згідно статті 95 Закону про банкрутство, мотивуючи передчасністю висновків місцевого господарського суду за змістом оскаржуваної ухвали з огляду на недоведення наявності у боржника безспірних вимог перед кредиторами в розумінні частини 3 статті 10 цього Закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Разіної Т.І., Сотнікова С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі - без змін з тих же підстав (том 1, а.с. 142 - 149).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 27.01.2015 року та прийняти у справі рішення, яким повернути заяву ТОВ "Інтеркристал" про визнання боржника банкрутом, аргументуючи порушенням судом апеляційної інстанції положень статей 2, 11, 16, 84, 95 Закону про банкрутство. Скаржник зазначив про передчасність висновків судів про порушення провадження у даній справі з огляду на те, що боржник, на якого покладено обов'язок доказування власної неплатоспроможності перед кредиторами, не надав суду належних доказів вжиття всіх можливих заходів для виконання зобов'язань перед кредиторами поза межами провадження у справі про банкрутство, зокрема, в ході виконавчого провадження, а також доказів достатності у нього коштів для покриття судових витрат та оплати праці ліквідатора.

В судовому засіданні касаційного суду представник скаржника Мінченко М.О. усно доповнила вимоги касаційної скарги проханням про скасування ухвали господарського суду Київської області від 24.11.2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 27.01.2015 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" Мінченко М.О. та ТОВ "Інтеркристал" Демчана О.І., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частинами 1, 2 статті 95 Закону про банкрутство передбачено, що якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Згідно з частинами 1 - 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Отже, при поданні заяви про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, заявник зобов'язаний надати господарському суду докази прийняття рішення про припинення юридичної особи її власником або учасниками юридичної особи, докази письмового повідомлення про прийняття такого рішення органу, що здійснює державну реєстрацію, докази розміщення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про внесення запису до ЄДРПОУ щодо прийняття рішення про припинення юридичної особи-боржника, докази повідомлення податкового органу про здійснювану самоліквідацію. При цьому, заява про порушення справи про банкрутство боржника за статтею 95 Закону про банкрутство має бути подана до суду після спливу строку заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, визначеного частиною 5 статті 105 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 110 ЦК України, юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку з закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно з частиною 3 статті 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

За приписами частини 8 статті 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи зазначені вимоги Закону про банкрутство, необхідними передумовами для звернення до господарського суду зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 цього Закону є: оцінка вартості наявного майна боржника ліквідаційною комісією, публікація оголошення згідно з вимогами статті 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складення проміжного ліквідаційного балансу за наслідком проведених ліквідаційною комісією дій в ліквідаційній процедурі та затвердження його компетентним органом юридичної особи боржника.

Розглядаючи заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за спеціальною процедурою відповідно до статті 95 Закону про банкрутство, суд першої інстанції встановив ознаки загрози неплатоспроможності боржника, а саме неможливість виконання ним грошових зобов'язань перед кредиторами, строк виконання яких настав, у зв'язку з недостатністю у нього активів, що стало підставою для порушення відносно підприємства-боржника провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ухвалою від 24.11.2014 року (том 1, а.с. 68 - 69).

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство з огляду на таке.

Апеляційним судом встановлено, що 01.09.2014 року загальними зборами учасників ТОВ "Інтеркристал" прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації та призначено ліквідатором Кучака Ю.Ф., оголошення про що розміщено у Бюлетені державної реєстрації №294 (24) від 08.09.2014 року (том 1, а.с. 27); встановлено строк для пред'явлення вимог кредиторів впродовж двох місяців з дня публікації оголошення про ліквідацію, прийнято рішення про вжиття необхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості, оцінки майна підприємства та складення проміжного ліквідаційного балансу після закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, про що складено протокол №16 від 01.09.2014 року (том 1, а.с. 24-26).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, боржником повідомлено про припинення господарської діяльності підприємства-боржника Бориспільську ОДПІ та Хмельницьку ОДПІ, у яких боржник обліковувався як платник податків, шляхом направлення заяви за формою №8-ОПП та копії протоколу загальних зборів ТОВ "Інтеркристал" №16 від 01.09.2014 року, що підтверджується фіскальними чеками відділення поштового зв'язку, копії яких долучено до матеріалів справи (том 1, а.с. 34, 38, 39, 42, 43).

Апеляційним судом встановлено, що в межах двохмісячного строку для пред'явлення кредиторських вимог до боржника звернулися кредитори з грошовими вимогами на загальну суму 4 249 162, 39 грн., які визнані ліквідатором ТОВ "Інтеркристал" у повному обсязі, в тому числі й ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" з грошовими вимогами на суму 1 235 482, 23 грн. (том 1, а.с. 53-55).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, за результатами роботи щодо виявлення кредиторів та розгляду їх грошових вимог, виявлення та оцінки активів боржника ліквідатором ТОВ "Інтеркристал" складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом 11.11.2014 року, який затверджено протоколом загальних зборів учасників товариства-боржника №17 від 11.11.2014 року (том 1, а.с. 57-60); з проміжного ліквідаційного балансу вбачається наявність у боржника активів на загальну суму 12 500 грн., тоді як його заборгованість перед кредиторами становить 4 249 162, 39 грн., що свідчить про недостатність у підприємства-боржника активів для задоволення визнаних ліквідатором кредиторських вимог.

З огляду на встановлене та враховуючи те, що сума кредиторської заборгованості перевищує вартість активів боржника, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про підставність порушення провадження у справі про банкрутство щодо боржника, що ліквідується власником, та зазначив про належне здійснення ліквідатором досудової процедури ліквідації боржника згідно положень цивільного законодавства України, як необхідної передумови для порушення справи про банкрутство за статтею 95 Закону про банкрутство.

При цьому, апеляційним судом спростовано доводи скаржника щодо обов'язку заявника (боржника) при зверненні до суду першої інстанції із заявою про визнання його банкрутом довести свою неплатоспроможність, зокрема подати докази безспірності вимог кредиторів, а саме копії судових рішень про стягнення кредиторами спірної заборгованості, копії постанов про відкриття виконавчих проваджень з виконання таких судових рішенням та довести неможливість їх погашення протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, оскільки такі докази є необхідними при здійсненні судового провадження за загальними процедурами банкрутства, передбаченими Законом про банкрутство, а в даному випадку провадження у справі здійснюється з особливостями згідно статті 95 Закону.

Також, апеляційним судом спростовано доводи скаржника щодо наявності підстав для повернення судом першої інстанції поданої боржником заяви про визнання його банкрутом у зв'язку з відсутністю коштів на оплату праці арбітражного керуючого (ліквідатора), оскільки у випадку призначення в якості ліквідатора у справі голови ліквідаційної комісії боржника, законом не встановлено порядку визначення оплати праці такому ліквідатору, не визначено її мінімальний розмір та, відповідно, не встановлено обов'язку боржника акумулювати кошти для розрахунків з ліквідатором на дату подання заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції за змістом оскаржуваної постанови. Доводи скаржника про неналежну оцінку обставин справи на предмет обґрунтованості порушення справи про банкрутство даного боржника згідно статті 95 Закону, як такого, що ліквідується власником, з посиланням на докази, прийняті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій та спростовані судами, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції відповідно до положень статей 1115, 1117 ГПК України, вважає постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року у справі №911/4884/14 такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права та не вбачає правових підстав для її зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Хмельницької обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року та ухвалу господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі №911/4884/14 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський