Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/25529/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 26 січня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2015 рокуу справі№ 910/25529/14господарського судуміста Києва за позовомСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Амстердам" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Національний банк України, 2. Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" про визнання кредиторських вимог у розмірі 57 967 747 грн. 70 коп. за участю представників сторін: від відповідача: Семенець С.В.,від третьої особи-1: Ященко М.В.,

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася до господарського суду із позовом до ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", в якому просила розглянути, акцептувати та визнати у повному обсязі кредиторські вимоги СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів до ПАТ "Земельний банк" на суму 57 967 747,70 грн., зобов`язати відповідача включити акцептовані вимоги позивача до переліку акцептованих вимог для їх затвердження НБУ.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ПАТ "Земельний банк" має податкову заборгованість, яка виникла під час проведення ліквідації та складає 57967747,70 грн. Позовні вимоги заявлено до ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" на підставі договору № 34-л про передавання в управління непроданих активів від 30.01.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.01.2015 (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Рудченко С.Г., Мальченко А.О.), у справі № 910/25529/14 у задоволенні позову відмовлено.

Господарські суди виходили із того, що за умовами договору про передавання в управління непроданих активів від 30.01.2014 №34-л до відповідача перейшли лише обов`язки, які передбачено умовами цього договору. Вимоги позивача суперечать нормам законодавства.

Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник, зокрема, зазначає, що непродані активи та перелік незадоволених вимог кредиторів банку згідно договору про передавання в управління непроданих активів від 30.01.2014 №34-Л, ліквідатором передано визначеній Національним банком України юридичній особі - ТОВ "Юридична компанія "Амстердам", яка на підставі даного договору є процесуальним правонаступником ПАТ "Земельний банк". А отже, на думку скаржника, права та обов`язки, наявні у банку, перейшли до відповідача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.04.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись, зокрема на норми Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, ПАТ "Земельний банк" як юридична особа знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (Державної податкової служби).

Постановою Правління НБУ від 30.07.2010 №375 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, призначено ліквідатора ПАТ "Земельний банк".

Ліквідаційна процедура банку здійснювалася відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" у редакції до 22.09.2012 та Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 28.09.2001.

Рішенням НБУ №162 від 03.03.2012 вирішено виключити відомості про ПАТ "Земельний банк" з Державного реєстру банків.

30.01.2014 між ПАТ "Земельний банк" в особі ліквідатора як установником та ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" як управителем та НБУ укладено договір №34-л про передавання в управління непроданих активів від 30.01.2014.

За умовами даного договору установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи та зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено в додатку 1 цього договору, вигодонабувачами за договором є кредитори установника управління, які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів установника управління та розрахунки з якими не проведено. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено в додатку 2 до цього договору.

Рішенням НБУ №113 від 11.03.2014 вирішено затвердити ліквідаційний баланс ПАТ "Земельний банк" станом на 28.02.2014, ухвалено остаточний звіт ліквідатора банку, вирішено процедуру ліквідації банку вважати завершеною.

Звертаючись із позовом у даній справі, позивач послався на те, що під час ліквідації ПАТ "Земельний Банк" як платник податку на додану вартість, самостійно визначив зобов`язання з ПДВ та подавав до ДПІ податкові декларації в період 2011 - 2013 роки, проте зазначений податок на додану вартість банк не сплатив. За результатами перевірок спеціалізованою ДПІ встановлено, що ПАТ "Земельний Банк" має зобов`язання щодо сплати грошових коштів за порушення вимог податкового законодавства на загальну суму 57967747,70 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами договору № 34-л про передання в управління непроданих активів від 30.01.2014, ТОВ "Юридична компанія "Амстердам" є лише управителем непроданих активів ПАТ "Земельний Банк". Договором визначено правонаступництво виключно в межах переліку вимог зареєстрованих кредиторів установника управління та які наведено в додатку-2 договору №34-л, а не усіх можливих вимог

Як встановлено судами, додаток-2 не містить в переліку вигодонабувачів (кредиторів) вимоги СДПІ з обслуговування великих платників у місті Харкові МГУ Міндоходів у розмірі 57967747,70 грн.

Разом з тим, законодавством в сфері ліквідації банків не передбачено обов`язку управителя майна банку включати кредиторські вимоги до реєстру та подавати його до Національного банку України для затвердження.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.110 Цивільного кодексу України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність".

За ст. 89 Закону України "Про банки і банківську діяльність" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитори мають право протягом одного місяця з дня публікації оголошення про відкриття ліквідаційної процедури заявити ліквідатору про свої вимоги до банку. Винятків щодо податкових органів зазначеним законом не встановлено.

Згідно ст.91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Вимоги за зобов`язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

За ст.96 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідаційної процедури, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у передбаченій вказаною статтею черговості. Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як встановлено судами, Спеціалізована ДПІ з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулася про визнання кредиторських вимог, які виникли в період ліквідаційної процедури ПАТ "Земельний Банк".

Згідно ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на встановлені судами обставини, вимоги позивача до відповідача у даній справі є безпідставними та суперечать нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що норми зазначеного кодексу не регулюють питання погашення податкових зобов`язань чи стягнення податкового боргу з осіб, на які поширюються норми розділу V "Тимчасова адміністрація та ліквідація банків" Закону України "Про банки і банківську діяльність" . При цьому як згаданий Закон, так і Податковий кодекс не звільняють юридичні особи, що знаходяться у процедурі ліквідації, від обов`язку надавати податкову звітність.

Як вбачається з норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, кошти, які надходять на накопичувальний рахунок банку, не є доходом банку, оскільки за їх рахунок утворюється ліквідаційна маса для задоволення вимог кредиторів банку по зобов`язаннях, що виникли станом на день відкриття ліквідаційної процедур, та здійснюється оплата витрат ліквідатора для проведення ліквідаційної процедури.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі банку не з`являється ніяких додаткових податкових зобов`язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів, та крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Однак, згідно вимог чинного законодавства витрати на сплату податків не відносяться до витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, вичерпний перелік яких міститься в ч.2 ст.96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Посилання скаржника на порушення судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів не вбачається.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 у справі №910/25529/14 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков