Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/20594/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Н-М" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 11 листопада 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 02 березня 2015 рокуу справі№ 910/20594/14господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Н-М"простягнення 58 514 717 грн. 31 коп. та 2 754 129, 71 доларів США (що еквівалентно 35 650 077 грн. 39 коп.) за участю представників: від позивача: Оніщук В.М.,від відповідача: Кудінова О.М., Нгуєн Хунг Лонг,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ВТБ Банк" звернулося до господарського суду із позовом до ТОВ "Н-М" про стягнення боргу, процентів, пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору № 22 від 29.12.2010, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2014 (суддя Якименко М.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (судді: Пономаренко Є.Ю. - головуючий, Руденко М.А., Дідиченко М.А.), у справі № 910/20594/14 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 64035917,98грн. простроченої заборгованості за кредитом, з яких 37164465,67 грн. та 2075941,22 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 26871452,31 грн.; 56062,64 грн. строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 по 24.09.2014, з яких 36655,36 грн. та 1499,30 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 19407,28 грн.; 22979629,59 грн. простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 по 22.09.2014, з яких 15023131,26 грн. та 614675,48 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 7956498,33 грн.; 1717822,19 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, з яких 1680500,75 грн. та 2883,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 37321,44 грн.; та 1510653,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, з яких 982927,90 грн. та 40769,17 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 527 725,35 грн.; 263485,95 грн. 3% річних за прострочення повернення кредиту, з яких 261277,28 грн. та 170,63 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 2208,67 грн.; 679954,16 грн. 3% річних за прострочення сплати процентів, з яких 444490,15 грн. та 18190,66 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 235464,01 грн.; 1406248,61 грн. інфляційних втрат нарахованих у зв`язку з простроченням оплати кредиту в сумі та 1515020,33 грн. інфляційних втрат нарахованих у зв`язку з простроченням оплати процентів.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись із прийнятими рішеннями ТОВ "Н-М" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник стверджує про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів перерахування повної суми кредиту позичальнику, посилається на те, що позивач не набув права на дострокове стягнення кредитних коштів, оскільки несприятлива подія в розумінні п.5.3 кредитного договору, як підстава набуття банком права на дострокове стягнення, не відбулась.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.04.2015 касаційну скаргу у справі №910/20594/14 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" вважає, що оскаржувані судові рішення прийнято з дотриманням норм права, тому просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 27.04.2015 у зв`язку з перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці для розгляду справи №910/20594/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді:Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 розгляд касаційної скарги відкладено.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 18.05.2015 у зв'язку з виходом судді Татькова В.І. з відпустки для розгляду справи №910/20594/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С. (доповідач), Татьков В.І.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2010 між ПАТ "ВТБ Банк" як кредитором та ТОВ "Н-М" як позичальником укладено кредитний договір №22. Кредит за договором надається позичальнику у валютах гривня та долар США. За п.2.1 договору, з урахуванням внесених змін, банк надає кредит позичальнику у безготівковій формі на підставі письмової заявки позичальника за формою додатку №1, в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування кредиту на поточний рахунок позичальника, зазначений в п.11.2. цього договору або заявці, за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань, встановлених цим договором, та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених кредитним договором.

Згідно п. 3.1 договору, з урахуванням внесених змін, плата за користування кредитом встановлюється у вигляді процентів за користування кредитом, розмір яких є фіксованим та складає 13% річних для кредиту в доларах США та 18% річних для кредиту в гривні.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позичальник звертався до банку із заявками про надання кредитних коштів, у зв`язку з чим банк, на виконання умов кредитного договору перерахував позичальнику кредитні кошти. Проте, останній свої зобов`язання з повернення зазначених коштів не виконував належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Банк з метою отримання вказаної заборгованості звернувся до позичальника з листом від 09.09.2014, в якому вимагав повернути всю суму заборгованості за кредитом, а також сплатити проценти та штрафні санкції, проте вимоги банку залишено без задоволення позичальником.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За п. 5.3 кредитного договору в редакції змін від 26.06.2012 банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальнику кредит у випадку виникнення будь-якої несприятливої події.

Несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку, згідно з кредитним договором та у передбачений ним строк є несприятливою подією згідно п.5.1.2 договору.

Cудами встановлено, що позичальник зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування цими коштами не виконав, а отже позивач набув право на дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитом, строкової заборгованості по сплаті процентів за період з 23.09.2014 по 24.09.2014, простроченої заборгованості по сплаті процентів за період з 25.06.2012 по 22.09.2014, 3% річних за прострочення повернення кредиту та сплати процентів, інфляційні втрати у зв'язку з простроченням оплати кредиту та процентів.

Разом з тим, за ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п.7.1, 7.2 кредитного договору у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом та плати за кредит згідно умов цього договору, позичальник сплачує банку пеню в гривні за офіційним валютним курсом НБУ на дату сплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який сплачується пеня) від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожний календарний день прострочення заборгованості за кредитом враховуючи день повернення кредиту з розрахунку факт/360.

Встановивши наявність підстав для застосування штрафних санкцій судами задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення 1680500,75 грн. та 2883,25 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 37321,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 982927,90 грн. та 40769,17 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 527725,35 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів.

Колегія судді погоджується з висновками судів про наявність підстав про стягнення пені за прострочення позичальником зобов`язань з погашення заборгованості за кредитом та плати за кредит у гривні, а саме в частині стягнення 1680500,75 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 982927,90 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів. Вказані висновки є законними та обгрунтованими, а тому рішення судів в цій частині підлягають залишенню в силі.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанції про стягнення з відповідача 2883,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 37321,44 грн. та 40769,17 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 527725,35 грн., є неправильними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.04.2015 у справі №909/660/14.

За статтею 11128 ГПК України у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

У зв`язку з недотриманням наведених вище норм, з огляду на межі перегляду справи в касаційному порядку, рішення та постанова у даній справі в частині стягнення 2 883,25 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 37321,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 40769,17 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 527725,35 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

При новому розгляді цієї справи у вказаній частині господарському суду першої інстанції слід врахувати наведені вище норми права та встановити правильний розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, що підлягає стягненню, і з урахуванням встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Н-М" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 у справі №910/20594/14 скасувати в частині стягнення 2 883,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 37321,44 грн. та 40769,17 дол. США пені за несвоєчасну сплату процентів, що за офіційним курсом НБУ станом на 25.09.2014 становить 527725,35 грн.

Справу №910/20594/14 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков