Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 911/3120/13

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Черкащенка М.М.,суддів:Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач),за участю представників сторін позивача - Кримець Ю.О.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від22.01.2014та на рішення Господарського суду Київської областівід30.10.2013у справі № 911/3120/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД"простягнення 43 587, 97 грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будгарант" (далі - ТОВ "Будгарант") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" (далі - ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД") про стягнення суми заборгованості за договором № 21/11 від 10.11.2011 і штрафних санкцій на загальну суму 43 587, 97 грн., з яких 42 993, 72 грн. основний борг, 42, 99 грн. інфляційні збитки, 551, 26 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2013 порушено провадження у справі № 911/3120/13 за позовом ТОВ "Будгарант" до ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" про стягнення 43 587, 97 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Заєць Д.Г.) від 30.10.2013 в задоволенні позовних вимог відмовлено частково. Суд стягнув з ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" на користь ТОВ "Будгарант" 7 581, 60 грн. заборгованості, 7, 58 грн. інфляційних втрат, 97, 83 грн. 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ропій Л.М., судді Кондес Л.О., Рябуха В.І.) від 22.01.2014 рішення

Господарського суду Київської області скасовано частково. Позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" на користь ТОВ "Будгарант" 7 581, 60 грн. заборгованості. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014, якою залишено без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Будгарант", позивач подав касаційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати, а справу передати на новий розгляд.

У касаційній скарзі ТОВ "Будгарант" посилається на те, що судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до порушення законних прав скаржника, зокрема судом безпідставно було віднесено всі надані відповідачем акти виконаних робіт на додаткові роботи до загальної вартості робіт.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2014 касаційну скаргу ТОВ "Будгарант" прийнято до провадження та призначено на 19.03.2014.

На адресу суду 17.03.2014 від ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просив касаційну скаргу ТОВ "Будгарант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду без змін.

Окрім того, ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника товариства у відрядженні з 17.03.2014 по 28.03.2014 за основним місцем роботи і його неможливістю прибути в судове засідання.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

З огляду на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД".

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ТОВ "Будгарант" (підрядник) та ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" (субпідрядник) 10.11.2011 укладено договір № 21/11, за умовами якого субпідрядник зобов'язався виконати за замовленням підрядника роботу, зазначену в п.1.2 даного договору, а підрядник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору субпідрядник взяв на себе зобов'язання виконати будівельно-монтажні роботи - "Перша черга будівництва комплексу споруд артезіанського водопостачання ж/м Осокорки-Північні та водопровід магістралі по проспекту Петра Григоренка у Дарницькому районі" відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Згідно з п. 2.3 договору виконання необхідних додаткових обсягів робіт, не передбачених робочою проектно-кошторисною документацією, оформлюється актами на додаткові роботи згідно ДБН.

Розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення за виконані роботи, підтвердженими актами форми КБ-2в та КБ-3, підписаними обома сторонами (п. 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.8 договору підрядник щомісячно утримує з коштів, що підлягають оплаті субпідряднику, за послуги генпідряду 10% від вартості виконаних робіт, у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що субпідрядник здійснює будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної та дозвільної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Згідно з п. 4.5 договору передбачено, що приймання робіт оформлюється актом здачі-прийняття виконаних робіт (ф.КБ-2в, КБ-3), підписаним обома сторонами.

Акти приймання виконаних робіт готує щомісяця субпідрядник і передає їх до 26 числа звітного місяця, для підписання уповноваженому представнику підрядника. Акти приймання виконаних робіт надаються субпідрядником в роздрукованому вигляді та на електронному носії. Підрядник протягом 5-ти робочих днів, з дати отримання актів приймання виконаних робіт, зобов'язаний підписати їх або відмовити в їх підписанні, надавши письмове обґрунтування такої відмови; оплата виконаних робіт здійснюється підрядником щомісячно, протягом 5-ти робочих днів з дати підписання актів здачі-приймання виконаних робіт за відповідний місяць (п. 4.6 договору).

Згідно з п.п.9.1, 10.1 договору № 21/11, в редакції додаткової угоди № 1 від 22.02.2012, строк виконання робіт - початок: липень 2011; закінчення: грудень 2012; даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Господарськими судами встановлено, що платіжними дорученнями № 3332 від 07.12.2011 та № 3333 від 07.12.2011 у рахунок виконання договору № 21/11 ТОВ "Будгарант" перераховано ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" грошові кошти у розмірі 29 954,88 грн. та 75 000,00 грн. відповідно.

Крім того, відповідно до п. 2.8 договору позивачем утримано з відповідача 7 311, 24 грн. за послуги генпідряду.

Також господарськими судами встановлено, що ТОВ "Будгарант" 08.02.2013 на адресу ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" було надіслано претензію про повернення авансового платежу за будівельно-монтажні роботи, оскільки субпідрядником не було подано підряднику акти здачі-приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за договором на загальну суму 42 993, 72 грн.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ТОВ "Будгарант" до ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" про стягнення суми заборгованості за договором № 21/11 від 10.11.2011 і штрафних санкцій на загальну суму 43 587, 97 грн., з яких 42 993, 72 грн. основний борг, 42, 99 грн. інфляційні збитки, 551, 26 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Статтею 882 ЦК України передбачено порядок передання та прийняття робіт, згідно з яким замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У пункті 6 оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" зазначено, що відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен

вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник, який на порушення вимог ст. 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що акт № 3 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2012 типова форма № КБ-2в на суму 8 060, 40 грн. підписано позивачем та відповідачем і скріплено відбитком печаток. Докази наявності у позивача зауважень щодо виконаних робіт, зазначених у цьому акті, відсутні.

Окрім того, ТОВ "Будгарант" не заперечується надання ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" для підпису актів №№ 7, 8 у строк, передбачений у договорі № 21/11, як про це стверджує відповідач у відповіді на претензію від 19.02.2013 № 01/31, надісланій позивачу 20.02.2013 згідно із фіскальним чеком №5816. Однак, всупереч нормам ч.ч.1, 4 ст.882 ЦК України, умовам договору № 21/11, ТОВ "Будгарант" не прийняв виконані відповідачем роботи, не вказав у актах про відмову від їх підписання й не надав письмового обґрунтування відмови в підписанні актів №№ 7, 8, як це сторонами передбачено в п.4.6 договору № 21/11.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що ТОВ "Будгарант" не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" за вказаними актами.

При цьому, колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо того, що оформивши виконання додаткових робіт актами, ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" дотримав умов укладеного сторонами договору, зокрема його п. 2.3, згідно з яким виконання необхідних додаткових обсягів робіт, не передбачених робочою проектно-кошторисною документацією, оформлюється актами на додаткові роботи згідно із ДБН.

Таким чином, господарськими судами було встановлено, що у ТОВ "Будгарант" виник обов'язок оплатити виконані ТОВ "Обухівський вентиляційний завод ЛТД" за договором № 21/11 на загальну суму 97 373, 28 грн., що менше загальної суми перерахованих позивачем коштів на 7 581, 60 грн.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

На підставі викладеного колегія суддів погоджуэться з висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми у розмірі 7 581, 60 грн.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, згідно з яким стягненню не підлягають суми інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (у тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, судом апеляційної інстанції обґрунтовано було скасовано рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Інші доводи ТОВ "Будгарант", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться передусім до переоцінки доказів, а касаційна інстанція в силу ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, якою частково скасовано рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгарант" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014, якою частково скасовано рішення Господарського суду Київської області від 30.10.2013, у справі № 911/3120/13 - без змін.

Головуючий - суддя Черкащенко М.М.

Судді: Жукова Л.В.

Студенець В.І.