Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 905/5002/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргу у відкритому судовому засіданні Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД КО"на постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року господарського суду Донецької області від 06.09.2013 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова компанія "Енергоресурс"прозобов'язання виконати умови договору на розподіл природного газу від 02.12.2012 року № 2013/Т-ПР-1098 щодо транспортування природного газу шляхом поновлення постачання природного газу та стягнення 5731,55 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Болдирев Г.В.,- відповідача:Глущенко Д.В.,- третьої особи:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко" (далі - ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" (далі - ПАТ "Донецькміськгаз") про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко"; стягнення з ПАТ "Донецькміськгаз" на користь ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5 731,55 грн.; стягнення судового збору в сумі 2 867,50 грн. та послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача поновити газопостачання позивачу відповідно до умов договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року; стягнуто з відповідача вартості транспортування природного газу в розмірі 237,54 грн., судового збору в сумі 1 218,23 грн. та послуг адвоката в сумі 1 500,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року у справі № 905/5002/13 скасовано, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року, а рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року лише в частині стягнення з відповідача вартості транспортування природного газу та прийняти в цій частині нове рішення яким позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості транспортування природного газу в сумі 18 386,03 грн. (з урахуванням поданого 03.09.2013 року доповнення до позовної заяви) задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.11.2012 року між ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" (покупець) та ТОВ "Газова компанія "Енергоресурс" (постачальник) був укладений договір №ЕР01-0098 ДО про постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується передати покупцю природний газ, що не є імпортованим на митну територію України, в обумовлених цим договором порядку та кількості, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити газ в порядку та на умовах, визначених цим договором.

02.12.2012 року між ПАТ "Донецькміськгаз" (газорозподільне підприємство) та ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" (замовник) був укладений договір на розподіл природного газу №2013/Т-ПР-1098, згідно з умовами якого, газотранспортне підприємство зобов"язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об"єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов"язується сплатити газотранспортному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.

Пунктом 8.1 договору №2013/Т-ПР-1098 визначені підстави за наявності яких можливе припинення траспортування природного газу замовнику, зокрема непроведення розрахунків за надані послуги згідно з умовами договору.

17.06.2013 року представниками ПАТ "Донецькміськгаз" за участю представника ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" був складений Акт про припинення постачання природного газу шляхом закриття ввідної засувки та встановлення пломби у зв"язку із заборгованістю за поставлений у травні 2013 року природний газ (а.с.25 т.1).

Вважаючи неправомірним припинення ПАТ "Донецькміськгаз" постачання природного газу за договором №2013/Т-ПР-1098, ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" звернулось до суду із вимогами про зобов"язання відповідача виконати умови договору шляхом поновлення постачання природного газу ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко".

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, враховуючи приписи статті 16 ЦК України, а також те, що відповідачем не було доведено належними доказами перевищення встановлених додатком 2 до договору №2013/Т-ПР-1098 обсягів транспортування природного газу позивачу у травні 2013 року і за відсутності заборгованості позивача за транспортований природний газ у цьому місяці (акт звірки від 18.06.2013 р. а.с. 24 т.1) та інших підстав для припинення транспортування природного газу, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про безпідставність припинення транспортування позивачу природного газу за договором, а відповідно і висновками про зобов'язання відповідача поновити газопостачання позивачу відповідно до умов договору на розподіл природного газу № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року.

Висновок суду апеляційної інстанції про необгунтованість заявлених позовних вимог через відсутність в договорі №2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року обов"язку відповідача з постачання та поновлення постачання природного газу, а також поновлення надання послуги з транспортування природного газу є неправомірним, оскільки суперечить приписам статті 16 ЦК України та такими, що порушують основні засади захисту прав.

Що стосується позовних вимог про стягнення вартості недотранспортованого позивачу природного газу за договором №2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.7.3.1 договору №2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року, у разі невиконання своїх зобов"язань щодо обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільне підприємство зобов"язане виплатити замовнику суму у розмірі вартості недотранспортованого природного газу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості недотранспортованого позивачу у червні 2013 року природного газу у розмірі 5731,55 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що дана вимога є передчасною та недоведеною, оскільки позивачем належними доказами не доведено пред"явлення відповідачу в порядку ст. 530 ЦК України вимоги про сплату 5731,55 грн. вартості недотранспортованого природного газу.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів не може погодитись, оскільки позовна заява за своїм змістом і суттю є вимогою в розумінні ч.2 ст. 530 ЦК України, з якою законодавець пов"язує обов"язок боржника виконати його у строк, встановлений у цій статті, а отже висновок суду про передчасність заявлених позовних вимог є помилковим та таким, що не грунтується на вимогах закону.

Колегія суддів не може погодитись і з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення зазначених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 237,54 грн. вартості транспортування природного газу за червень 2013 року та за період з 01.07.2013 року по 09.07.2013 року, оскільки місцевий господарський суд при задоволенні позовних вимог виходив з вартості послуг з транспортування газу за 1000 куб.м., встановленої НКРЕ та застосованої відповідно до умов договору №2013/Т-ПР-1098 у розмірі 193,20 грн., в той час як п.7.3.1 договору №2013/Т-ПР-1098 сторони передбачили відповідальність газорозподільного підприємства за невиконання ним своїх зобов"язань щодо обсягів транспортування природного газу у вигляді сплати замовнику суми у розмірі вартості недотранспортованого природного газу, а не вартості послуг з транспортування, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Не врахування зазначеної обставини вплинуло на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення в цій частині позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при розгляді справи в частині позовних вимог про стягнення з відповідача вартості недотранспортованого природного газу, місцевий господарський суд припустився порушень норм процесуального права, зокрема ст. 22 ГПК України, яке полягає у наступному.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача про зобов'язання його виконати умови договору № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко"; стягнення з ПАТ "Донецькміськгаз" на користь ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5 731,55 грн.; стягнення судового збору в сумі 2 867,50 грн. та послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн.

В подальшому, в процесі розгляду справи, ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" в порядку ст. 22 ГПК України подало до суду доповнення до позовної заяви від 08.06.2013 року, від 22.08.2013 року, від 03.09.2013 року та просило суд зобов'язати відповідача виконати умови договору № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко"; стягнути з ПАТ "Донецькміськгаз" на користь ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" вартості недотранспортованого природного газу в сумі 18386,03 грн.; стягнути судовий збір в сумі 2 867,50 грн. та послуги адвоката в сумі 3 500,00 грн. (а.с.153-155, 163-165, 178-180 т.1).

Зазначені вище доповнення до позовної заяви суд першої інстанції не прийняв до розгляду визначивши, що ці доповнення є зміною підстав позову і подані вже після початку розгляду справи по суті - 29.07.2013 року, а тому розглянув первісні позовні вимоги, які містяться у позовній заяві.

З таким висновком, колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. У разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, враховуючи вищевикладене, а також те, що в поданих до суду доповненнях до позовної заяви позивач збільшив кількісний показник за вимогою про стягнення з відповідача вартості недотранспортованого природного газу і при цьому не змінював матеріально-правову вимогу та обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, то колегія суддів приходить до висновку, що подані позивачем доповнення є саме збільшення позовних вимог, а не зміна підстав позову, як помилково вказав суд першої інстанції.

Враховуючи зазначене, а також те, що в силу ст. 22 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення по суті і таким правом позивач скористався, подавши відповідні заяви до суду, то колегія суддів приходить до висновку, що місцевий господарський суд мав би розглядати, окрім немайнових позовних вимог, позовні вимоги про стягнення вартості недотранспортованого природного газу в сумі 18386,03 грн., тобто з урахування заяви про збільшення позовних вимог від 03.09.2013 року (а.с.178-180 т.1).

Місцевий господарський суд, розглянувши позовні вимоги про зобов'язання відповідача виконати умови договору № 2013/Т-ПР 1098 від 02.12.2012 року щодо транспортування природного газу, шляхом поновлення постачання природного газу ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко"; стягнення з ПАТ "Донецькміськгаз" на користь ТОВ "Маркетинг, ЛТД Ко" вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5 731,55 грн.; стягнення судового збору в сумі 2 867,50 грн. та послуг адвоката в сумі 3 500,00 грн., тим самим порушив норми процесуального права, що є неприпустимим і відповідно до ст. 11110 ГПК України є самостійною підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин у справі є виключна прерогатива судів першої та апеляційної інстанцій.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, судова колегія приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю та скасування рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про стягнення вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5731,55 грн. та витрат на послуги адвоката, з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суду слід врахувати вищевикладене, перевірити доводи позивача і відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД КО" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2013 року у справі №905/5002/13 скасувати повністю.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року у справі № 905/5002/13 в частині позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетинг, ЛТД Ко" вартості недотранспортованого природного газу в сумі 5731,55 грн., витрат на послуги адвоката та судового збору скасувати.

В скасовані частині позовних вимог справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В іншій частині позовних вимог рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2013 року з даної справи залишити без змін.

Головуючий М.М.Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М.Нєсвєтова