Історія справи

Постанова ВГСУ від 19.02.2015 року у справі №917/1210/14
Постанова ВГСУ від 19.08.2015 року у справі №917/1210/14
Постанова ВГСУ від 04.11.2015 року у справі №917/1210/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 917/1210/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргузаступника прокурора Харківської областіна постановувід 17.12.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/1210/14за позовомзаступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління державної казначейської служби у Кобеляцькому районі Полтавської областіпростягнення грошових коштів у сумі 8 688 686,90 грн,у судове засідання прибули представники:відповідачаМудрий Я.М. (договір від 17.02.2015), прокурорГудименко Ю.В. (посвідчення від 21.01.2013 № 014715),заслухавши суддю-доповідача - Є.Борденюк, пояснення прокурора, представника відповідача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 8688686,90 грн збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 (суддя Н.Гетя) позов задоволений у повному обсязі.

Рішення мотивоване наступним.

Прокуратурою Полтавської області із залученням Державної екологічної інспекції у період з 17.10.2013 по 06.11.2013 проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності ТОВ "Белгранкорм-Полтавщина" (найменування відповідача змінене з ТОВ "Белгранкорм-Полтавщини" на ТОВ "Сільські традиції"), про що складений відповідний акт № 179/01-14 від 06.11.2013.

У ході перевірки встановлено, що відповідно до робочого проекту, матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище, висновку державної екологічної експертизи та висновку обласної санепідемстанції, водоспоживання свинокомплексу відповідача, що розташований за адресою вул. Будівельна, 1, с Білики, Кобеляцький район, Полтавська область, здійснюється підземною водою питної якості з двох власних артезіанських свердловин на виробничі та на господарсько-питні потреби.

Водоспоживання свинокомплексу відповідача здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011 № 4238. Ділянка надр, на яких знаходяться артезіанські свердловини, надана відповідачу у користування на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку підземних прісних вод.

Відповідно до заключення умов спец. водокористування №23-11 від 18.05.2011, виданого Кременчуцькою ГРЕ КП "Південукргеологія", погоджене використання підземних вод даними артезіанськими свердловинами у кількості 212,430 тис. куб. м./рік, 583,6 м. куб./добу.

З листа відповідача від 02.04.2014 № 531 вбачається, що державна статистична звітність за формою 2-ТП (водгосп) ним не подається. Облік кількості забраної підземної води по двом артезіанським свердловинам ведеться у журналі по формі ПОД-11 (копії журналів за 2011-2014, а.с. 57-130).

У матеріалах справи наявні довідки відповідача з відбитком його печаті та підписом представника за довіреністю, в яких зазначена інформація щодо кількості видобутої води з водних свердловин №1 та №2, що використана на виробничі потреби (а.с. - 34-35). Згідно з даною довідкою кількість видобутої підземної води за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 по свердловині №1 складає 163037,00 м. куб., по свердловині № 2 - 16496,00 м. куб.; за період з 01.01.2014 по 02.04.2014 по свердловині №1 - 50272,00 м. куб., по свердловині №2 - 3074,00 м. куб.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вказаних довідок та журналів первинного обліку водоспоживання за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 02.04.2014 обсяг підземної води, що використана на виробничі потреби, складає 166079 м. куб. та 53376 м. куб., тобто її добовий забір за вказані періоди перевищує 300 м. куб.

Позивачем здійснений розрахунок збитків, які завдані відповідачем самовільним забором підземних прісних вод зі свердловин без спеціального дозволу на користування надрами, відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавству, про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009 № 389 (далі - Методики). Згідно з даним розрахунком, сума збитків, завданих внаслідок самовільного надрокористування за даними позивача за період 01.03.2013 по 31.12.2013 складає 6573406,82 грн, за період з 01.01.2014 по 31.03.2014 2066669,70 грн та за період з 01.04.2014 по 02.04.2014 - 48610,38 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, яка нарахована позивачем та заявлена до стягнення складає 8688686,90 грн.

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 23 Кодексу України про надра, передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, слід враховувати, що спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування, який 23.05.2011 виданий відповідачу строком дії до 18.05.2016, в підпункті а пункту 6 зазначено, що ціль водокористування - господарсько-питні та виробничі потреби, що співпадає з метою водокористування визначеній, у нормах вищенаведеної статті 23 Кодексу України про надра.

З огляду на наведене, відповідач за спірний період на орендованій земельній ділянці здійснював забір підземних вод, і об'єми водозабору для господарсько-питних та виробничих потреб здійснювалися в обсязі, що перевищує 300 куб.м. на добу без спеціального дозволу на користування надрами. Тобто, мало місце неправомірне видобування (користування) водою без спеціального дозволу на користування надрами.

Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Факт видобування підземних прісних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) є самостійною підставою для відшкодування шкоди державі у розмірі, визначеному згідно з Методикою.

Так, зокрема розділом 9 Методики передбачено, що розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3; Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення.

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Доводи відповідача про те, що згідно з умовами спец. водокористування №23-11 від 18.05.2011 погоджене використання підземних вод у кількості 212,430 тис. куб. м./рік, 583,6 м. куб. /добу, є необґрунтованими, зважаючи на те, що дані про використання води з свердловин взяті з первинних документів, а саме з журналів обліку водопостачання та довідки відповідача, підписаної його представником, що були надані відповідачем.

З посилання на наведене вище, вказавши про обґрунтованість та арифметичну правильність застосування Методики на підставі даних первинних документів (журналів обліку водопостачання вимірювальними приладами свердловин №1 та №2), місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків у сумі 8688686,90 грн за період з 01.03.2013 р. по 02.04.2014 та прийняв відповідне рішення про їх задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (колегія суддів: М. Черленяк, О. Ільїн, В. Хачатрян) рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 скасоване із прийняттям нового рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача наявна протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами), тобто без дозволу на користування надрами (підземними водами).

Достатньою підставою для користування прісними підземними водами є спеціальний дозвіл, який було видано підприємству - відповідачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, що входить до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Так, матеріалами справи підтверджується, що водоспоживання свинокомплексу відповідача здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування від 23.05.2011 №4238. Ділянка надр на яких знаходяться артезіанські свердловини, надана відповідачу у користування на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку підземних прісних вод.

Відповідно до заключення умов спеціального водокористування №23-11 від 18.05.2011, виданого Кременчуцькою ГРЕ КП "Південукргеологія" погоджено використання підземних вод артезіанськими свердловинами у кількості 212,430 тис.куб.м./рік, 583,6 м. куб./добу.

З боку відповідача відсутнє будь-яке порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, так як використання підземної води відповідачем здійснювалось за виданим дозволом щодо спеціального водокористування.

Посилання на необхідність додаткового отримання спецдозволу на користування надрами в дозволі на спеціальне водокористування №4238 - відсутнє. Таких вимог не містить і надане Кременчуцьким ГРЕ КП "Південукргеологія" заключення з умов спецводокористування №23-11 від 18.05.2011.

З аналізу ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра вбачається, що в основу можливості видобування та використання підземних вод покладений кількісний критерій, адже здійснення такого права можливе за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

На території відповідача наявні дві свердловини, на які видано спеціальні паспорти. Згідно паспортів на свердловини, добовий забір щодо свердловини №1 становить 291,80 куб.м./добу, щодо свердловини №1/1 добовий забір також становить 291,80 куб.м./добу. Тотожна за змістом інформація міститься в акті перевірки №179/01-01-14. Таким чином, продуктивність водозаборів підземних вод кожної свердловини на добу становить 291,80 куб.м./добу, що не перевищує 300 куб.м.

Матеріали справи не містять доказів того, що визначений ст. 23 Кодексу України про надра об'єм води був дійсно видобутий відповідачем.

З акту перевірки №179/01-01-14 неможливо встановити кількість забраної води (більше/менше 300 куб.м. на добу) із наявних у відповідача свердловин за період з 01.03.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 02.04.2014 року. Суд першої інстанції при розгляді справи також не встановив, коли та якої саме доби відбулось перевищення ліміту, про який йдеться в ст. 23 Кодексу України про надра.

З листа відповідача від 02.04.2014 № 531 державна статистична звітність за формою 2-ТП (водгосп) ним не подається. Облік кількості забраної підземної води по двом артезіанським свердловинам ведеться у журналі по формі ПОД-11, а згідно зазначених журналів ТОВ "Сільські традиції" не перевищували встановлених показників.

ТОВ "Сільські традиції" здійснює цільове водокористування для господарських та виробничих потреб підприємства, що відповідає ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України.

Отже, здійснюючи видобування та користування підземними водами для госппитних та виробничих потреб, ТОВ "Сільські традиції" не порушує приписи статті 23 Кодексу України про надра, стосовно можливості видобування та використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб.

Разом з тим, відповідачем вчинені дії направлені на отримання дозволу на користування надрами, а саме, зокрема, з метою недопущення в подальшому порушення порядку видобування та використання підземних вод для власних господарсько-побутових потреб у 2014 році ТОВ "Сільські традиції" звернулось з заявою №657 від 13.06.2014 про надання дозволу на користування надрами - свердловина №1, №1/1, які розташовані на території підприємства.

Крім того, зі змісту п. 9.2 Методики слідує, що фактичний об'єм води, який використано самовільно без дозвільних документів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Суд першої інстанції, визначаючи фактичний об'єм води, який було використано, врахував відомості, які містяться у довідці №531 від 02.04.2014 за підписом представника ТОВ "Сільські традиції".

Однак, вказана довідка в силу приписів ст. 34 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України є неналежним доказом, оскільки підписана вона не керівником підприємства, як того вимагають положення п. 9.2 Методики, а фізичною особою Портянко Є.В., який значиться як представник, однак у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що Портянко Є.В. був уповноважений керівником ТОВ "Сільські традиції" на складання та підписання вищевказаної довідки від імені підприємства.

З посиланням на зазначене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та прийняв рішення про відмову у їх задоволенні.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, заступник прокурора Харківської області посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Правомірність користування підземними прісними водами передбачає наявність як дозволу на спеціальне водокористування (49 Водного кодексу України), так і дозволу на видобування прісних підземних вод (ст. 21 Кодексу України про надра), оскільки вказані дозволи визначаються законодавством самостійними дозвільними документами.

Тобто, наявність дозволу на спеціальне водокористування не може бути самостійною підставою для видобування прісних підземних вод.

Виключення з зазначеного правила встановлене ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра відповідно до якої, землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про видобування відповідачем підземних вод у відповідності до вимог ст. 23 Кодексу України про надра, з посиланням на те, що продуктивність водозаборів підземних вод кожної свердловини на добу становить 291,80 куб.м./добу, що не перевищує 300 куб.м.

Зазначений висновок апеляційного господарського суду є помилковим, так як умовою, з якою ст. 23 Кодексу України про надра пов'язує можливість видобування підземних вод без спеціального дозволу, є неперевищення продуктивності водозаборів, тобто всіх здійснюваних землекористувачем заборів води в межах належної йому на праві користування земельної ділянки, 300 кубічних метрів на добу. Відповідачем, в межах належної йому на праві користування земельної ділянки, забори води здійснювались двома свердловинами, продуктивність яких в сумі складає 583,6 куб.м./добу, з огляду на що здійснення відповідачем водозаборів підземних вод у обсягах, що перевищують показник у 300 куб.м. на добу, не може вважатись виключеним.

Водночас, позивачем доведені, зокрема, з посиланням на дані у журналах по формі ПОД-11, а відповідачем не спростовані кількісні показники обсягів використання ним підземних вод, з яких вбачається видобування відповідачем підземних вод без спеціального на те дозволу у обсягах, що перевищують 300 куб.м. на добу у період з 01.01.2013 до 02.04.2014.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра не встановлюється безумовна правомірність видобування підземних вод без спеціального на те дозволу у обсягах, що не перевищують 300 куб.м., зокрема, і у випадку перевищення зазначених обсягів, тобто вчинення правопорушення.

Так, правомірність видобування підземних вод у обсязі до 300 куб. м. на добу має місце лише за умови дотримання вимог, передбачених ч.1 ст. 23 Кодексу України про надра, зокрема щодо максимального обсягу потужностей водозаборів, потреб використання підземних прісних вод тощо.

Водночас, у випадку порушення вимог ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра, особа вважається такою, що використовує прісні підземні води без спеціального дозволу у фактичних (повних) обсягах видобування підземних вод.

Враховуючи вказане, визначення прокурором загального обсягу самовільно спожитої води на підставі даних повного обсягу фактичного використання підземних прісних вод на добу, а не лише обсягів таких вод, що становлять обсяги понад 300 куб.м. на добу, є правомірним.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постановою Верховного Суду України від 03.09.2013 у справі № 13/333-38/463-2012 підтверджена правомірність встановленої п. 9.1 Методики формули, якою зокрема визначається розрахунок збитків, завданих самовільним використанням водних ресурсів за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, а тому, з огляду на вимоги ст. 11128 ГПК України, застосування прокурором п. 9.1 Методики, при здійсненні розрахунку суми позовних вимог, визначається судом касаційної інстанції обґрунтованим.

З огляду на вказане вище, постанову апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні позову слід скасувати, а рішення місцевого господарського суду, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі, слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 917/1210/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.10.2014 у справі № 917/1210/14 залишити без зміни.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільські традиції" в доход Державного бюджету України 36 540 грн судових витрат за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

В. Харченко