Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 904/7396/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Борденюк Є.М. (головуючий),

Вовк І.В. (доповідач),

Харченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 року у справі № 904/7396/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 13 020 102,56 грн. за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року у зв'язку з порушенням зобов'язання з оплати отриманих за договором від 19.02.2014 року № 02131-00.

До початку розгляду справи в суді першої інстанції позивач неодноразово уточнював заявлені вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15 010 539,01 грн. за період з липня по жовтень 2014 року (з урахуванням часткової оплати заборгованості).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 6 999 733,13 грн. припинено за відсутністю предмету спору, позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 8 010 805,88 грн., та в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 року (судді Кощеєв І.М., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) апеляційну скаргу ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено та неправильно застосовано норми процесуального права, і тому просить прийняту ним судову ухвалу скасувати, та справу передати на розгляд до апеляційного суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняту в ній судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції просив змінити зазначене рішення в частині розстрочення його виконання на суму заборгованості в розмірі 8 010 805,88 грн. на три місяці.

На підтвердження сплати судового збору до апеляційної скарги додано платіжне доручення від 19.12.2014 року № 276678 на суму 609 грн.

Суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу без розгляду виходив з того, що відповідач мав сплатити за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 35 931 грн., обчисленої з суми судового збору, стягнутої рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України, якою встановлено вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 44 ГПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 (двох) відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

За пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Апеляційний господарський суд, повертаючи апеляційну скаргу без розгляду у зв'язку з недоплатою судового збору, не врахував, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні клопотання про розстрочку виконання судового рішення, не оскаржуючи решти рішення, тобто ним не оспорюється сума стягнута за судовим рішенням, і в такому разі судовий збір має справлятися, виходячи з немайнових вимог.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про повернення апеляційної скарги у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин, оскаржену ухвалу апеляційного господарського суду не можна визнати законною та обґрунтованою, і тому вона підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.01.2015 року скасувати, і справу № 904/7396/14 передати до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 року до провадження.

Головуючий суддя Є.Борденюк

Судді І.Вовк

В.Харченко