Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року Справа № 908/2987/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015у справі№908/2987/15 господарського суду Запорізької областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Компанія "СВ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_6; 2. Державний реєстратор Заводського району м.Запоріжжяпрозобов'язання внести зміни до статуту в судовому засіданні взяли участь представники:

- ОСОБА_4 ОСОБА_7,

- ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" Нікітов С.А. - директор, Колоянов В.А.,

- ОСОБА_5 повідомлений, але не з'явився;

- ОСОБА_6 повідомлений, але не з'явився;

- Державного реєстратору Заводського району м. Запоріжжя повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 03.11.2015 №02-05/848 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л. (доповідач), Картере В.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2015 розгляд даної справи було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України на 18.11.2015.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.06.2015 у справі №908/2987/15 (суддя Кігітіна Л.П.) задоволені позовні вимоги ОСОБА_4 (надалі позивач/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Компанія "СВ" (надалі відповідач/ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ"/Товариство); за рішенням зобов'язано ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" внести зміни до статуту товариства у зв'язку зі зміною в складі учасників товариства, зареєструвавши в статуті в якості учасника товариства ОСОБА_4, яка володіє часткою 50% у статутному капіталі вказаного товариства, вартістю 40 600,31 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 (судді: Кододова О.В., Сгара Е.В., Мартюхіна Н.О.) вказане рішення скасовано, провадження у справі припинено.

Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про зобов'язання ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" внести зміни до статуту товариства у зв'язку зі зміною в складі учасників товариства, зареєструвавши в статуті у якості учасника товариства ОСОБА_4 (позивача), яка володіє часткою 50% в статутному капіталі ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" вартістю 40 600,31 грн.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що вона стала власником частки у статутному капіталі товариства на підставі договору дарування від 27.03.2015. Однак, його звернення до товариства про внесення змін до статуту в частині включення до складу учасників, залишились без відповіді, що й зумовило звернення до суду із даним позовом.

Місцевий господарський суд, розглядаючи дану справу, встановив, що учасниками ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" були ОСОБА_6 та ОСОБА_10, які володіли рівними частками у вказаному товаристві, по 50%.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, право на спадщину, зокрема, на частку в товаристві перейшло до його доньки - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.03.2015.

27.03.2015 ОСОБА_5 подарувала свою частку в ТОВ "ВКФ "Компанія "СВ" на підставі договору дарування ОСОБА_4.

Відповідно до п.п. 1.3 та 1.5. договору дарування, разом з часткою дарувальник передає обдарованій усі права та обов'язки учасника товариства, які випливають із установчих документів товариства та у зв'язку з правом власності на частку, згідно з чинним законодавством та статутом товариства. Право власності на частку в статутному капіталі переходить з моменту прийняття дарунка. Прийняттям дарунку вважається одержання обдарованою примірника цього договору.

На звернення ОСОБА_4 до товариства про внесення змін до статуту в частині включення її до складу учасників, товариство відповіді не надало.

Встановивши наведені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 1, 15, 16, 21, 32, 33, 34 ГПК України, ст.ст. 14, 25, 100, 116, 147, 143, 204, 627, 718, 719, 722 ЦК України, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", Законом України "Про господарські товариства", прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до статуту в частині включення ОСОБА_4 до складу учасників порушує її права як учасника товариства, зокрема, на участь у товаристві, на отримання дивідендів, тощо.

Апеляційний господарський суд не погодився із такими висновками суду першої інстанції, та зробив висновок про те, що, виходячи із приписів ст. 12 ГПК України, даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки позивач не є учасником товариства, та припинив провадження у справі, з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч.3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до положень ст. 4 вказаного Закону акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Частиною 1 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді.

Відповідно до ст. 55 Закону України "Про господарські товариства" при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Аналогічні положення містяться і в ч. 2 п. 4.3. статуту відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Відповідно до ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно з ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Статтею 1219 ЦК України унормовано, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права та право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Тобто, особисте немайнове право участі у товаристві припиняється в разі смерті фізичної-особи учасника, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене ст. 55 Закону України "Про господарські товариства", проте, не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Отже, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_5 успадкувала від свого померлого батька - ОСОБА_10, не право участі у товаристві (статус учасника товариства), а лише право на частку у статутному капіталі товариства, та подарувала саме цю частку, а не право участі у товаристві, своїй матері - ОСОБА_4

Оскільки відомості про учасників товариства, як вказувалося вище, є обов'язковими до внесення до статуту товариства, то, відповідно, й рішення про внесення змін до статуту в частині заміни (зміни) учасників товариства мають прийматися загальними зборами учасників товариства (п. б/ ч. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства).

Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарським судам, зокрема, підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з ч. 2 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" не підлягає розширеному тлумаченню пункт 4 частини першої статті 12 ГПК також щодо справ, пов'язаних зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності господарського товариства, якщо однією зі сторін у справі не є учасник (засновник, акціонер) господарського товариства, у тому числі такий, що вибув. Зокрема, спори за участю спадкоємців учасників господарського товариства, які ще не стали його учасниками, не є підвідомчими (підсудними) господарським судам.

Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, загальні збори учасників товариства - відповідача, відповідного рішення про включення ОСОБА_4 до складу учасників товариства, не приймали, позаяк, спір у даній справі, ініційований ОСОБА_4 як фізичною особою, а не як фізичною особою - учасником товариства - відповідача, в силу п. 4 ч.1 ст. 12 ГПК України, не підвідомчий господарському суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність припинення провадження у даній справі.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що відповідно до договору дарування разом з часткою ОСОБА_4 прийняла усі права та обов'язки учасника товариства, колегія суддів зазначає, що статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що апеляційним судом не враховано положення п. 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", яким визначено, що особа, яка придбала частку в статутному капіталі ТОВ чи ТДВ, здійсню права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі, оскільки скаржником наводиться лише частина 3 вказаного пункту, в той час, як весь у сукупності п. 31 вказаної постанови Пленуму надає роз'яснення щодо продажу (купівлі-продажу або міни) учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що набуття права власності на частку у статутному капіталі відповідача надає такій особі автоматичне право участі у товаристві, з підстав наведених у даній постанові, зокрема, як вказувалося вище, набуття права власності спадкоємцем на частку в процесі спадкування, не призводить до автоматичного набуття спадкоємцем прав учасника товариства, які є особистими немайновими правами, та втрачаються особою разом зі смертю і не можуть бути передані спадкоємцям, а відтак, є неможливим передати за договором дарування іншій особі те, що тобі по закону та по факту не належить (в даному випадку, статус учасника товариства).

Інші доводи також не спростовують правомірних висновків суду апеляційної інстанції. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.07.2015 у справі №908/2987/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

В.І. Картере