Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №915/1960/15
Постанова КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №915/1960/15
Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №915/1960/15
Постанова ВГСУ від 18.10.2016 року у справі №915/1960/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 915/1960/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичана постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс")у справі Господарського суду№ 915/1960/15 Миколаївської областіза заявоюТОВ "Трейдавтотранс"доТОВ "Трейдавтотранс"провизнання банкрутомліквідаторШульга Д.Л.в судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича: Коновал Р.О. (довіреність від 31.08.2016 року),ТОВ "Трейдавтотранс":не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

у провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/1960/15 про банкрутство ТОВ "Трейдавтотранс" (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 10.12.2015 року за заявою голови ліквідаційної комісії ТОВ "Трейдавтотранс" Шульги Д.Л. за особливостями провадження відповідно до 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 83 - 84).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 року, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ "Трейдавтотранс" Шульгу Д.Л. (том 1, а.с. 89 - 94).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.02.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 3 406 777 грн. з вимогами першої черги: фізичної особи підприємця Яковішина Я.М. на суму 2 436 грн. та ТОВ "Новоградстрой" на суму 2 756 грн.; четвертої черги: фізичної особи підприємця Яковішина Я.М. на суму 480 000 грн. та ТОВ "Новоградстрой" на суму 1 910 070 грн.; окремо включено до реєстру вимоги ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 011 515 грн. як забезпечені заставою майна боржника; внесено до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави (том 1, а.с. 127 - 132).

08.04.2016 року до місцевого господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Шульги Д.Л. за вих. №08-04/2 від 08.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна банкрута, в якому просив погодити продаж майнових активів ТОВ "Трейдавтотранс", що є предметом забезпечення, а саме: нежитлового об'єкта, який складається з: складу за Літ. Д-1, загальною площею 167,0 кв.м.; складу за Літ. Е-1, загальною площею 96,9 кв.м.; щитової за Літ. Ж-1; прохідної за Літ. З-1, загальною площею 10,0 кв.м.; адміністративно-виробничої будівлі за Літ. М-1, М'-1 загальною площею 77,0 кв.м.; котельної за Літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., складу механізованого за Літ. О-1 загальною площею 860,5 кв.м.; навісу за Літ. П-1; вбиральні за Літ. У-1, будівлі для ємкостей за Літ. Т-1; споруд № 2, 3, 4, 8; покриття I, який розташований за адресою: вул. Електронна, буд. 72-А в м. Миколаєві, за початковою вартістю в розмірі 798 850 грн. на підставі висновків експерта про вартість майна від 15.02.2016 року (вх. №7030/16) (том 1, а.с. 169 - 174).

15.04.2016 року заставним кредитором ПАТ "Дельта Банк" подано до місцевого господарського суду клопотання про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута (вх. №7429/16) (том 1, а.с. 186 - 190).

25.04.2016 року ліквідатором надано суду уточнення за вих. №25-04/1 від 25.04.2016 року до клопотання про надання згоди на продаж заставного майна банкрута, в якому ліквідатор просить погодити продаж майна ТОВ "Трейдавтотранс", що є предметом забезпечення ПАТ "Дельта Банк", в порядку, передбаченому Законом про банкрутство (том 1, а.с. 206 - 207).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року (суддя Давченко Т.М.) клопотання ліквідатора про надання згоди на продаж заставного майна банкрута за вих. №08-04/2 від 08.04.2016 року, з урахуванням уточнень за вих. №25-04/1 від 25.04.2016 року задоволено (пункт 1 резолютивної частини ухвали); надано згоду на продаж майна банкрута - ТОВ "Трейдавтотранс", що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк" (пункт 2 резолютивної частини ухвали); ухвалено здійснювати реалізацію заставного майна в порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (пункт 3 резолютивної частини ухвали); клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута залишено без розгляду (пункт 4 резолютивної частини ухвали) (том 1, а.с. 237 - 239).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заставний кредитор ПАТ "Дельта Банк" (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна банкрута та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про надання згоди на продаж нерухомого майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: нежитлового об'єкта, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Електронна, 72-А, мотивуючи порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також неповнотою з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Аленін О.Ю., Жеков В.І.) апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково (пункт 1 резолютивної частини постанови); скасовано пункт 4 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року в частині залишення без розгляду клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута (пункт 2 резолютивної частини постанови); в цій частині прийнято нове рішення про залишення без задоволення клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута (пункти 3, 4 резолютивної частини постанови); пункти 1 - 3 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про задоволення клопотання та надання згоди на продаж заставного майна банкрута, встановлення порядку реалізації заставного майна згідно вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" залишено без змін (пункт 5 резолютивної частини постанови) (том 1, а.с. 265 - 272).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 06.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про надання згоди на продаж нерухомого майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: нежитлового об'єкта, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Електронна, 72-А. Скаржник доводить, що заставний кредитор не відмовляв у наданні згоди на продаж заставного майна, а лише просив надати додаткову інформацію для об'єктивного вирішення питання щодо надання згоди на його продаж; оціночна вартість предмета застави, яку визначено суб'єктом оціночної діяльності за замовленням ліквідатора, є значно нижчою від встановленої сторонами в договорі іпотеки та від загальної суми кредиторських вимог за реєстром вимог кредиторів у даній справі, тоді як ліквідатор зобов'язаний здійснювати продаж майна банкрута за найвищою ціною; місцевим господарським судом порушено право заставного кредитора ініціювати проведення незалежної оцінки початкової вартості майна банкрута в порядку частини 3 статті 57 Закону про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс") на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ПАТ "Дельта Банк" - Коновал Р.О., дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Частиною 2 статті 41 Закону про банкрутство передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує; продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Положеннями частин 1, 2 статті 43 Закону про банкрутство передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 44 Закону про банкрутство, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Отже, положеннями статті 42 Закону про банкрутство законодавець визначив порядок надання згоди на відчуження заставного майна, згідно якого така згода є безумовною та надається кредитором-заставодержателем, або судом (за відсутності згоди кредитора-заставодержателя), а дії ліквідатора, спрямовані на її одержання, є необхідними для формування ліквідаційної маси банкрута. При цьому, надання згоди на продаж заставного майна забезпеченим кредитором не надає йому права обирати порядок та умови реалізації заставного майна, оскільки такий порядок та умови визначені законом.

Оцінка майна банкрута за Законом про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, положення якого застосовуються в ході ліквідаційної процедури банкрута, є власною компетенцією ліквідатора та може проводитися ним із застосуванням висновків експертів-оцінювачів.

Відтак, дії з формування ліквідаційної маси та оцінки предметів застави можуть проводитися ліквідатором пізніше у часі або паралельно з отриманням згоди суду на відчуження заставного майна, а для отримання згоди на відчуження ліквідатором майна в ліквідаційній процедурі йому достатньо встановити фактичну наявність у боржника предметів застави на час проведення ліквідаційної процедури та попередньо звернутися до заставодержателя.

Разом з тим, відсутність обов'язку ліквідатора узгоджувати з банком-заставодержателем умови продажу заставного майна, в тому числі його початкову вартість, відповідно до Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013 року, не позбавляє ліквідатора банкрута права на вчинення дій шляхом зобов'язання організатора аукціону в договорі про продаж майна банкрута повідомляти кредитора-заставодержателя про дату та місце проведення аукціону з продажу заставного майна, виходячи з його обов'язку дотримуватися балансу інтересів боржника та кредиторів в ході здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою господарського суду від 10.12.2015 року за заявою боржника порушено справу про банкрутство ТОВ "Трейдавтотранс" за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону про банкрутство; постановою господарського суду від 22.12.2015 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Шульгу Д.Л.; ухвалою господарського суду від 02.02.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 3 406 777 грн., в тому числі з вимогами ПАТ "Дельта Банк" на суму 1 011 515 грн., які окремо внесено до реєстру як забезпечені заставою майна боржника (том 1, а.с. 83-84, 89-94, 127-132).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 11.03.2016 року ліквідатором банкрута Шульгою Д.Л. направлено на адресу ПАТ "Дельта Банк" листа за вих. №11-03/1 від 11.03.2016 року з проханням надати письмову згоду на продаж нерухомого майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог банку; зазначений лист було отримано ПАТ "Дельта Банк" 15.03.2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 171 - 172).

З матеріалів справи вбачається та судами встановлено, що як відповідь на лист ліквідатора від 11.03.2016 року, банк-іпотекодержатель листом за вих. №18.5/1050 від 21.03.2016 року повідомив ліквідатора про те, що для подальшого вирішення питання щодо надання згоди на продаж майна банкрута, яке перебуває в заставі ПАТ "Дельта Банк" банк просить письмово повідомити: чи укладалися договори з охоронними фірмами на охорону майна, якщо укладалися, то з яких джерел здійснюється фінансування послуг охоронної фірми; чи використовується на даний час майно за цільовим призначенням; надати до ПАТ "Дельта Банк" результати інвентаризації майна банкрута, в тому числі дебіторську заборгованість; звіт щодо визначення вартості об'єкта нерухомого майна банкрута; пропозиції щодо способу реалізації нерухомого майна банкрута, яке є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк"; відомості та докази, які підтверджують проведення конкурсу серед організаторів аукціону, умов такого конкурсу, заявок товарних бірж з метою участі у такому конкурсі, умови, які пропонували такі товарні біржі для проведення аукціону та договір укладений з товарною біржею; здійснити незалежну оцінку майна банкрута, заставодержателем якого є ПАТ "Дельта Банк" у суб'єкта оціночної діяльності, що акредитований у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб та погодити з уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" умови реалізації спірного заставного майна підприємства-банкрута (том 1, а.с. 173).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини направлення 29.03.2016 року ліквідатором банкрута Шульгою Д.Л. на адресу банку-іпотекодержателя заяви про надання згоди на продаж майна банкрута за вих. №29-03/1 від 29.03.2016 року, за змістом якої повідомив ПАТ "Дельта Банк", що всі зазначені у листі банку за вих. №18.5/1050 від 21.03.2016 року документи містяться в матеріалах справи №915/1960/15 та вдруге просив надати письмову згоду на продаж спірного об'єкта нерухомості в порядку статті 44 Закону про банкрутство; як додатки до зазначеної заяви, ліквідатором надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк" копію інвентаризаційного опису від 28.12.2015 року, копію договору про відповідальне зберігання від 28.12.2015 року, копію акта приймання-передачі №1 від 28.12.2015 року, копію висновку експерта про вартість майна від 15.02.2016 року, копію заяви від 10.02.2016 року, копію заявки від 05.02.2016 року, копію рішення про визначення організатора аукціону від 16.02.2016 року та копію договору №2847709683 про проведення аукціону від 19.02.2016 року (том 1, а.с. 174).

З огляду на встановлене, суди дійшли висновку, що усі витребувані ПАТ "Дельта Банк" за змістом листа за вих. №18.5/1050 від 21.03.2016 року документи було долучено ліквідатором до повторної заяви про надання згоди на продаж майна банкрута за вих. №29-03/1 від 29.03.2016 року.

Також, суди встановили, що у заявах про надання згоди на продаж заставного майна банкрута ліквідатор зазначив про проведення ним 28.12.2015 року інвентаризації майнових активів ТОВ "Трейдавтотранс" та залучення для здійснення оцінки майна банкрута суб'єкта оціночної діяльності - ПП "Експертно-діловий центр "Лідер", яким складено висновок про вартість нежитлового об'єкта ТОВ "Трейдавтотранс" від 15.02.2016 року та визначено його ринкову вартість в розмірі 798 580 грн. (том 1, а.с. 170).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, листом за вих. №18.5/1172 від 22.04.2016 року банк-іпотекодержатель повідомив ліквідатора про відмову у наданні згоди на продаж заставного майна банкрута за початковою вартістю, визначеною оцінювачем, якого було залучено ліквідатором, з підстав того, що суб'єкт оціночної діяльності, який здійснював оцінку спірного майна банкрута за замовленням ліквідатора, не затверджений виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та не акредитований у цьому Фонді, зважаючи на обставини перебування ПАТ "Дельта Банк" в процедурі ліквідації як фінансової установи; також, банк зазначив, що ліквідатором має бути попередньо погоджено із заставним кредитором порядок та умови продажу заставного майна банкрута (том 1, а.с. 191 - 193).

З огляду на таке, суд першої інстанції дійшов висновку про право ліквідатора Шульги Д.Л. звернутися до господарського суду з клопотанням про надання згоди на реалізацію заставного майна ПАТ "Дельта Банк" в порядку, визначеному частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство, у зв'язку з неотриманням такої згоди від банку-іпотекодержателя, та оскаржуваною ухвалою від 26.04.2016 року надав згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", в порядку, передбаченому Законом про банкрутство.

Залишаючи без розгляду клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута, місцевий господарський суд виходив з того, що його подано передчасно, так як питання встановлення початкової вартості спірного нерухомого майна банкрута не є предметом розгляду суду на даний момент.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна банкрута в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився в цілому з висновками місцевого господарського суду в частині розгляду клопотання ліквідатора про погодження продажу заставного майна банкрута, однак, скасував оскаржувану ухвалу в частині залишення без розгляду клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута та прийняв в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні зазначеного клопотання банку-іпотекодержателя з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, за результатами розгляду судом першої інстанції клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута його було залишено без розгляду, тоді як в силу положень статті 81 ГПК України, розглянувши клопотання учасника провадження у справі по суті, господарський суд може його задовольнити або відмовити у його задоволенні, однак, не вправі залишати його без розгляду.

Розглянувши клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки спірного нерухомого майна банкрута, суд апеляційної інстанції встановив, що за дорученням ліквідатора ПП "Експертно-діловий центр "Лідер" проведено незалежну оцінку ринкової вартості нежитлового об'єкта за адресою: м. Миколаїв, вул. Електронна, 72А, який належить ТОВ "Трейдавтотранс"; копію Звіту з незалежної оцінки ринкової вартості зазначеного нерухомого майна ліквідатором банкрута надано до матеріалів справи (том 1, а.с. 170).

Отже, як встановлено апеляційним судом, оцінка заставного майна банкрута проводилася професійним оцінювачем, що спростовує доводи ПАТ "Дельта Банк" щодо сумнівів у достовірності визначеної за замовленням ліквідатора початкової вартості спірного нерухомого майна банкрута; при цьому, доказів наявності суттєвих недоліків у звіті суб'єкта оціночної діяльності на предмет визначення вартості майна банкрута з метою його подальшої реалізації в ліквідаційній процедурі банк до господарського суду не надав та не зазначив про такі обставини в апеляційній скарзі.

Доводи банку-іпотекодержателя про те, що оцінку заставного майна повинен проводити лише професійний оцінювач, акредитований у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, суд апеляційної інстанції відхилив, як необґрунтовані, оскільки уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку має право залучати суб'єктів оціночної діяльності для виконання покладених на неї повноважень, пов'язаних із ліквідацією відповідного банку, а не інших суб'єктів господарювання в процедурі їх банкрутства, де банк має статус кредитора.

З огляду на таке, апеляційний суд дійшов висновку про скасування пункту 4 резолютивної частини оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду від 26.04.2016 року, яким залишено без розгляду клопотання ПАТ "Дельта Банк" про проведення незалежної оцінки заставного майна банкрута, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками судів першої та апеляційної інстанції про можливість надання згоди на реалізацію заставного майна у ліквідаційній процедурі в ході формування ліквідаційної маси підприємства-боржника, а доводи ПАТ "Дельта Банк", як заставодержателя, не узгоджуються з процедурою, визначеною частиною 4 статті 42 Закону про банкрутство, яка згідно конструкції нової редакції Закону про банкрутство передує процедурі оцінки та продажу майна банкрута, регламентованій статтями 43 - 44 цього Закону, та не передбачає обов'язку ліквідатора узгоджувати з банком-заставодержателем умови реалізації заставного майна, в тому числі його початкову вартість продажу в ліквідаційній процедурі.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що звертаючись до місцевого господарського суду з клопотанням про надання згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор просив погодити продаж майновий активів ТОВ "Трейдавтотранс", що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: нежитлового об'єкта, який складається з: складу за Літ. Д-1, загальною площею 167,0 кв.м.; складу за Літ. Е-1, загальною площею 96,9 кв.м.; щитової за Літ. Ж-1; прохідної за Літ. З-1, загальною площею 10,0 кв.м.; адміністративно-виробничої будівлі за Літ. М-1, М'-1 загальною площею 77,0 кв.м.; котельної за Літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., складу механізованого за Літ. О-1 загальною площею 860,5 кв.м.; навісу за Літ. П-1; вбиральні за Літ. У-1, будівлі для ємкостей за Літ. Т-1; споруд № 2, 3, 4, 8; покриття I, який розташований за адресою: вул. Електронна, буд. 72-А в м. Миколаєві (том 1, а.с. 169-174).

Отже, ліквідатор визначив конкретний перелік заставного майна банкрута, про згоду на продаж якого він клопотав перед господарським судом, що узгоджується з положенням статті 190 ЦК України про поняття майна як об'єкта цивільних прав, різновидом якого є окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Разом з тим, надавши згоду на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", суд першої інстанції інстанцій в порушення вимог статті 84 ГПК України до змісту рішення не визначив в пункті 2 резолютивної частини ухвали від 26.04.2016 року яке конкретно заставне майно банкрута буде реалізовуватися в ліквідаційній процедурі за згодою суду.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалу від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна банкрута в апеляційному порядку, на зазначені порушення місцевим господарським судом норм процесуального права увагу не звернув, що не узгоджується з вимогами статті 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статей 1115, 1117 ГПК України, дійшла висновку про зміну постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс") у справі №915/1960/15 шляхом викладення пункту 5 її резолютивної частини у такій редакції:

"Пункт 2 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року у справі №915/1960/15 змінити, виклавши його в такій редакції:

"2. Надати згоду на продаж майна банкрута - ТОВ "Трейдавтотранс" (54031, м. Миколаїв, вул. Електронна, буд. 72-А, код ЄДРЮОФОП 32754814), що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: нежитлового об'єкта, який складається з: складу за Літ. Д-1, загальною площею 167,0 кв.м.; складу за Літ. Е-1, загальною площею 96,9 кв.м.; щитової за Літ. Ж-1; прохідної за Літ. З-1, загальною площею 10,0 кв.м.; адміністративно-виробничої будівлі за Літ. М-1, М'-1 загальною площею 77,0 кв.м.; котельної за Літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., складу механізованого за Літ. О-1 загальною площею 860,5 кв.м.; навісу за Літ. П-1; вбиральні за Літ. У-1, будівлі для ємкостей за Літ. Т-1; споруд № 2, 3, 4, 8; покриття I, який розташований за адресою: вул. Електронна, буд. 72-А в м. Миколаєві.".

Пункти 1, 3 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року залишити без змін.".

В решті Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс") у даній справі слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс") у справі №915/1960/15 змінити шляхом викладення пункту 5 її резолютивної частини у такій редакції:

"Пункт 2 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року у справі №915/1960/15 змінити, виклавши його в такій редакції:

"2. Надати згоду на продаж майна банкрута - ТОВ "Трейдавтотранс" (54031, м. Миколаїв, вул. Електронна, буд. 72-А, код ЄДРЮОФОП 32754814), що є предметом забезпечення вимог ПАТ "Дельта Банк", а саме: нежитлового об'єкта, який складається з: складу за Літ. Д-1, загальною площею 167,0 кв.м.; складу за Літ. Е-1, загальною площею 96,9 кв.м.; щитової за Літ. Ж-1; прохідної за Літ. З-1, загальною площею 10,0 кв.м.; адміністративно-виробничої будівлі за Літ. М-1, М'-1 загальною площею 77,0 кв.м.; котельної за Літ. Н-1 загальною площею 17,6 кв.м., складу механізованого за Літ. О-1 загальною площею 860,5 кв.м.; навісу за Літ. П-1; вбиральні за Літ. У-1, будівлі для ємкостей за Літ. Т-1; споруд № 2,3,4,8; покриття I, який розташований за адресою: вул. Електронна, буд. 72-А в м. Миколаєві.".

Пункти 1, 3 ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року залишити без змін.".

В решті Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року (про перегляд ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року про надання згоди на продаж заставного майна ТОВ "Трейдавтотранс") у справі №915/1960/15 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

В.Ю. Поліщук