Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 917/2245/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївнина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015у справі№ 917/2245/14 господарського суду Полтавської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Банк "Форум"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Екометан"простягнення 310 366,92 доларів СШАза участю представників сторін:

від позивача: Патенок А.В., дов. від 16.06.2015

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Банк "Форум" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Екометан" про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0030/08/25-KLI від 28.07.2008 у сумі 310 366,92 доларів США, з яких: 276 672,00 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 23 584,85 доларів США - прострочена заборгованість по нарахованих процентах та 10 110,07 доларів США - пеня за простроченим кредитом та відсотками за період з 01.04.2014 по 19.10.2014.

В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування за укладеним між ним та відповідачем кредитним договором № 0030/08/25-KLI від 28.07.2008.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2015 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Екометан" на користь ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Н.А. 276 672,00 доларів США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 23 584,85 доларів США простроченої заборгованості по нарахованих процентах, 9 963,28 доларів США пені та на користь державного бюджету України 73 080,00 грн судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 146,79 доларів США пені відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позивач мав право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки таке право позивача передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору, а відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не сплачував кредитні кошти та проценти з березня 2014 року. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд першої інстанції дійшов висновку про невірне її визначення позивачем, у зв'язку з чим провів власний перерахунок суми пені та задовольнив позовні вимоги частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (склад колегії суддів: Пуль О.А., - головуючий, Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Екометан" задоволено частково. Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2015 скасовано в частині стягнення 9 963,28 доларів США пені та прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2015 залишено без змін.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня за зобов'язаннями, визначеними в іноземній валюті, повинна розраховуватися в національній валюті України за офіційним курсом НБУ, а позивачем до матеріалів справи надано розрахунок пені лише в доларах США та взагалі не надано розрахунку здійсненого в національній валюті України за офіційним курсом НБУ за кожен день прострочки з урахуванням валютного курсу окремо.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариств "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 28.07.2008 між акціонерним комерційним банком "Форум", правонаступником якого є позивач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум", (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Екометан" (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 0030/08/25-KLI (далі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1 220 000,00 доларів США для рефінансування позичкової заборгованості в Полтавській філії ВАТ АБ "Укргазбанк" згідно кредитних договорів № 61-КЛ-Ю від 11.12.2007 та № 23-КЛ-Ю від 15.05.2007, укладених між позичальником та Полтавською філією ВАТ АБ "Укргазбанк".

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. кредитного договору кредитні кошти надаються строком по 26.07.2013. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13,0 процентів річних.

Відповідно до п.п. 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору позичальник зобов'язаний не пізніше визначеного п. 1.2. цього договору строку повернути банку суму наданих кредитних коштів в повному обсязі, сплачувати проценти за користування кредитними коштами згідно з п. 2.6 цього договору, сплачувати кошти, передбачені п. 2.7, п. 2.8 цього договору (комісійна винагорода банку за обслуговування кредитної заборгованості в перший місяць та комісія за внесення змін до договору), витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенню простроченої заборгованості, а також на вимогу банку сплачувати можливі штраф та пеню.

Відповідно до п. 3.3.6. договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ним на письмову вимогу банку у випадках, передбачених цим договором та договором/ами, які є забезпеченням виконання зобов'язань по цьому договору.

Згідно з п.п. п.2.3. - 2.5. кредитного договору позичальник здійснює повернення кредитних коштів в доларах США розпочинаючи з серпня 2009 року щомісячно рівними частинами в сумі не менше 16 944,00 доларів США. Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в доларах США за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається місяць рівний календарній кількості днів та рік, рівний 360 днів.

Відповідно до п.2.6. договору проценти сплачуються позичальником на рахунок № 20686300003223 в Полтавській філії АКБ "Форум" за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26-го числа попереднього місяця по 25-те число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (п. 2.6 кредитного договору).

Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п. 2.6. кредитного договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно.

Відповідно до п.7.1. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковим договором № 1 від 22.07.2010 та додатковою угодою № 2 від 11.11.2010 до кредитного договору сторони вносили зміни до пунктів 2.3. і 2.6. кредитного договору в частині визначення номерів рахунків для повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами, а також для обліку кредиту та нарахованих процентів.

26.07.2013 між сторонами укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору, в якому сторони дійшли згоди, зокрема, щодо викладення у новій редакції п.1.1., п.1.2., п.1.3., п.п.1.3.1., п.2.3., п.3.3.9. кредитного договору та доповнення кредитного договору пунктами п.п.3.2.9., п.п.3.3.10., п.п.3.3.11., п.п.3.3.12., а саме: встановлено новий ліміт заборгованості в сумі 415008,00 дол.США; встановлено кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом - 30.06.2015; визначено, що позичальник здійснює повернення кредитних коштів в доларах США починаючи з липня 2013 року щомісячно в сумі не менше 17 292,00 доларів США з погашенням залишку заборгованості в кінці строку кредитування; встановлено, що у разі якщо позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за кредитним договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штрафу, пені), не відшкодував збитки тощо), банк, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 (семи) робочих днів від дати відправлення банком відповідного письмового повідомлення.

На виконання умов кредитного договору банк надавав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 1 220 000,00 доларів США, що в еквіваленті на час надання кредиту становило 5 908 216,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією меморіального ордеру № 44629 від 28.07.2008.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасної сплати кредитних платежів (повернення суми кредити, сплати процентів за користування кредитом) належним чином не виконував з березня 2014 року.

Врахувавши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач мав право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки таке право позивача передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору (п. 3.2.9. з урахуванням внесених до нього змін додатковим договором № 3 від 26.07.2013), а відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не сплачував кредитні кошти та проценти з березня 2014 року, а відтак, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом, комісій за користування кредитом, є таким, що настав.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно встановили, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користуванням у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 286 672,00 доларів США, з яких: 275 672,00 доларів США - сума простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 23 584,85 доларів США - сума простроченої заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитними коштами за період з березня 2014 року по 19.10.2014. Доказів сплати відповідачем позивачу вказаних сум заборгованості по кредиту та відсотками за користування кредитом матеріали справи не містять.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 509, 525, 526, 530, 629, 1049 ЦК України та ст.ст. 553, 541, 543, 554, 559 ЦК України, умовами кредитного договору, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість за кредитом та по процентах за користування кредитом з огляду на доведеність наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами факту неналежного виконання відповідачами своїх зобов'язань за кредитним договором № 0030/08/25-КLI від 28.07.2008.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач у відповідності до п. 4.1. укладеного між сторонами кредитного договору № 0030/08/25-КLI від 28.07.2008 мав право на нарахування та отримання від відповідача пені за невиконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів та відсотків за їх користування.

При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, керуючись ч.ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умовами кредитного договору (п. 4.1.), дійшов обґрунтованого висновку, що пеня за зобов'язаннями, визначеними в іноземній валюті, повинна розраховуватися банком та стягуватися судом лише у національній валюті України - гривні по офіційному курсу НБУ за кожен день прострочення, чого місцевим господарським судом не було враховано.

Проте, колегія суддів вважає, що недотримання позивачем вимог щодо розрахунку пені при встановленому судом факті наявності у позивача права на отримання пені не є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення пені, а висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимог в цій частині є таким, що не відповідає нормам процесуального права.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до п. 4 ст. 65 ГПК України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках зобов'язує сторони виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України у разі необхідність витребування нових доказів господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, про що виносить відповідну ухвалу.

Крім того, відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного вище, не здійснив перерахунок пені та не скористався правом на витребування від позивача доказів, зокрема розрахунку суми пені, проведеного у відповідності до п. 4.1. кредитного договору та вимог закону щодо розміру та періоду нарахування пені та із перерахуванням її з доларового еквіваленту на гривневий за офіційним курсом НБУ за кожен день прострочки повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Не було враховано викладено вище і місцевим господарським судом при в винесенні рішення про стягнення пені в доларах США.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів в частині позовних вимог про стягнення пені, з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Ларченко Ірини Миколаївни задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі № 917/2245/14 скасувати в частині позовних вимог про стягнення пені, а справу передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий О. Кот

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк