Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 917/2196/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Полянського А.Г.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Овчаренка В.Ю. дов. б/н від 19.01.15

розглянувши касаційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015

у справі №917/2196/14 Господарського суду Полтавської області

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська"

про стягнення 710 529,70 грн.,

Керуючись статтями 85, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" про стягнення 710529,70 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок незаконного використання земельних ділянок, які були орендовані позивачем за відповідним договором оренди.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 23.12.2014 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 (судді: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.), у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки договір оренди земельної ділянки, на який послався позивач в обґрунтування своїх вимог, не зареєстрований, то у нього не виникло право користування земельною ділянкою, тому відповідач, в такому випадку, не порушив право позивача на земельну ділянку, а відтак, підстави для відшкодування збитків відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції відзначив, що названий договір оренди земельної ділянки за своєю правовою природою є договором оренди земельної частки (паю), тому має реєструватись в порядку, встановленому постановою КМУ від 24.01.2000 №119. В даному випадку такий порядок був дотриманий, про що позивачем подані відповідні докази. Факт зайняття відповідачем земельної ділянки позивача в період дії договору оренди останнього підтверджується відповідними доказами (відповідач здійснював оранку на земельній ділянці позивача), проте позивачем не доведено обґрунтованість розрахунку розміру заявлених до стягнення збитків.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 33 Закону України "Про оренду землі", просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник відзначає, що він і на сьогоднішній день є законним користувачем спірної земельної ділянки, оскільки орендодавець не надіслав йому відповідного листа - повідомлення про заперечення на продовження договору оренди, тому договір вважається продовженим на той самий строк і позивач має право на відшкодування збитків, розмір яких визначений позивачем згідно з вимогами законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" також звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вищезазначену постанову, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить виключити з мотивувальної частини оскарженої постанови доводи щодо факту зайняття відповідачем земельної ділянки позивача в період дії договору оренди останнього, оскільки на думку скаржника, дана обставина не підтверджена належними доказами.

Разом з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" (надалі ТОВ АФ "Василівська") подано відзив на касаційну скаргу Приватного сільськогосподарське підприємство "Дружба", в якому він заперечує доводи останнього та погоджується з висновком суду щодо недоведеності розрахунку розміру збитків.

Розглянувши касаційні скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Розпорядженням Голови Семенівської районної державної адміністрації №692 від 24.11.2010 Приватному сільськогосподарському підприємству "Дружба" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на умовах оренди земельною ділянкою загальною площею 30,65 га ріллі із не витребуваних земельних часток (паїв) на території Устимівської сільської ради за межами села Устимівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надано ПСП "Дружба" земельну ділянку загальною площею 30,65 га ріллі із не витребуваних земельних часток (паїв) на території Устимівської сільської ради за межами села Устимівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 1 рік.

28.12.2012 між Семенівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством (надалі ПСП) "Дружба" (Орендар) було підписано Договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 30,65 гектарів ріллі не витребуваних земельних часток (паїв), яка знаходиться на території Устимівської сільської ради за межами сіл, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В п. 8 Договору сторони узгодили, що договір укладено строком на 1 рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово попередити орендодавця про намір продовжити його дію.

Також в договорі сторони погодили розмір орендної плати, порядок її обчислення, строки сплати, умови перегляду розміру орендної плати, умови і строки передачі земельної ділянки, умови її використання та повернення, відповідальність сторін, а також інші умови. Сторонами також підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки та Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Апеляційним господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою названий Договір є договором оренди земельної частки (паю) і тому зареєстрований відповідно до Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки паю, затвердженого постановою КМУ від 24.01.2000 №119, про що позивачем подану відповідну виписку з Книги записів реєстрації таких договорів Устимівської сільської ради.

Апеляційним господарським судом на підставі поданих позивачем доказів встановлено, що 18.11.2013 трактористи відповідача здійснювали оранку на земельній ділянці позивача, вказаний факт відповідачем не спростовано.

На підставі "Доповідної" агронома ПСП "Дружба" від 18.11.2013 про виявлення під час проведення інвентаризації земель, що заплановані під посів буряка у 2014 році, факту обробітку земельних ділянок орієнтовною площею 31 га землі тракторами ТОВ АФ "Василівська", за заявою ПСП "Дружба" від 27.05.2014, розпорядженням голови Семенівської районної державної адміністрації від 19.06.2014 №291 створено комісію з визначення та відшкодування збитків.

29.07.2014 комісією складено акт, який затверджено Головою Семенівської районної державної адміністрації, в якому зазначено, що внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок ТОВ АФ "Василівська" нанесені збитки ПСП "Дружба", за винятком витрат виробництва, пов'язаних із збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їх призначення, становить 710 529,07грн.

Відповідно до ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами частини 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України ( на яку зокрема посилався відповідач в обгрунтування позову) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду, а також і про збитки у вигляді упущеної вигоди).

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (збитків).

Із встановлених судовими інстанціями обставин вбачається, що збитки розраховувались виходячи з того, що на вказаній земельній ділянці позивачем планувалось у 2014 році засіяти буряки. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 28.12.2012 припинився 28.12.2013 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено (п. 36 Договору), тобто після 28.12.2013 позивач втратив право користування земельною ділянкою за названим договором, що виключає можливість отримання ним врожаю (а відтак і отримання доходу) на цій земельній ділянці у 2014 році. При цьому, господарськими судами не встановлено, що позивач - орендар звертався до орендодавця з листом про намір продовжити договір оренди як - то передбачено п. 8 Договору та нормами ст. 33 Закону України "Про оренду землі". Судами також не встановлено, що сторонами укладалась додаткова угода про поновлення договору оренди землі, як-то передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", на яку послалось ПСП "Дружба" в обґрунтування доводів касаційної скарги. Таким чином встановленими судом апеляційної інстанції обставинами підтверджується відсутність сукупності вищезазначених умов для застосування такого виду відповідальності як збитки.

Щодо касаційної скарги ТОВ АФ "Василівська", то доводи скарги зводяться до того, що апеляційний господарський неправомірно прийняв до уваги подані позивачем докази зайняття відповідачем земельної ділянки у період дії договору від 28.12.2012, за яким ця земельна ділянка орендувалась позивачем, то такі доводи не приймаються судом касаційної інстанції до уваги виходячи з наступного.

За приписами частин 1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. З приписів наведеної норми процесуального закону слідує, що доводи касаційної скарги стосовно прийняття чи відхилення доказів судом попередньої інстанції не дають підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Василівська" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі №917/2196/14 - без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.