Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року Справа № 912/3237/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Данилової М.В., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської областіна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2015у справі№ 912/3237/14 Господарського суду Кіровоградської області за позовомПрокурора Голованівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністраціїдо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"; 2. Голованівської районної державної адміністраціїпровизнання недійсними розпоряджень, договору та зобов'язання повернути земельні ділянки

У судовому засіданні 11.06.2015 у справі було оголошено перерву до 18.06.2015 до 12 год. 40 хв.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України №03-05/994 від 12 червня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Данилової М.В., Швеця В.О. (доповідач).

за участю представників сторін від:

прокуратури: Боднарчук В.М. (посв. № 023013),

відповідача-1: Антонова С.Ю. (дов. від 30.09.2014)

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Голованівського району Кіровоградської області в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" та Голованівської райдержадміністрації про: визнання недійсним розпорядження голови Голованівської райдержадміністрації № 135-р від 10.03.2006 в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", на території Капітанської сільської ради загальною площею 117,73 га під кар'єром "Центральний"; визнання недійсним розпорядження голови Голованівської райдержадміністрації № 168-р від 27.03.2006 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право оренди терміном на 49 років на території Капітанської сільської ради, на якій розміщено кар'єр "Центральний" та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельної ділянки на території Капітанської сільської ради загальною площею 117,73 га під кар'єром "Центральний"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 12.04.2006, укладеного між Голованівською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації земельну ділянку під кар'єром "Центральний", що знаходиться на території Капітанської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, загальною площею 117,73 га, вартістю 6 255 543 грн. шляхом складання акту прийому-передачі. Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначав про те, що оспорювані розпорядження прийняті райдержадміністрацією з перевищенням наданих чинним законодавством повноважень, оскільки повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою належить виключно Кіровоградській обласній державній адміністрації. Також прокурор вказував, що при прийнятті оспорюваних розпоряджень не була дотримана необхідна передумова для їх прийняття, а саме оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 216, 236 Цивільного кодексу України, статей 17, 66, 116, 122, 124 Земельного кодексу України, статті 18 Кодексу України про надра, статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2015, ухваленим колегією суддів у складі: Колодій С.Б. - головуючий, Глушков М.С., Тимошевська В.В., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи позовних вимог, з заявлених прокурором підстав. Судом було встановлено, що внаслідок прийняття оспорюваних розпоряджень цільове призначення спірної земельної ділянки залишилося незмінним, а земельна ділянка не надавалася під забудову, що не потребувало розроблення проекту відведення. З огляду на що, суд дійшов висновку про наявність повноважень у райдержадміністрації щодо розпорядження цією земельною ділянкою шляхом надання в оренду. Окрім цього, судом враховано і те, що надання спірної земельної ділянки в оренду не регулюється законодавством про користування надрами, а відтак не потребує отримання спеціального дозволу. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 17, 66, 118, 122, 123, 124, 166, пунктом 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, статті 18 Кодексу України про надра, статті 52 Закону України "Про охорону земель".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дармін М.О. - головуючий, Чус О.В., Березкіна О.В., постановою від 06.04.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, заступник прокурора Кіровоградської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про те, що у період з 01.01.2002 по 14.10.2008 окрім пункту 12 Перехідних положень та статті 122 Земельного кодексу України були відсутні норми законодавства, які б розмежовували повноваження між місцевими державними адміністраціями. Прокурор вказує на неврахування судами того, що передана відповідачу спірна земельна ділянка під кар'єром "Центральний" належить до земель добувної промисловості, а отже розпорядження цією земельною ділянкою, з огляду на зазначені норми права, відноситься до компетенції облдержадміністрації. Наголошує скаржник і на відсутності у відповідача спеціального дозволу на користування надрами, отримання якого мало бути обов'язковою передумовою для укладення договору оренди земельної ділянки із цільовим призначенням для розміщення кар'єру. При цьому прокурор посилається на порушення судами приписів статей 66 122 Земельного кодексу України, статей 1, 12 Гірничого закону України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач-1 вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представника відповідача-1, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.03.2006 Голованівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження № 135-р, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", в тому числі на території Капітанської сільської ради загальною площею 117,73 га під кар'єром "Центральний". Також судами установлено, що розпорядженням Голованіської районної державної адміністрації № 168-р від 27.03.2006 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право оренди терміном на 49 років на території Капітанської сільської ради, на якій розміщено кар'єр "Центральний", зокрема, пунктом 2 передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельні ділянки, на яких розміщені кар'єри та рудник Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" загальною площею 294,76 га, що є забудованими землями під відкритими розробками. Відповідно додатку до вказаного розпорядження на території Капітанської сільської ради в оренду на 49 років передано земельну ділянку загальною площею 117,73 га з зазначенням коду цільового використання - 3.1.1, у тому числі 1,92 га пасовища, 72,29 га землі під відкритими розробками та кар'єрами, 43,52 га землі відпрацьованих кар'єрів. Установлено судами і те, що на підставі цих розпоряджень, 12.04.2006 між Голованівською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 117,73 га, у тому числі пасовища - 1,92 га, відкриті розробки та кар'єри, шахти, які експлуатують - 72,29 га, інші (відпрацьовані кар'єри) - 43,52 га. Вказаний договір зареєстрований у Голованівському районному відділі земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.04.2006 за № 2. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги прокурора Голованівського району Кіровоградської області, заявлені в інтересах держави в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" та Голованівської районної державної адміністрації про: визнання недійсним розпорядження Голованівської райдержадміністрації № 135-р від 10.03.2006 в частині надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки, які передаються в оренду, строком на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат", на території Капітанської сільської ради загальною площею 117,73 га під кар'єром "Центральний"; визнання недійсним розпорядження Голованівської райдержадміністрації № 168-р від 27.03.2006 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право оренди терміном на 49 років на території Капітанської сільської ради, на якій розміщено кар'єр "Центральний" та передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" в оренду терміном на 49 років земельної ділянки на території Капітанської сільської ради загальною площею 117,73 га під кар'єром "Центральний"; визнання недійсним на майбутнє договору оренди землі від 12.04.2006, укладеного між Голованівською райдержадміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат"; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" повернути Кіровоградській обласній державній адміністрації земельну ділянку під кар'єром "Центральний", що знаходиться на території Капітанської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області, загальною площею 117,73 га, вартістю 6 255 543 грн. шляхом складання акту прийому-передачі. Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Згідно зі статтею 17 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних розпоряджень) до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Пунктом 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з наявною в матеріалах справи технічною документацією, спірна земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів на території Капітанської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області. На момент прийняття спірного розпорядження №168-р від 27.03.2006 порядок передачі земельних ділянок в оренду встановлювався статтею 124 Земельного кодексу України, відповідно до якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу. Здійснюючи судовий розгляд судами установлено, що цільове призначення спірної земельної ділянки залишалося незмінним, земельна ділянка не надавалась з земель запасу під забудову. Крім того, судами взято до уваги, що до прийняття спірних розпоряджень відповідач-1 звертався до Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів щодо вирішення питання визначення органу до повноважень якого відноситься надання у користування спірної земельної ділянки. Згідно з інформацією, викладеною в листі Кіровоградського обласного головного управління земельних ресурсів від 21.02.2006 № 01-04/360 на той час розмежування земель державної та комунальної власності проведено не було, а тому посилаючись на пункт 12 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України управління зазначило, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні органи виконавчої влади, тобто райдержадміністрації. Посилання прокурора у касаційній скарзі на статтю 122 Земельного кодексу України визнається неспроможним, оскільки вказана стаття (в редакції на момент прийняття спірних розпоряджень) визначала повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування і не стосувалась повноважень цих органів щодо передачі земельної ділянки в оренду. Щодо іншої підстави недійсності розпоряджень райдержадміністрації, зазначеної прокурором, а саме відсутності спеціального дозволу на користування надрами на час надання земельної ділянки в оренду, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 4 статті 66 Земельного кодексу України надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим проектом рекультивації на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Стаття 14 Кодексу України про надра визначає види користування надрами, а саме: геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислові розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятники природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); задоволення інших потреб. Відповідно до статті 18 цього Кодексу надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Згідно статті 19 вказаного Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу (ліцензії) у випадках, передбачених цим Кодексом. Визначення окремих видів користування та умови надання надр для таких видів користування визначені нормами цього Кодексу, а саме статтею 20 (надання надр для геологічного вивчення), статтею 22 (надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод), статтею 23 (видобування корисних копалин місцевого значення та користування надрами для інших цілей). Судами установлено, що промислова розробка (видобування) корисних копалин ділянки Центральна Деренюхського родовища, яка розташована на землях Капітанської сільської ради завершилася у 1991 році у зв'язку з повним відпрацюванням запасів кобальт-нікелевих силікатних руд. Простір кар'єру "Центральний" використовується для розміщення розкривних порід з інших кар'єрів, що не спростовано позивачем та прокурором. Судами також враховано, що будь-яких доказів використання кар'єру "Центральний" на інші цілі як прокурором, так і позивачем надано не було, як і не надано пояснень і доказів до якого виду користування надрами відноситься використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Побужський феронікелевий комбінат" кар'єру "Центральний". Водночас установлено судами і те, що на час прийняття спірних розпоряджень та укладення договору оренди землі від 12.04.2006, земельна ділянка під кар'єром "Центральний" не віднесена до ділянки надр, що включена до Державного фонду надр, який формується Державним комітетом України по геології і використанню надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці, не перебуває на обліку Державного комітету України по нагляду за охороною праці, як ділянка надр, надана для будівництва та експлуатації підземних споруд і для інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Тобто, надання цієї земельної ділянки не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами. За таких установлених обставин, висновок судів про відмову у позові в частині визнання недійсними розпоряджень Голованівської райдержадміністрації №135-р від 10.03.2006 та №168-р від 27.03.2006 визнається правомірним. В частині вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2006 колегія суддів зазначає наступне. Підстави недійсності правочину унормовані приписами статей 203 215 Цивільного кодексу України, зокрема, зміст правочину не повинен суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особи, які вчиняли правочин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути вчинений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Свої вимоги щодо визнання недійсним спірного договору оренди землі прокурор обґрунтовував тим, що договір укладений на підставі розпоряджень, які не відповідають положенням Земельного кодексу України та Кодексу України про надра. Враховуючи те, що спірні розпорядження прийняті відповідно до норм чинного на момент їх прийняття законодавства, суди правомірно зазначили про відсутність підстав для визнання договору оренди недійсним. В зв'язку з відсутністю правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 12.04.2006, судами правомірно відмовлено і у задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача-1 повернути Кіровоградської обласній державній адміністрації спірну земельну ділянку під кар'єром "Центральний". Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 912/3237/14 Господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: М. Данилова

В. Швець