Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №926/843/13
Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №926/843/13
Постанова ВГСУ від 12.02.2015 року у справі №926/843/13
Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №926/843/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 926/843/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача -1: Малиш Т.О., дов. № 4.4-03/4.4/437 від 24.04.2014 року;

Відповідача -2: Сухенка Ю.В., дов. № 09/05-277 від 29.10.2013 року;

Відповідача -3: Танащука М.В., дов. № 1779/13 від 31.12.2013 року;

розглянувши касаційні скарги Державної виконавчої служби України, публічного акціонерного товариства "Енергобанк", приватного підприємства "Нива-В.Ш." на рішення господарського суду Чернівецької області від 14.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2013 року

у справі № 926/843/13 господарського суду Чернівецької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія"

до відповідача -1 Державної виконавчої служби України

відповідача -2 публічного акціонерного товариства "Енергобанк"

відповідача -3 приватного підприємства "Нива-В.Ш."

про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та витребування майна з незаконного володіння

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" звернулось до господарського суду Чернівецької області з позовом до Державної виконавчої служби України, публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Чернівецького відділення, приватного підприємства "Нива-В.Ш.", просило визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія", які оформлені протоколом № 12/46/4 від 31.01.2013 року; витребувати у Чернівецького відділення публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з незаконного володіння нежитлову будівлю площею 1 281,4 кв. м, яка розташована у м. Чернівці по вул. Сторожинецькій, 39-Б (т. 1, а.с. 7-11).

Позовні вимоги мотивовано тим, що результати прилюдних торгів від 31.01.2013 року не відповідають вимогам Закону України "Про іпотеку" та Тимчасовому положенню про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.10.2013 року (суддя Бутирський А.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2013 року (головуючий Гриців В.М., судді Галушко Н.А., Кордюк Г.Т.) (т. 2, а.с. 117-122) позов задоволено частково. Визнано недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія", що оформлені протоколом № 12/46/4 від 31.01.2013 року. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 51-53).

Оскаржені судові акти мотивовано наявністю порушень законодавства під час здійснення спірних прилюдних торгів.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Державна виконавча служба України, публічне акціонерне товариство "Енергобанк", приватне підприємство "Нива-В.Ш." звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили відновити строк на касаційне оскарження, оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити (т. 2, а.с. 160-162, 180-185, 207-211).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 27.05.2014 року відновлено пропущені процесуальні строки звернення з касаційними скаргами, касаційні скарги Державної виконавчої служби України, публічного акціонерного товариства "Енергобанк", приватного підприємства "Нива-В.Ш." прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2014 року (т. 2, а.с. 158-159, 178-179, 209-210).

Ухвалою Вищого господарського суду України від від 11.06.2014 року розгляд справи відкладено на 18.06.2014 року (т. 2, а.с. 237-238).

У судове засідання 18.06.2014 року представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2006 року між акціонерним банком "Енергобанк" (перейменованим в публічне акціонерне товариство "Енергобанк") в особі Чернівецького відділення та товариством з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" було укладено договір іпотеки для забезпечення вимог акціонерного банку "Енергобанк", що випливали з договору на відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії № 13-06/КЮ від 15.12.2006 року (т. 1, а.с. 41-45).

Відповідно до умов договору іпотеки іпотекодавець передав в іпотеку акціонерному банку "Енергобанк" поділену в натурі частку нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39-Б.

29.11.2011 року відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30279369 з примусового виконання виконавчого напису № 3064, вчиненого 29.12.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про звернення стягнення на поділену в натурі частку нерухомого майна - нежитлові приміщення загальною площею 989,50 кв.м., розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Сторожинецька, 39-Б, що належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія", яке виступило майновим поручителем за зобов'язаннями перед публічним акціонерним товариством "Енергобанк" у сумі 3 471 334,91 грн. та 1 237 106,14 доларів США (т. 1, а.с. 89, 90).

Відповідно до звіту з незалежної оцінки майна від 16.11.2012 року ринкова вартість (початкова ціна майна на прилюдних торгах (аукціоні) нерухомого майна позивача становила 5 535 824,00 грн. без врахування ПДВ (т. 1, а.с. 113-114).

31.01.2013 року були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику - товариству з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія", за наслідками яких був складений протокол № 12/46/4, згідно якого прилюдні торги, що були призначені на 31.01.2013 року о 10 год. визнані такими, що не відбулись, оскільки жоден учасник не зареєструвався для участі у торгах, а іпотекодержатель - публічне акціонерне товариство "Енергобанк" виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечувальних вимог в рахунок ціни майна (т. 1, а.с. 38).

18.06.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України складено акт № 30279369/9 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки (т. 1, а.с. 138).

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Згідно пп. 1 п. 7.1, п. 7.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5 прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця.

Якщо прилюдні торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців чи жоден з покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота, то організатор торгів у триденний термін повідомляє про це державного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протокол № 12/46/4 проведення публічних торгів від 31.01.2013 року складено з порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, ст. ст. 47, 49 Закону України "Про іпотеку", оскільки у протоколі зазначено, що іпотекодержатель виявив бажання придбати предмет іпотеки, проте заява іпотекодержателя - публічного акціонерного товариства "Енергобанк" була подана лише 05.02.2013 року (т. 1, а.с. 130-131).

Також судами встановлено відсутність у матеріалах справи доказів укладення органом державної виконавчої служби з приватним підприємством "НИВА-В.Ш." (спеціалізованою організацією) договору, яким доручено реалізацію майна та доказів заявки державного виконавця на реалізацію майна з доданими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" за змістом положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Міністерством юстиції України від 15.12.99 N 74/5, державний виконавець здійснює підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації майна проводяться спеціалізованими організаціями, з якими Державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 названої Інструкції). З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався. При цьому неоскарження позивачем у порядку статті 1212 ГПК України дій або бездіяльності органу Державної виконавчої служби під час виконання судового рішення не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним прилюдних торгів.

Щодо вимог про витребування з незаконного володіння спірної будівлі суди попередніх інстанцій відмовили у їх задоволенні, оскільки позивачем не доведено, що зазначена будівля вибула з його володіння та перебуває у розпорядженні банку.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Згідно ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Місцевим господарським судом було порушено приписи вищенаведеної норми процесуального права та не зазначено у резолютивній частині, як саме вирішено спір щодо відповідача у справі - Державної виконавчої служби України.

На вказане порушення вимог процесуального закону апеляційна інстанція уваги не звернула.

Згідно ч. 1, 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Як зазначалось вище, товариство з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" звернулось з відповідним позовом, зокрема, до публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в особі Чернівецького відділення.

Місцевий та апеляційний господарські суди всупереч вищенаведеним приписам процесуального закону не дослідили положення про Чернівецьке відділення публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (т. 2, а.с. 8-11) та не встановили чи може воно бути відповідачем у справі, як це зазначено у вступній частині рішення місцевого господарського суду.

Також слід зазначити, що згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ст. 48 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна.

Згідно п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачений статтею 48 Закону України "Про іпотеку" тримісячний строк для оскарження в суді прилюдних торгів за своєю правовою природою є спеціальною (скороченою) позовною давністю стосовно відповідних позовних вимог осіб, зазначених у цій нормі (іпотекодержателя, іпотекодавця, боржника, іншого учасника прилюдних торгів).

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Вищевикладеного суди попередніх інстанцій не врахували.

Крім того, слід зазначити про хибність висновку апеляційної інстанції про відсутність доказів укладення органом державної виконавчої служби з приватним підприємством "НИВА-В.Ш." (спеціалізованою організацією) договору, яким доручено реалізацію майна, оскільки, всупереч приписам п. 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України такі докази ні судом першої, ні апеляційної інстанцій не витребовувались у сторін.

Отже, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити частково.

Касаційну скаргу приватного підприємства "Нива-В.Ш." задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернівецької області від 14.10.2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.12.2013 року у справі № 926/843/13 скасувати.

Справу № 926/843/13 передати на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко