Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.04.2016 року у справі №915/1994/13
Постанова ВГСУ від 18.06.2014 року у справі №915/1994/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 915/1994/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Мирошниченка С.В.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача -1: не з'явився;

Відповідача -2: ОСОБА_8, дов. № б/н від 19.11.2013 року;

Третьої особи: не з'явився;

розглянувши касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року

у справі № 915/1994/13 господарського суду Миколаївської області

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до відповідача -1 фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

відповідача -2 фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т"

про звернення стягнення на предмет іпотеки та заставне майно

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.12.2013 року) в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за кредитними договорами, укладеними у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року в сумі 31 257 559,14 грн., яка складається з заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-107 від 21.12.2007 року (14 837 500,00 грн. основного боргу, 9 201 815,82 грн. заборгованості за відсотками та 1 775 565,88 грн. пені); заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року (2 987 500,00 грн. основного боргу; 1 690 486,46 грн. заборгованості за відсотками та 347 688,74 грн. пені); заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за кредитним договором № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007 року (317 280,70 грн. заборгованості за відсотками та 99 721, 54 грн. пені)

- звернути стягнення на нежитлові приміщення ковбасного цеху, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з ковбасного цеху, кам'яного, зазначеного на плані літ. Л-2, Л2-1, Л3-1, Л5-1 загальною площею 2 289,9 кв. м.; трансформаторної підстанції, кам'яної, зазначеної на плані літ. М-1; навісу металевого літ. К-1; підкранового шляху 27, огорожі 20, 20, 34, 35-37; покриття І, які належать на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3;

- звернути стягнення на нежитлові приміщення - магазин промислових та продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_2, що складається з нежитлових приміщень першого поверху житлового будинку літ. А-5, які належать фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4;

- звернути стягнення на обладнання, що належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, а саме: шприц Ruhle модель РS305, 2007 р.в.; шприц Іdеа №4159 20874, 2002 р.в.; вакуумний насос Nowicki/Metalbudi, тип. № КN-200V, зав. №52205037, 2005 р.в.;машина для мийки тари Nowicki/Metalbudi МР-300/ІE, №95807040, 2007 р.в.; волчок Risco тип І 36016, модель ТR-160 сер. №П206009, 2006 р.в.; маркер Novocki NK 300, 2004 р.в.; машина для мийки Nowicki/Metalbudi, модель МВ -1-300 зав. № 94007172, 2007 р.в.; кліпсатор Technopack Тіррег, модель КDCV 400 №428-359.010, 2006 р. в.; шпигорізка FооdРlоgistic тип. МS84.21, зав. №206179, 2006 р.в.; ін'єктор Ruhle ВІ-24S, зав. № 05784, 2004 р.в.; блокорізка Magueit, тип 042, зав. №5561, 2007 р.в.; фаршомішалка Risco, I-36016, мод.: RS 450, сер. №1106016, 2007 р.в.; шприц REX, тип RVF760, сер. №7600351126, 2006 р.в.; коптильна камера REX POL КWР 2/6-Е, №060, 2003 р.в.; коптильна камера SCHALLER SLT Thermostar 2000/R, сер. №1627/06, 2006 р.в.; шприц Vemag тип 855, №8550747, 2005 р.в.; випарювач Stefani модель BLE 403870ЕS4, сер. № 25003624, 2006 р.в.; випарювач Stefani SНС 035/4 8 Е D код 10930055D, 2007 р.в.; випарювач Stefani SНС 035/4 С8 Е D код 10930056D, 2007 р.в.; випарювач Аrеа Тrаdеrs, модель АКА2Х -7.7С Тrоріс, номер 0102323574007, 2007 р.в.; випарювач Аrеа Тrаdеrs, модель АКА2Х -6.2С Тrоріс, номер 05136166355077 2007 р. в.; випарювач Аrеа Тrаdеrs, модель АКА2Х -6.2С Тrоріс, номер 0721030695107 2007 р.в.; випарювач Аrеа Тrаdеrs, модель АКА2Х -4.2В Тrоріс, номер 0721030695307 2007 р.в.; випарювач Аrеа Тrаdеrs, модель АКА-2Х -9.1С Тrоріс, номер 0721030695207 2007 р.в.; холодильний агрегат BITZER Аrеtiс 2-Т 24, №994-12-06, 2006 р.в.; кутер Кіllа модель КS-120, №543311 2002 р.в.; димодопалювач Dungs, мод.: W-МF-SЕ СОI 882, 2007 р.в.; випарювач DWN Сореland мод D4DТ4-22OХ-АWМ/D, №03В 81569, 2003 р.в.; кондиціонер МсQuary модель МRТ 150 АR-FХАS сер. №20483104-00007, А 08024062603, 2005 р.в.; вакуумна машина Komet Plus Vас 21, №309 0195106, 2006 р.в.; коптильна камера REX POL КWР 4/6-Е, №385 2006 р.в.

Звернення стягнення здійснити шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", початкову ціну встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій (т. 1, а.с. 3-8; т. 2, а.с. 2-3).

Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитними договорами в межах генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року позивач набув право на звернення стягнення на заставлене та передане в іпотеку майно.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 року (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року (головуючий Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Таран С.В.) (т. 3, а.с. 195-205) позов задоволено (т. 3, а.с. 116-124).

Оскаржені судові акти мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, просили оскаржені судові акти скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду (т. 3, а.с. 230-232, 243-245).

Ухвалами Вищого господарського суду України від 26.05.2014 року касаційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.06.2014 року (т. 3, а.с. 228-229, 241-242).

У судовому засіданні 11.06.2014 року оголошувалась перерва до 18.06.2014 року.

У судове засідання 18.06.2014 року представники позивача - публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") та товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено генеральний кредитний договір № 010/01-02/07-106, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальникам банківські продукти (кредити, кредитні лінії, овердрафти, гарантії) в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі та у договорах, укладених в рамках цього договору, що є його невід'ємними частинами з загальним лімітом активних операцій, що не повинен перевищувати 19 200 000,00 грн. терміном дії до 19.12.2011 року (т. 1, а.с. 27-30).

Згідно п. 2.7 генерального кредитного договору в забезпечення договору та договорів, укладених в рамках цього договору передано нерухомість, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3; обладнання по виробництву напівфабрикатів; майнові права на поставку обладнання; обладнання ковбасного цеху; фінансова порука гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4

В рамках генерального кредитного договору 21.12.2007 року сторонами було укладено кредитні договори № 010/01-02/07-107, № 010/01-02/07-108 та № 010/01-02/07-109, за якими позичальникам були надані кредитні кошти у загальній сумі 19 200 000,00 грн. під 14,75% річних (т. 1, а.с. 31-33, 36-38, 41-43).

15.07.2008 року сторони укладено додаткові угоди до вказаних кредитних договорів, яким збільшено відсоткову ставку до 18% (т. 1, а.с. 35, 40).

24.12.2007 року на виконання умов генерального кредитного договору між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки за реєстр. № 1224, відповідно до умов якого в забезпечення вимог іпотекодержателя за генеральним кредитним договором останнього було надано нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: магазин промислових і продовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається з нежитлових приміщень першого поверху житлового будинку літ. А-5 загальною площею 42,0 кв.м. (т. 1, а.с. 19-21).

Згідно п. 1.4 договору вартість предмета іпотеки склала 424 000,00 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальниками зобов'язань за кредитним договором банк може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; задовольнити вимоги у тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема, суму боргу, проценти, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки тощо; звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Також, 24.12.2007 року на виконання умов генерального кредитного договору між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки за реєстр. № 1226, відповідно до умов якого іпотекодавець забезпечив вимоги іпотекодержателя, які витікають з кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року.

Предметом договору іпотеки є нерухоме майно - нежитлові приміщення ковбасного цеху, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які складаються з ковбасного цеху, кам'яного, зазначеного на плані літ. Л-2, Л 2-1, Л 3-1, Л5-1 загальною площею 2 289,9 кв.м; трансформаторної підстанції, кам'яної, зазначеної на плані літ. М-1; навісу металевого, зазначеного на плані літ. К-1; підкранового шляху 27; огорож 20, 20', 30, 35-37; покриття І (т. 1, а.с. 22-24).

Згідно п. 1.4 договору вартість предмета іпотеки склала 6 277 000,00 грн.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що у випадку невиконання позичальниками зобов'язань за кредитним договором банк може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки шляхом його реалізації у спосіб, визначений цим договором та чинним законодавством України; задовольнити вимоги у тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема, суму боргу, проценти, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет іпотеки тощо; звернути стягнення на предмет іпотеки достроково у випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

На виконання умов генерального кредитного договору 24.12.2007 року за реєстр. № 1225 між відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір застави, згідно умов якого заставодавець в забезпечення виконання зобов'язань за генеральним кредитним договором передав заставодержателю рухоме майно згідно з переліком, яке належить йому на праві власності та, яке було оцінено сторонами у розмірі 5 236 000,0 грн. (т. 1, а.с. 2526).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" зобов'язання за генеральним кредитним договором та договорами, укладеними в його рамках виконало, надавши товариству з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 19 200 000,0 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 умов генерального кредитного договору відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" 05.11.2008 року направлено претензію № 12-11/11-52849 щодо дострокового погашення заборгованості у розмірі 19 548 414,92 грн.

В подальшому, у зв'язку з невиконанням позичальниками вимог банку, відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" 19.02.2010 року направило на адреси відповідачів повідомлення про продаж предмету іпотеки у випадку непогашення існуючої заборгованості за кредитним договором.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що впродовж 2011-2012 років товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 здійснювалось часткове погашення заборгованості за кредитними договорами (т. 2, а.с. 64-96).

23.08.2013 року позивачем направлено відповідачам та третій особі вимогу № 110-8-0-00/16-518 про усунення порушень умов кредитного договору, якою вимагав у 30-тиденний строк погасити існуючу заборгованість в сумі 34 463 562,20 грн. (т. 2, а.с. 11).

Невиконання зазначеної вимоги стало підставою для звернення з даним позовом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наданих розрахунків загальна сума заборгованості позичальників перед банком станом на дату звернення позивача до суду складала 31 257 559,14 грн., що також встановлено рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 14.03.2013 року у справі № 784/843/13, зменшеною позивачем з урахуванням часткового погашення позичальниками існуючого боргу на загальну суму 993 000,0 грн.

Також судами встановлено, що 25.11.2013 року поручителем позичальників - гр. ОСОБА_7 було здійснено часткове погашення існуючої заборгованості за кредитними договорами в сумі 1 160 000,0 грн., що підтверджується копією банківської виписки (т. 2, а.с. 144).

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що станом на 26.12.2013 року заборгованість за генеральним кредитним договором від 21.12.2007 року та кредитними договорами, укладеними в його рамках з урахуванням несплаченої заборгованості за рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.08.2012 року у справі № 5016/1426/2011(6/96) становила 30 097 559,14 грн., яка складалась з: заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-107 від 21.12.2007 року (14 837 500,00 грн. основного боргу, 9 201 815,82 грн. заборгованості за відсотками та 1 775 565,88 грн. пені); заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року (2 987 500,00 грн. основного боргу; 530 486,46 грн. заборгованості за відсотками та 347 688,74 грн. пені); заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за кредитним договором № 010/01-02/07-109 від 21.12.2007 року (317 280,7 грн. заборгованості за відсотками та 99 721, 54 грн. пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 39 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Згідно ст. 19 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII "Про заставу" за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 ст. 20 Закону України від 02.10.1992 року № 2654-XII "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, задовольнив позовні вимоги.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів).

Статтею 55 Господарського процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу).

Відповідно до п. 5, 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" господарські суди повинні дотримуватись передбаченої статтями 84, 86 ГПК України структури та послідовності викладення рішення (вступна, описова, мотивувальна та резолютивна частини).

Про зміну сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх процесуальних позицій у порівнянні з позовною заявою, відзивом на неї, клопотанням тощо слід зазначати в описовій частині рішення.

Зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК України, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. Волевиявлення позивача повинно викладатись у письмовій формі.

Про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2013 року публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" було подано заяву про уточнення позовних вимог (т. 2, а.с. 2-3).

Проте, місцевим господарським судом про прийняття чи неприйняття вказаної заяви в описовій частині рішення не зазначено.

Крім того, слід зазначити, що позовними вимогами були звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 перед публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" за кредитними договорами, укладеними у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року в сумі 31 257 559,14 грн., яка складається, зокрема, з заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року (2 987 500,00 грн. основного боргу; 580 824,23 грн. заборгованості за відсотками та 347 688,74 грн. пені).

Заявою про уточнення позовних вимог від 04.12.2013 року позивач знову ж таки визначив заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за кредитними договорами, укладеними у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року в сумі 31 257 559,14 грн., проте зазначивши, що вона складається, зокрема, з заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року (2 987 500,00 грн. основного боргу; 1 690 486,46 грн. заборгованості за відсотками та 347 688,74 грн. пені).

Місцевий господарський суд в оскарженому рішенні визначив, що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за кредитними договорами, укладеними у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року становить 30 097 559,14 грн., яка складається, зокрема, з заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" за кредитним договором № 010/01-02/07-108 від 21.12.2007 року (2 987 500,00 грн. основного боргу; 530 486,46 грн. заборгованості за відсотками та 347 688,74 грн. пені).

У порушення вимог ст. 84 ГПК України місцевий господарський суд не зазначив про прийняття чи неприйняття заяви про уточнення позовних вимог від 04.12.2013 року та, відповідно, не визначив фактичну заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за кредитними договорами, укладеними у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року.

На зазначені порушення апеляційна інстанція уваги не звернула.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 39 Закону України від 05.06.2003 року № 898-IV "Про іпотеку" та п. 6 ч. 2 ст. 25 Закону України від 18.11.2003 року № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Пунктом 9.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому господарські суди повинні зазначати у рішеннях про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (іпотеки) - дані, визначені в частині другій статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і в частині першій статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Викладеним вимогам оскаржені судові акти не відповідають.

Крім того, матеріали справи містять копії документів (т. 1, а.с. 16-56, 74-84, 106-146; т. 2, а.с. 175-238; т. 3, а.с. 50-76), не засвідчених належним чином відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів встановлені ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, прийняті у справі судові рішення грунтуються на неналежних доказах.

Отже, неправильно застосувавши норми процесуального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин справа підлягає передачі на новий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року у справі № 915/1994/13 скасувати.

Справу № 915/1994/13 передати на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

С.В. Мирошниченко