Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 911/3606/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І. М., суддів Грека Б. М., Дерепи В. І., за участю представників сторін Т. Свірського (дов. від 06.03.2014), О. Грищенка (дов. від 01.04.2013), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" на рішення Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року у справі № 911/3606/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення 182 069 грн 12 коп.,

УСТАНОВИВ: У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 110 127 грн 55 коп. курсової різниці вартості товару, 34 429 грн 32 коп. пені, 22 957 грн 43 коп. інфляційних втрат та 4 554 грн 82 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору від 24 квітня 2008 року № 80 поставки сільськогосподарської техніки, а також стягнути солідарно з відповідачів 10 000 грн пені та 16 000 грн витрат на послуги адвоката, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року (суддя В. Ярема) позов задоволено в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 110 127 грн 55 коп. курсової різниці, 24 800 грн 01 коп. пені, 22 210 грн 40 коп. інфляційних втрат та 4 554 грн 82 коп. річних та в частині стягнення солідарно з відповідачів 10 000 грн пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням від 11 листопада 2013 року стягнуто з відповідачів солідарно 1 147 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року рішення змінено та позов задоволено в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 110 127 грн 55 коп. курсової різниці, 28 388 грн 12 коп. пені, 10 456 грн 23 коп. інфляційних втрат та 4 324 грн 94 коп. річних та в частині стягнення солідарно з відповідачів 10 000 грн пені; у решті позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" просить судові рішення скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, статті 15 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Вищому господарському суду також подана заява про зупинення виконання судових рішень, від задоволенні якої представник товариства у судовому засіданні не наполягав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити. Товариство подало суду клопотання про відкладення розгляду справи, від задоволення якого представник сторони в судовому засіданні відмовився.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте представник товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Господарськими судами встановлено, що 24 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської техніки № 80 (далі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, які викладені в пункті 3.3 договору.

Умовами договору поставки сторони погодили, що вартість товару (сума договору) вказана в графі 7 додатку № 2; сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR; сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях; сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, указаного в додатку № 2, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений Національним банком України на день фактичної оплати вартості товару покупцем; покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок постачальника у порядку, передбаченому пунктом 3.3 договору; покупець зобов'язується провести оплату за товар в сумі 243 004 грн 34 коп. - еквівалент 30 188 євро, наступним чином: 63 004 грн 34 коп. до 10 травня 2008 року, 60 000 грн до 10 червня 2008 року, 60 000 грн до 10 липня 2008 року, 60 000 грн до 10 серпня 2008 року (пункти 2.1, 2.2, 3.3 договору).

Зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості товару покупець не виконав і постачальник звернувся до Господарського суду Тернопільської області (справа № 8/156-3487) з позовом про стягнення 336 858 грн 60 коп., зменшив ціну позову до 243 004 грн 34 коп., яку суд присудив до стягнення та сплачена боржником частинами у серпні, вересні та листопаді 2009 року.

24 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (первісний кредитор) і фізична особа-підприємець Грищенко О.М. (новий кредитор) уклали угоду № 5-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (боржник) зобов'язань щодо сплати розміру штрафних санкцій (курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, усього 182 069 грн 12 коп.).

Надалі фізична особа-підприємець Грищенко О.М. (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (новий кредитор) уклали угоду від 2 липня 2012 року № 84/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (боржник) про сплату розміру курсової різниці, пені, 3% річних, інфляційних втрат, усього 182 069 грн 12 коп., набутих первісним кредитором на підставі договору поставки та угоди від 24 січня 2011 року № 5-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні.

21 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки № 21-12-2012-2, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" обв'язку щодо сплати пені у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за договором поставки.

Позивач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" за поставлений товар розрахувалось з порушенням встановлених договором поставки строків і без урахування курсових коливань, що й спричинило спір.

Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з того, що позивач довів порушення зобов'язання відповідачами.

На стадії перегляду рішення в апеляційному порядку, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" звернулося до суду із заявою про застосування позовної давності.

Апеляційний господарський суд зазначив, що не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем порушено строк позовної давності, оскільки місцевому господарському суду заяви про застосування позовної давності подано не було і товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" не обґрунтувало неможливість її подання суду першої інстанції. Водночас апеляційний господарський суд вирішив питання позовної давності та дійшов висновку, що строк позовної давності позивачем не порушено. При цьому суд помилково пов'язав перебіг позовної давності зі строком дії договору поставки.

Висновок апеляційного господарського суду стосовно невизначеності строку виконання зобов'язання сплатити вартість товару не узгоджується з пунктами 2.2. і 3.3. договору поставки, відповідно до яких вартість товару (243 004 грн 34 коп) мала бути сплачена частинами в травні-серпні 2008 року. Порушення покупцем зобов'язання у цій частині зумовило звернення у грудні 2008 року постачальника за захистом порушеного права до Господарського суду Тернопільської області.

Частиною 1 статті 223 Господарського кодексу України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки - один рік (пункт 1 частини 2 статті 258 цього Кодексу.

За правилом статті 262 Цивільного кодексу України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, предметом якого є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частина 2 статті 264 цього Кодексу). Статтею 514 Кодексу встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч вимогам статей 43 і 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд апеляційної інстанції, вирішуючи у спірному правовідношення питання позовної давності, не з'ясував обставин щодо початку її перебігу, переривання та застосування у разі цесії і колегія суддів дійшла висновку про неповне встановлення господарським судом фактичних обставин справи та обумовлену цим неможливість перевірки застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова в даній справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду, при якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від установленого ухвалити відповідне судове рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 3 лютого 2014 року у справі № 911/3606/13 скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги по суті.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Дерепа