Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 910/19175/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаБезсмертний М.В. (дов. від 01.11.2013 р.)відповідачаСтеценко В.М. (дов. від 11.03.2014 р. № ДЦ-04-1524/0/6-14), Галицька Н.А. (дов. від 20.03.2014 р. № ДЦ-04-1723/0/6-14)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р.у справі № 910/19175/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного підприємства "Грандстиль"доДержавного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики Українипростягнення 1 015 765, 63 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Грандстиль" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення 1 015 765, 63 грн., з яких 1 002 581 грн. основного боргу та 13 184, 63 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 р. відповідач не виконав своє зобов'язання з оплати виконаних робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема, на приписи статей 875, 879, 526 Цивільного кодексу України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. у справі №910/19175/13 (суддя Грєхова О.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. (колегія суддів: головуючий Дідиченко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 002 581 грн. основного боргу та 12 525, 40 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. скасувати, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів в їх сукупності та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що виконання Приватним підприємством "Грандстиль" робіт за договором № 152 від 01.11.2011 р. відбулося після закінчення строку договору, а частина документів була передана особі, яка не була уповноважена Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України на прийняття зобов'язання за договором.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/19175/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.06.2014 р.

04.06.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України за клопотанням представника Приватного підприємства "Грандстиль" строк розгляду справи №910/19175/13 продовжено на 15 днів, розгляд касаційної скарги Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України відкладено на 18.06.2014 р.

Від Приватного підприємства "Грандстиль" до Вищого господарського суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України та просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні 18.06.2014 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.11.2011 р. між Державним центром зайнятості - виконавча дирекція Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України (замовник) і Приватним підприємством "Грандстиль" (учасник) було укладено договір на виконання проектних робіт № 152, відповідно до пункту 1.1. якого учасник за завданням замовника зобов'язався виконати проектні роботи для будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості по вулиці Астраханська, 9-17 в Дніпровському районі міста Києва, а замовник зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт.

Сторони обумовили, що строк розроблення документації учасником становить 3 місяці з моменту набрання чинності цим договором (пункт 1.2. договору).

Додатком № 2 до договору № 152 від 01.11.2011 р. сторони узгодили графік виконання проектних робіт, яким передбачили виконання робіт у три етапи.

Відповідно до пункту 3.1. договору загальна ціна робіт за цим договором щодо розробки документації учасником включає в себе відшкодування витрат учасника та плату за виконані ним роботи і становить 6 278 863, 05 грн. з ПДВ на підставі зведеного кошторису.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили порядок здійснення розрахунків, відповідно до якого:

- розрахунки проводяться замовником шляхом авансування у розмірі 30% від вартості договору;

- наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт;

- залишок оплати виконаних робіт щодо розробки документації здійснюється замовником протягом 5 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з пунктом 5.1. договору, зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 05.12.2011 р., сторони передбачили, що за 5 календарних днів до закінчення строку передачі документації, а саме до 26.07.2012 р. учасник подає замовнику акт приймання-передачі документації та саму документацію у двох примірниках.

Відповідно до пункту 5.2. договору замовник зобов'язаний прийняти подані учасником відповідно до пункту 5.1. цього договору документацію, висновок та акт, і протягом п'яти календарних днів з дня отримання акта приймання-передачі документації підписати його або надати письмові зауваження.

Згідно із пунктом 5.3. договору в разі, якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього договору та відсутній позитивний експертний висновок відносно документації, замовник має право протягом 5 календарних днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта із переліком доопрацювань, які потрібно виконати та строків їх виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Приватним підприємством "Грандстиль" на підставі договору № 152 від 01.11.2011 р. було виконано роботи на суму 1 883 658, 92 грн., на підтвердження чого позивачем долучено акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 26.12.2011 р., який був оплачений Державним центром зайнятості в повному обсязі.

Також, на виконання умов договору Приватним підприємством "Грандстиль" у грудні 2011 року були виконані проектні роботи та передані Державному центру зайнятості по накладній № 2-П/2012 від 19.01.2012 р. разом з актом приймання проектно-кошторисної документації на суму 2 995 886, 35 грн. Зазначену вартість виконаних робіт було стягнуто з відповідача на користь позивача на підставі рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. у справі 5011-23/11192-2012, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р.

Крім того, протягом першої половини 2012 року Приватним підприємством "Грандстиль" була виконана додаткова частина проектних робіт на суму 1 002 581 грн., відображена в акті здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 р., який був переданий Державному центру зайнятості для підписання. Зазначений акт, також містить інформацію про роботи, виконанні позивачем на користь відповідача у 2011 році вартістю 2 995 886, 35 грн., що раніше були відображені в акті здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 19.01.2012 р.

Однак, відповідач акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 р. не підписав, зазначивши на ньому про неможливість прийняття вказаних у акті робіт у зв'язку із відсутністю договірних відносин з позивачем. Відповідно, оплата виконаних робіт відповідачем проведена не була, як і не було надано позивачу підписаного акту, проте, і мотивованої відмови від його підписання не надійшло.

Вказане стало підставою для звернення Приватного підприємства "Грандстиль" до суду із позовом до Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані за договором роботи у розмірі 1 002 581 грн. та суми 3% річних у розмірі 13 184, 63 грн., нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Отже, з вищезазначеного вбачається, що договір на виконання проектних робіт №125 від 01.11.2011 р. є оплатним, і обов'язку підрядника (Приватного підприємства "Грандстиль") виконати роботи відповідає обов'язок замовника (Державного центру зайнятості) цю роботу прийняти та оплатити.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, доказів оплати робіт виконаних позивачем у 2012 році на суму 1 002 581 грн. відповідачем надано не було.

Натомість, Державний центр зайнятості зазначає, що акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 р. та проектна документація була передана Приватним підприємством "Грандстиль" неуповноваженій особі відповідача.

Судами встановлено, що вказаний акт було отримано представником відповідача - заступником начальника капітального будівництва Державного центру зайнятості Лукашиним В.Ю., про що свідчить його підпис та відмітка про отримання акту 19.03.2013 р., при цьому, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, що зазначена особа, яка прийняла роботи від Приватного підприємства "Грандстиль", не працює на підприємстві відповідача.

Водночас, умовами договору № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011р. не встановлено особу, відповідальну за прийняття робіт за договором.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що роботи, виконані Приватним підприємством "Грандстиль" за договором № 152 від 01.11.2011р., були прийнятті уповноваженою на те Державним центром зайнятості особою.

Посилання Державного центру зайнятості на те, що в нього не існує договірних відносин з Приватним підприємством "Грандстиль", оскільки згідно умов додаткової угоди № 1 до договору передача позивачем відповідачу документації повинна була бути здійснена у строк до 26.07.2012 р., також не були прийняті судами до уваги, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та було зазначено вище, позивач виконав роботи на користь відповідача в першій половині 2012 року, тобто у строки передбачені умовами договору № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 р. Однак, передача виконаних за договором робіт відбулася вже в 2013 році.

Так, відповідно до пункту 7.2 договору в разі порушення учасником строків розробки документації (строків виконання етапів відповідних робіт, визначених у додатку 2) до нього можуть бути застосовані штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від вартості простроченого зобов'язання за кожен день такого прострочення, у разі здійснення попередньої оплати учасник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Отже, порушення позивачем умов договору тягне за собою як наслідок право відповідача стягнути передбачені договором штрафні санкції, а не звільнення відповідача від обов'язку оплати виконаних робіт.

Відповідно до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовним зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Як встановлено судами, підстави, які призвели до неможливості прийняти Державним центром зайнятості виконані Приватним підприємством "Грандстиль" роботи, зазначені в акті здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 18.03.2013 р., не стосуються якості виконаних позивачем робіт.

До того ж, відповідачем не було надано доказів того, що на виконання умов договору № 152 від 01.11.2011 р., зокрема, пункту 5.3. договору та вимог частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України, ним було надано мотивовану відмову від прийняття виконаних позивачем робіт та заявлено про наявність недоліків у виконаних позивачем роботах.

У зв'язку із відсутністю доказів звернення Державного центру зайнятості до Приватного підприємства "Грандстиль" з повідомленням про недоліки, виявлені у виконаних позивачем роботах, суди попередніх інстанцій дійшли, на думку колегії суддів, вмотивованого висновку про те, що роботи за договором позивачем були виконані належним чином.

З урахуванням наведеного, вбачається, що відповідач всупереч пункту 5.2. договору протягом п'яти календарних днів з дня отримання акта здачі-приймання проектно-кошторисної документації цей акт не підписав, обґрунтованих причин відмови від підписання не навів, чим ухилився від виконання обов'язку, покладеного на нього пунктом 6.1.2 договору щодо оплати робіт.

Оскільки акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації був отриманий Державним центром зайнятості 19.03.2013 р., то враховуючи відсутність мотивованої відмови відповідача від прийняття виконаних Приватним підприємством "Грандстиль" робіт, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що роботи, виконані позивачем за договором № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 р., слід вважати прийнятими відповідачем, а акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 19.03.2013 р., з врахуванням положень пункту 5.3. договору, вважати підписаним 25.03.2013 р.

Доводи відповідача щодо неподання позивачем експертного висновку документації і, як наслідок - відсутності підстав для оплати виконаних позивачем робіт, судами прийняті не були, оскільки пункт 4.1 договору не ставить оплату робіт в залежність від наявності експертного висновку, тим більш, що мотивованої відмови від приймання документації з приводу відсутності експертного висновку відповідач у відповідності до пункту 5.3. договору не подав.

З огляду на те, що акт здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 19.03.2013 р. вважається підписаним 25.03.2013 р., вбачається, що Державний центр зайнятості, з урахуванням пункту 4.1. договору, повинен був провести розрахунок з Приватним підприємством "Грандстиль" протягом 5 банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт, тобто - в термін до 02.04.2013 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов договору № 152 від 01.11.2011 р. ним були проведені розрахунки з позивачем за актом здачі-приймання проектно-кошторисної документації від 19.03.2013 р.

Враховуючи зазначене, суди дійшли, на думку колегії суддів касаційної інстанції, правомірного та вмотивованого висновку про наявність підстав для стягнення з Державного центру зайнятості на користь Приватного підприємства "Грандстиль" заборгованості за виконані за договором роботи у розмірі 1 002 581 грн., а отже - задоволення позовних вимог в цій частині.

Одночасно, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 3 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство "Грандстиль" здійснило розрахунок 3% річних з суми боргу, яка складає 1 002 581 грн. за період з 25.03.2013 р. по 31.08.2013 р.

Однак, як було встановлено судами попередніх інстанцій, Державний центр зайнятості повинен був провести розрахунок з Приватним підприємством "Грандстиль" в термін до 02.04.2013 р., у зв'язку з чим, право позивача на нарахування 3% річних виникає з 02.04.2013 р., а відтак, судами встановлено, що 3% річних з вказаної суми боргу за період з 02.04.2013 р. по 31.08.2013 р. становить 12 525, 40 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підставність стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 12 525, 40 грн., а отже - часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Отже, виходячи з положень вищенаведених норм та встановленого судами попередніх інстанцій факту наявності у Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України заборгованості перед Приватне підприємство "Грандстиль" з оплати виконаних робіт за договором № 152 на виконання проектних робіт від 01.11.2011 р., яка станом на день звернення позивача до суду була непогашеною, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог, з урахуванням встановленого судами розміру 3% річних за прострочення виконання зобов'язання, яке підлягає стягненню.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2014 р. у справі № 910/19175/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова