Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 908/4045/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" на рішення господарського суду Запорізької області від 5 лютого 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року у справі № 908/4045/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Едванс", про стягнення суми, -

Встановив:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 16826,98 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13 грудня 2013 року, зокрема, до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Едванс".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 5 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 458,41 грн. та судовий збір. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині відмови в стягненні 16368,57 грн. скасувати, а позов в цій частині задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Сторони у справі не скористались правом на участь в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14 квітня 2011 року сторонами укладено договір оренди нежитлового вбудованого приміщення № 14/04/11-14/Г-30, за умовами якого орендодавець на правах власника зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлене вбудоване нежитлове приміщення, з окремим входом, загальною площею 74,3 м2, яке знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 205080 грн. станом на 12 квітня 2011 року. Призначення приміщення (мета використання) - під аптеку товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія". Дія договору з 12 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року.

Відповідно до умов п. 3.7 договору до складу орендної плати не входять витрати за споживання електро-, теплоенергії та води, користування телефонним зв'язком, комунальні, експлуатаційні витрати та будь-які інші витрати, пов'язані з експлуатацією приміщень.

Згідно з п. 4.2 договору орендар зобов'язався понад суми орендної плати відшкодовувати експлуатаційні та комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, каналізування, опалення, електропостачання, послуги телефонного зв'язку).

Орендодавець, у відповідності до п. 6.2 договору, зобов'язався своєчасно, щомісяця, надавати орендарю рахунки до сплати за оренду та компенсаційні рахунки за спожиті орендарем експлуатаційні, комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку та інші послуги.

На розрахунковий рахунок відповідача позивачем перераховано грошові кошти на загальну суму 16826,98 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 32089 від 29 грудня 2011 року, № 32559 від 19 січня 2012 року, № 44682/1 від 3 вересня 2013 року, № 44489/1 від 23 серпня 2013 року, № 42006 від 22 квітня 2013 року, № 42007 від 22 квітня 2013 року.

Стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованості з орендної плати та заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат було предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі № 5009/3316/12.

За твердженнями позивача, з посиланням на встановлені судом у справі № 5009/3316/12 факти, грошові кошти в сумі 16826,98 грн. перераховані на розрахунковий рахунок відповідача без достатньої правової підстави, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи вимоги позивача по суті, господарський суд першої інстанції встановив, що, зважаючи на наявність орендних правовідносин між сторонами, визначене ними цільове призначення, платежі, здійснені за платіжними дорученнями № 32559 від 19 січня 2012 року, № 44682/1 від 3 вересня 2013 року, № 44489/1 від 23 серпня 2013 року, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження доводів позивача, оскільки в графі "призначення платежу" визначено "за інші орендні платежі згідно договору". В платіжному дорученні № 32089 від 29 грудня 2011 року не зазначено періоду, за який відшкодовуються комунальні послуги, що також перешкоджає прийняти дане платіжне доручення в якості відповідного належного доказу.

При цьому, враховуючи, що договір оренди № 14/04/11-14/Г-30 від 14 квітня 2011 року на момент розгляду справи в суді є чинним, виконується сторонами, суд, керуючись нормами ст. 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 759 762 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що сума в розмірі 16368,57 грн. перерахована позивачем за наявності достатньої правової підстави - на виконання умов укладеного сторонами у справі договору оренди, а тому позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Разом з тим, судом встановлено, що платіжним дорученням № 42006 від 22 квітня 2013 року позивачем перераховано відповідачу згідно рішення господарського суду Запорізької області № 5009/3316/12 від 29 січня 2013 року 453,30 грн. - відшкодування експлуатаційних і комунальних послуг і 746,52 грн. пені, платіжним дорученням № 42007 від 22 квітня 2013 року згідно зазначеного судового рішення перераховано 149,30 грн. 3 % річних по орендній платі та 5,11 грн. 3 % річних по експлуатаційним та комунальним послугам.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29 січня 2013 року, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10 квітня 2013 року у справі № 5009/3316/12, на підставі якого позивачем сплачено відповідачу зазначеними платіжними дорученнями 458,41 грн., скасовано постановою Вищого господарського суду України від 25 червня 2013 року в частині стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних і комунальних послуг, а також 3 % річних, нарахованих на заборгованість з відшкодування експлуатаційних і комунальних послуг, а справа в цій частині направлена на новий розгляд. Рішенням господарського суду Запорізької області від 14 серпня 2013 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 9 жовтня 2013 року, в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг в сумі 11520,95 грн. та 3 % річних, нарахованих на заборгованість з відшкодування експлуатаційних та комунальних послуг, в сумі 118,89 грн., відмовлено.

Позивач направив відповідачу вимогу про повернення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 458,41 грн. протягом 7 календарних днів, яка залишена відповідачем без належного реагування.

На підставі встановленого, з урахуванням норм ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, позов в частині стягнення 458,41 грн. судом задоволено, оскільки зазначена грошова сума визнана такою, що безпідставно набута відповідачем.

З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 458,41 грн. та відмови у задоволенні решти позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 5 лютого 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 1 квітня 2014 року у справі № 908/4045/13 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.