Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 902/1548/13

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаШейгець В.М. (дов. від 17.06.2014 р. № 41), Вакуляк О.В. (дов. від 17.06.2014 р. № 42)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р.у справі№ 902/1548/13 господарського суду Вінницької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг"доФермерського господарства "Слобідське"простягнення 22 799, 86 грн. збитків

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства "Слобідське" 22 799, 86 грн. збитків, понесених на доробку товару до встановлених показників якості (сушку та очистку) в зв'язку з поставкою останнього відповідачем за показниками, які не відповідали умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2014 р. у справі №902/1548/13 (суддя Нешик О.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. (колегія суддів: головуючий Грязнов В.В., судді Мельник О.В., Розізнана І.В.), в задоволенні позову відмовлено, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими у розумінні приписів статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, а судом на підставі сукупної оцінки наявних у справі доказів не було встановлено факту безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків і неправомірною поведінкою відповідача, що є необхідною передумовою притягнення особи до господарсько-правової відповідальності.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що збитки виникли внаслідок витрат, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг", сплативши елеваторній компанії суму коштів за доведення зерна сої до якості, передбаченої договором купівлі-продажу від 25.12.2012 р., при цьому, про невідповідність якості поставленої продукції умовам договору позивач як покупець повідомив Фермерське господарство "Слобідське" лише 18.03.2013 р., тобто після того, як приймання зерна сої було повністю завершено. В свою чергу, відповідач як продавець за договором від 25.12.2012 р., передаючи зерно сої покупцеві, не знав і не міг знати про його невідповідність вимогам по якості, оскільки позивач прийняв вказане зерно без зауважень, а лабораторні дослідження зерна сої не проводились.

Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить рішення господарського суду Вінницької області від 28.02.2014 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів в їх сукупності та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.06.2014 р. касаційну скаргу у справі № 902/1548/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.06.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 05.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кряж" (Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро") (зерновий склад) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання № 20-Ж, відповідно до якого поклажодавець зобов'язався передати, а зерновий склад зобов'язався прийняти сільськогосподарську культуру врожаю 2012 року на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його у стані, передбаченому цим договором та законодавством, поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на поточний рахунок зернового складу або внесення готівки в касу зернового складу.

Згідно пункту 5.4 договору надані зерновим складом послуги оплачуються у відповідності з базовими тарифами (цінами) згідно додатку № 1, враховуючи податок на додану вартість (ПДВ).

Відповідно до пункту 8.2 договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.

У Додатку № 1 до договору № 20-Ж від 05.09.2012 р. наведено вартість послуг зернового складу.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.12.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" (покупець) та Фермерське господарство "Слобідське" (продавець) уклали договір купівлі-продажу № П091ВІ-С, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець сплатити та прийняти сою для технічних потреб врожаю 2012 року українського походження, на умовах FCA Вінницька область, Шаргородський район, с. Клекотина (згідно правил Інкотермс 2010), "Склад продавця - Елеватор".

Пунктом 2.2 договору сторони погодили показники якості товару, а саме: вологість не більше 12%; сміттєва домішка (сор) не більше 2%; білок не менше 35%; вміст олії не менше 21%.

Відповідно до пункту 2.5 договору залікова вага та якість продукції визначаються згідно реєстру накладних на прийняте зерно Форма 3хС-3, виданого елеватором.

Продукція постачається та/або відвантажується у повному обсязі в термін до 10.01.2013 р. включно (пункт 4.1. договору).

Постачання продукції покупцеві підтверджується наступними документами: складською квитанцією зернового складу; видатковою накладною, виписаною за довіреністю покупця; податковою накладною, що заповнена відповідно до чинного податкового законодавства України; рахунком-фактурою продавця з точним зазначенням кількості, ціни продукції без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою Форма 3хС-3 (пункт 4.2. договору).

Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту оформлення зерновим складом складської квитанції на ім'я покупця. Датою переходу права власності від продавця до покупця є дата оформленої складської квитанції на ім'я покупця (пункт 4.3. договору).

Датою постачання продукції вважається дата оформлення складської квитанції на продукцію на ім'я покупця (пункт 4.4. договору).

Згідно пункту 5.1 договору покупець сплачує 50% вартості продукції на поточний рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати надання покупцеві документів, перелічених у пункті 4.2 договору, залишок 50% по факту відвантаження об'єму, вказаного в пункті 2.1 договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що сторона, яка порушила умови цього договору, відшкодовує іншій стороні завдані своїми діями або бездіяльністю збитки та втрачену вигоду у передбаченому чинним законодавством України порядком.

Відповідно до пункту 6.3 договору покупець залишає за собою право відмовитися від приймання продукції у випадку, якщо складська квитанція оформлена без якісних показників продукції або з іншими порушеннями законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що через представника Бурдейний П.О., який діяв на підставі довіреності № 6 від 11.01.2013 р., згідно накладної №/-0000000001 від 14.01.2013 р. Фермерське господарство "Слобідське" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" прийняло 438,084 тон сої на загальну суму 1 861 857 грн., які перевезено згідно товарно-транспортних накладних протягом 03-14 січня 2013 року. Зазначена накладна містить посилання на договір №П091ВІ-С від 25.12.2012 р.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями № 550 від 28.12.2012 р., №551 від 28.12.2012 р., № 596 від 16.01.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" сплатило Фермерському господарству "Слобідське" 1 861 857 грн. за поставлений товар.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія акту виконаних робіт від 31.01.2013 р. № 41, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" (виконавець) на підставі договору складського зберігання № 20-Ж від 05.09.2012 р. провела роботи зі зберігання, приймання, очистки та сушки зерна сої на загальну суму 35 642, 44 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" (замовник) прийняло зазначені роботи без претензій до виконавця і платіжним дорученням від 22.02.2013 р. № 754 оплатило їх вартість.

Судами встановлено, що пропозиція сплатити 22 981, 37 грн. витрат, які понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" для покращення якості продукції та приведення якісних показників до встановлених норм, яка вбачається з претензії № 79 від 18.03.2013 р., була відхилена Фермерським господарством "Слобідське" листом від 29.03.2013 р. з мотивів відсутності належним чином оформлених документів, які підтверджують якість реалізованого зерна сої та розрахунки, які підтверджують факт проведення очистки та сушки вказаного зерна.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" надіслало Фермерському господарству "Слобідське" додаток від 02.04.2013р. до претензії № 79 від 18.03.2013 р., в якому наполягало на компенсації понесених додаткових витрат на покращення якості зерна та доведення відповідних показників до зазначених у пункті 2.2 договору, але вже на суму 22 799, 86 грн.

Проте, Фермерське господарство "Слобідське" повторно відхилило претензію Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг", стверджуючи про відсутність порушень з боку продавця умов договору № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. та зважаючи на те, що проведення сушки зерна сої та відібрання проб було проведено без повідомлення та запрошення представників фермерського господарства та представників Державної хлібної інспекції, а проведення сушки і чистки зерна сої відбулось без погодження з Фермерським господарством "Слобідське".

Як вбачається з матеріалів справи, несплата Фермерським господарством "Слобідське" заявлених до відшкодування витрат в сумі 22 799, 86 грн. стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" до суду з позовом, за результатом розгляду якого суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у його задоволенні, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статі 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" та Фермерським господарством "Слобідське" договору купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р., між сторонами виникли правовідносини, передбачені приписами частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, відповідно до яких одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (стаття 673 Цивільного кодексу України).

Якість товарів, що поставляються, відповідно до частини 1 статті 268 Господарського кодексу України, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Стаття 688 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та було зазначено вище, на виконання умов договору купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. протягом 03-14 січня 2013 року Фермерське господарство "Слобідське" поставило на елеватор і оформило на ім'я Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" товар - 438,084 тон сої на загальну суму 1 861 857 грн., а останнє повністю оплатило товар платіжними дорученнями № 550 від 28.12.2012 р., № 551 від 28.12.2012 р., №596 від 16.01.2013 р., що свідчить про виконання договірних зобов'язань з обох сторін, які підтвердили вказане актом взаємних розрахунків від 31.01.2013 р., з якого вбачається відсутність заборгованості та зауважень щодо якості поставленого товару.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" стверджує про порушення Фермерським господарством "Слобідське" умов договору № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. щодо якості товару, що полягала у перевищенні 12% вологості зерна сої та 2% сміттєвої домішки, у зв'язку з чим вимагає відшкодувати пов'язані з цим збитки у вигляді коштів, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кряж" (ТОВ "Елеваторна компанія "Кусто Агро") за проведення робіт зі зберігання, приймання, очистки та сушки сої на загальну суму 35 642, 44 грн. на підставі укладеного з позивачем договору складського зберігання № 20-Ж від 05.09.2012 р., що підтверджується актом виконаних робіт від 31.01.2013 р. № 41 та платіжне доручення від 22.02.2013 № 754 про оплату робіт згідно договору від 05.09.2012 р.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України передбачено право особи на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору.

Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту майнового права Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" посилалось на статті 224, 225 Господарського кодексу України, які регулюють порядок відшкодування збитків у сфері господарювання.

Між тим, як вірно зазначено судами попередніх інтенцій, відшкодування збитків здійснюється також на підставі статті 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, в період з 03.01.2013 р. по 14.01.2013 р. зерно сої, поставлене Фермерським господарством "Слобідське" відповідно до умов договору № П091ВІ-С від 25.12.2012р., приймав і зараховував на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" елеваторний склад - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро", який діяв на підставі Сертифікату відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого Державною інспекцією сільського господарства України.

Порядок приймання та обслуговування зерна передбачений Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних і зернопереробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики України № 661 від 13.10.2008 р. та зареєстрованою Мін'юстом України 18.11.2008 р. за № 1111/15802. Ця Інструкція встановлює процедуру обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошно приймальних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності.

Згідно пункту 2.3 Інструкції оформлення документів при надходженні зерна, проводиться за його кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця. При прибутті транспортного засобу на склад (елеватор) проводяться наступні обов'язкові дії: реєстрація охороною транспортного засобу, відбір проб зерна працівником лабораторії, направлення партії зерна на місце доробки чи зберігання, зважування, розвантаження. Всі ці дії повинні проводитись у присутності особи, яка доставила зерно.

На протязі доби в лабораторії визначаються якісні характеристики партії зерна, які оформлюються карточкою аналізу зерна за підписом особи, яка проводила аналіз.

В подальшому прийняття на зберігання партії зерна певної визначеної кількості і якості вноситься до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою та посвідчується складською квитанцією на зерно.

Згідно частини 2 статті 334 Цивільного кодексу України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 4.3 договору купівлі-продажу №П091ВІ-С від 25.12.2012 р. право власності на товар переходить від продавця з моменту оформлення зерновим складом складської квитанції на ім'я покупця. Датою переходу права власності від продавця до покупця є дата оформленої складської квитанції на ім'я покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розділи ІІ реєстрів накладних та складські квитанції за період 03-14 січня 2013 року містять відомості, відповідно до яких за наслідками лабораторних аналізів середньодобових зразків, які були відібрані працівниками елеватора, вологість сої перевищує 12%, а сміттєва домішка у більшості випадків перевищує 2%, проте, зазначені реєстри і складські квитанції, складені працівниками елеватора, не містять відомостей, з яких вбачається, що досліджуване зерно сої належало Фермерському господарству "Слобідське".

Крім того, суди вірно зазначили про те, що чинне законодавство регулює порядок приймання товару за якістю, який встановлений, зокрема, Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, положення якої застосовуються у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок прийомки продукції по якості.

Як вбачається з матеріалів справи, договором купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. не передбачені особливості прийомки зерна сої по якості. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що зерно сої приймалось по якості відповідно до вказаної Інструкції № П-7, адже відповідні акти приймання товару по якості Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро" не складались і в матеріалах справи відсутні.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка заподіювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку, якщо Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Крім застосування принципу вини також необхідно враховувати, що збиток підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи заподіяла шкоду і самим збитком.

Виходячи з вищевикладених обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність причинного зв'язку між діями Фермерського господарства "Слобідське" та оплатою послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеваторна компанія "Кусто Агро", враховуючи що, суди вважають безпідставними твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" про те, що саме з вини відповідача позивач був змушений сплатити додаткові кошти для приведення зерна сої до узгоджених договором купівлі-продажу № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. якісних показників, беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів, зокрема, того, що поставка зерна сої, яка виявилась неякісною, свідчить про протиправну поведінку відповідача та про порушення ним зобов'язань за вказаним договором, і взагалі, що предметом дослідження було саме те зерно, яке було здане відповідачем на елеватор.

Поряд з цим, суди попередніх інстанцій звертають увагу на те, що 03.01.2013 р., дізнавшись про невідповідність якості товару умовам договору № П091ВІ-С від 25.12.2012 р. з моменту прийняття елеватором першої партії сої, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" не призупинило прийомку зерна і до проведення повного розрахунку (16.01.2013 р.) за отриманий товар не скористалось правом, передбаченим пунктом 2.3 договору, зняти відсоткову знижку з ціни 1:1 плюс вартість послуг за очистку та доведення якісних показників, і тільки через 2 місяці (18.03.2013 р.) повідомило Фермерське господарство "Слобідське" про претензії до якості, надіславши вимогу про відшкодування витрат зі сплати послуг елеватора за приведення зерна сої до узгоджених вказаним договором якісних показників.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає вмотивованим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення з Фермерського господарства "Слобідське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдінг" 22 799, 86 грн. збитків, враховуючи відсутність доведення останнім належними та допустимими у розумінні приписів статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності факту безпосереднього причинного зв'язку між заявленою позивачем до стягнення сумою збитків і неправомірною поведінкою відповідача, що є необхідною передумовою притягнення особи до господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою підтримано викладену у рішенні місцевого суду позицію, прийнята апеляційним судом при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування не вбачається. Натомість, доводи, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та матеріалами справи.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кусто Агро Трейдинг" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 р. у справі № 902/1548/13 господарського суду Вінницької області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова