Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 33/5005/7726/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р.у справі Господарського суду№ 33/5005/7726/2011 Дніпропетровської областіза позовомПрокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидо Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"провнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 р. № 2241

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Боднарчук В.М., посв. № 0230136 від 22.11.2013 р.;позивача:не з'явились;відповідача:Петриченко О.П. дов. № 63-04-68 від 16.04.2014 р.;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року прокурор м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.02.2014 р. № 63/2-294 (а.с. 116-117), просив внести зміни до п. п. 2.3. та 4.1. договору оренди земельної ділянки від 12.04.2005 р., укладеного між Радою та Відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод" (далі - ВАТ "Дніпропетровський трубний завод"), шляхом викладення їх в наступній редакції:

- "2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 03.02.2014 р. становить 129 573 758 грн. 99 коп.";

- "4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 3 887 212 грн. 77 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом."

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Податкового кодексу України та Бюджетного кодексу України обґрунтовував тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" залишило без задоволення пропозицію Ради внести у договір відповідні зміни, у зв'язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. (суддя Рудовська І.А.) в позові відмовлено. У зв'язку зі зміною відповідачем найменування замінено ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" на Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (далі - ПАТ "Дніпропетровський трубний завод").

Вказане рішення мотивовано тим, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 р. № 309-VI не містить приписів чи інших вказівок щодо зміни або перегляду узгодженої у відповідних договорах оренди землі розмірів орендної плати, як і обов'язку сторін на зміну певних умов укладених між ними договорів. Положення ч. ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України від 03.06.2008 року № 309-VI) не мають зворотної дії у часі, і не можуть бути підставою для внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, які укладалися до прийняття відповідних Закону і рішення Ради.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Бахмат Р.М., Кощеєв І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Приймаючи зазначену постанову колегія суддів апеляційної інстанції виходила з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 58 Конституції України, ст. ст. 6, 203, 525, 632, 651-654 ЦК України, ст. ст. 2, 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" та ст. ст. 43, 22, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 16.02.2005р. № 130/25 між Радою (орендодавець) та ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" (орендар), правонаступником якого є ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" 12.04.2005 р. було укладено договір оренди землі, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 15,3466 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 31 (Ленінський район) (далі - Договір). Державну реєстрацію Договору проведено 07.07.2005 р. за № 040510400546;

- відповідно до п. 2.3. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 81 075 035 грн. 88 коп.;

- згідно з п. 4.1. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 1(%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку;

- в силу п. 4.7. Договору розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 якого передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Та не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки землі.

Частинами першою, другою ст. 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель - меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 ЦК України - і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

При цьому, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 06.12.2010 р. у справі № 2-1/10068-2008, від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10(30/234-09), від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд та від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пунктом "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що:

- 02.02.2011р. Радою було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено, що до моменту прийняття Радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання;

- не зважаючи на звернення Ради до орендарів земельних ділянок комунальної власності у місті Дніпропетровську про приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог законодавства, розміщене у газеті "Наше місто" від 22.02.2011 р. №26(3306), змін до спірного договору внесено не було.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування позовних вимог прокурором надано належний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, переданої за спірним Договором (а.с. 111).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі № 3-34гс13).

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Ради про внесення змін до пунктів 2.3. та 4.1. Договору, виходячи з положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішення Ради від 02.02.2011 р. № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства".

Викладені у касаційній скарзі доводи ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" щодо подання прокурором заяви про уточнення позовних вимог від 10.02.2014 р. № 63/2-294 (а.с. 116-117) з порушення приписів ст. 22 ГПК України були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано ним відхилені з огляду на встановлення обставин її подання до початку розгляду справи по суті, а також, обставин того, що цією заявою прокурором було змінено лише предмет позову, а не одночасно предмет та підставу позову як помилково вважає ПАТ "Дніпропетровський трубний завод".

Не можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду й посилання скаржника на неправомірність відхилення його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, оскільки як вбачається з оскаржуваної постанови вказане клопотання було розглянуто господарським судом апеляційної інстанції у відповідності до норм процесуального права з урахуванням викладених у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснень.

Водночас, скасовуючи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. у повному обсязі, господарськими судом апеляційної інстанції було скасовано і проведену місцевим господарським судом заміну сторони у справі - ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" на ПАТ "Дніпропетровський трубний завод".

Між тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем змінено найменування з ВАТ "Дніпропетровський трубний завод" на ПАТ "Дніпропетровський трубний завод", відповідні зміни до установчих документів пройшли державну реєстрацію та засвідчуються витягами з державних реєстрів.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у господарського суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для скасування рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Частиною першою ст. 11110 ГПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. в частині скасування рішення господарського суду першої інстанції про заміну сторони у справі підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. в цій частині підлягає залишенню в силі. В іншій частині постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. підлягає залишенню без змін, оскільки вона відповідає нормам матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" не спростовує висновків господарського суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. у справі № 33/5005/7726/2011 Господарського суду Дніпропетровської області в частині скасування рішення господарського суду першої інстанції про заміну сторони у справі скасувати, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 р. в цій частині залишити в силі.

В іншій частині зазначену постанову залишити без змін.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський