Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/20790/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, Грека Б.М., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постанову та на рішенняКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року господарського суду міста Києва від 24.11.2014 рокуу справі господарського судуміста Києва за позовомпублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доЖитлово-будівельного кооперативу "Шовковик-8"простягнення 118 447,53 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Залерцов М.О.,- відповідача:Сенчило В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК"Київводоканал") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Шовковик-8" (далі - ЖБК "Шовковик-8") про стягнення 118447,53 грн., з яких 90614,22 грн. - заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 13599,44 грн. - інфляційні втрати, 4887,81 грн. - 3% річних, 284,64 грн. - пеня, 9061,42 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань за договором №9270/4-13 від 03.04.2001 року на послуги водопостачання та водовідведення в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг за цим договором.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ЖБК "Шовковик-8" на користь ПАТ "АК"Київводоканал" 52080,31 грн. основного боргу, 8796,77 грн. інфляційних нарахувань, 4068,63 грн. - 3% річних, 218,25 грн. пені, 5208,03 грн. штрафу та 1407,44 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року (колегія суддів у складі: Алданової С.О. - головуючого судді, суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.) рішення місцевого господарського суду від 24.11.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "АК"Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 48075,54 грн. заборгованості скасувати і прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги у вказаному розмірі задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2001 року між ДКО "Київводоканал" (правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал"), постачальник, та ЖБК "Шовковик-8" (абонент) було укладено договір №9270/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого постачальник зобов"язується надати абоненту послуги з постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов"язується розраховуватися за визначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затв. Наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65 (п.1.1., п.2.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Умовами п. 3.1, 3.4 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.

Відповідно до п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника (за довіреністю) з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останні три місяці для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Положенням п. 3.6. договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно з п.3.7 договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючи ми документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Відповідно до положень п.5.1 договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

До правовідносин, які виникли між сторонами за вказаним договором застосовуються відповідні положення гл. 63 Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 року №190 (які існували в період, за який стягується заборгованість), Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою КМ України від 21.07.2005 року №630.

Предметом позовних вимог є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 90614,22 грн. - заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2011 року по 30.09.2014 року, з яких 52080,31 грн. заборгованість за послуги з водопостачання (холодна вода) та водовідведення (за кодом абонента 3-506) і 38533,91 грн. заборгованості за послуги з постачання холодної води, яка йде на підігрів води для виготовлення гарячої води (за кодом абонента 3-50506) , 13599,44 грн. - інфляційні втрати, 4887,81 грн. - 3% річних, 284,64 грн. - пеня, 9061,42 грн. - штраф.

Судами попередніх інстанцій частково задоволено заявлені позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача 52080,31 грн. заборгованості за послуги з водопостачання (холодна вода) та водовідведення за період з 01.09.2011 по 30.09.2014 року та штрафних і фінансових санкцій, нарахованих на вказану суму у розмірі: 8796,77 грн. інфляційних нарахувань, 4068,63 грн. - 3% річних, 218,25 грн. пені та 5208,03 грн. штрафу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено з підстав відсутності у відповідача обов"язку щодо оплати вартості послуг з водопостачання, яке йде на підігрів води (для виготовлення гарячої води), згідно з договором №9270/4-13 від 03.04.2001 року.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень лише в оскаржуваній частині.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1 Правил № 190 від 27.06.2008 встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до пункту 3.1 вказаних Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1 Правил).

Згідно з ст. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Правилами надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 та п.п. 3.11, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 передбачено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Враховуючи вищевикладене те, що укладеним між сторонами договором не врегульовано відносини з приводу постачання холодної води для виготовлення гарячої води (шляхом підігріву) та за відсутності інших договорів, укладених між сторонами, які б врегульовували відносини між сторонами про надання послуг відповідачу послуг за кодом 3-50506 з постачання питної води, що йде на підігрів, а також з огляду на те, що бойлер, який здійснює підігрів води знаходиться на балансі ПАТ "Київенерго", суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача обов"язку сплачувати вартість послуг з постачання питної води, яка йде на підігрів, а відповідно і про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості саме за надання послуг з постачання питної води, що йде на підігрів та про відмову у стягненні штрафних і фінансових санкцій, нарахованих позивачем на цю суму заборгованості, як таких, що є похідними вимогами.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, як помилкові та такі, що не ґрунтуються на дійсних обставинах та матеріалах справи, положеннях чинного законодавства, не містять доказів спростування відповідних висновків судових інстанцій щодо обсягів та об'єктів водоспоживання відповідача, обумовлених договором, які зроблені на підставі дослідження умов договору, обсягу наданих послуг та їх оплати, документів складених позивачем відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо інших доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не стосуються підстав поданого позову, не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 24.11.2013 року у справі № 910/20790/14 залишити без змін.

Головуючий , суддя М.М.Черкащенко

Судді Б.М.Грек

Н.М.Нєсвєтова