Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 910/16628/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Акулової Н.В., Гольцової Л.А.,

за участю представників: позивача - Бруля А.С. дов. № 10011 від 1 жовтня 2014 року та відповідача - Коваленка С.В. дов. № 09-32/335 від 12 травня 2014 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Акціонерний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач) з позовом про визнання недійсним кредитного договору №20-2199/2-1 про відкриття кредитної лінії, укладеного між позивачем та відповідачем 23 липня 2013 року, з моменту його укладення.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням умовами договору вимог ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відсутністю у позивача повноважень на укладення спірного договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року апеляційну скаргу ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 жовтня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ч. 1 ст. 203, ст. 207 Господарського кодексу України, ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 35, 77, 81 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що укладення договору повинно здійснюватись на підставі рішення загальних зборів акціонерів позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 23 липня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 50 000 000 доларів США (ліміт кредитної лінії), на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 20 січня 2014 року.

Договором № 20-0020/2-1 про внесення змін та доповнень від 10 січня 2014 року сторони погодили, що кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 30 квітня 2014 року.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2199/2-1 від 23 липня 2013 року у зв'язку з невідповідністю п. п. 3.10.2 та 3.10.3 спірного договору нормам ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та відсутністю рішення загальних зборів акціонерів позивача, необхідного для укладення спірного договору в силу п. 11.2.26 статуту останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Встановлено, що за п. 3.10.2 кредитного договору позичальник зобов'язується, починаючи з 1 серпня 2013 року, забезпечити рівень середньоденних залишків на рахунках, відкритих в ПАТ "Промінвестбанк", у розмірі, еквівалентному 1000000 доларів США.

Відповідно до п. 3.10.3 кредитного договору позичальник зобов'язується здійснювати валютообмінні операції (купівля-продаж, конверсія валюти) через рахунки, відкриті в ПАТ "Промінвестбанк" в обсязі, не меншому еквіваленту 60000000 доларів США щоквартально.

Обсяг валютообмінних операцій розраховується щоквартально як сума всіх операцій купівлі-продажу, конверсії валюти в гривневому еквіваленті у відношенні до загального об'єму здійснюваних операцій в інших банках (визначається на основі довідок з усіх обслуговуючих банків, які позичальник зобов'язаний надавати в банк щоквартально).

Так, у відповідності до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.

Разом з тим, згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір, сторони погодили його умови, зокрема, щодо обов'язку позичальника здійснювати валютообмінні операції через рахунки, відкриті у банку, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав стверджувати саме про наявність вимоги банку щодо купівлі позичальником певних послуг.

Відповідно до п. 11.1 статуту ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" вищим органом товариства є загальні збори акціонерів.

Згідно п. 11.2.26 статуту позивача до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину за поданням правління товариства, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, перевищує 2,4 відсотка вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства, а у разі, якщо правочин передбачає придбання або відчуження нерухомого майна, яке не передбачено фінансовим планом товариства на відповідний рік, незалежно від вартості майна, що є його предметом.

Отже, прийняття рішення про вчинення значного правочину щодо майна або послуг, ринкова вартість яких перевищує 2,4 % вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності товариства, належить до виключної компетенції загальних зборів позивача.

Предметом спірного кредитного договору є надання позивачу кредиту шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії у сумі, що не може перевищувати 50000000 доларів США.

Розмір активів ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" згідно його балансу станом на 31 грудня 2012 року становить 4871016000 гривень, 2,4 % від якого складає 116928384 гривень.

Таким чином, укладення спірного кредитного договору мало відбуватись на підставі відповідного рішення загальних зборів акціонерів позивача.

Разом з тим, встановлено, що 25 червня 2013 року рішенням Остхем Венчерс Лімітед, яка володіє 100 % акцій ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", надано право керівництву позивача вчинити правочин - укласти з ПАТ "Промінвестбанк" кредитний договір про відкриття кредитної лінії в розмірі 50000000 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом 11% річних, у зв'язку з чим доводи позивача в цій частині неспроможні та спростовуються обставинами справи.

З огляду на викладене, доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, не спростовують висновків, покладених в основу оскаржуваних рішень, прийнятих за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 204, 207, 215, 627 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Водночас, посилання заявника на те, що згідно листа Національного банку України № 18-312/4511-19980 від 26 жовтня 2009 року прийняття відповідними органами управління банку рішень про вчинення значних правочинів, що належать до банківських операцій, має здійснюватись загальними зборами, а тому єдиним належним доказом правомірного прийняття банком рішення про видачу кредитних коштів у розмірі 50 мільйонів доларів США є відповідний протокол загальних зборів акціонерів відповідача, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на те, що не заявлялись як підстава позову та судами попередніх інстанцій не розглядались.

Враховуючи викладене, рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обгрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 січня 2015 року - без зміни.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

Л. Гольцова