Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року Справа № 915/767/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р.,суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р.у справі№ 915/767/13 господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок"доВиконавчого комітету Миколаївської міської радиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Миколаївської обласної спілки споживчих товариствза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Кооперативного підприємства "Центральний ринок"провизнання незаконним та скасування рішення

За участю представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача: не з'явилися;

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися;

- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ферлій А.А., дов. б/н від 28.05.2013р.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №325 від 29.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.04.2013р. у справі №915/767/13 (суддя Мавродієва М.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" про забезпечення позову у справі №915/767/13 задоволено; заборонено Реєстраційній службі Миколаївського міського управління юстиції вчиняти дії, пов'язанні з державною реєстрацією права власності відносно наступного нерухомого майна: нежитлового об'єкту, що складається з 8-ми основних споруд за літ.К загальною площею 258,8 кв.м; літ.Н загальною площею 273кв.м; літ.А-2 загальною площею 8643,2кв.м; літ.З загальною площею 262,8кв.м; літ.М загальною площею 269,3кв.м; літ.Г загальною площею 34,1кв.м; літ.Р загальною площею 137,6 кв.м; літ.Я' критий навіс-павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місць, службові будівлі та споруди, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр.Леніна, 25; нежитлової будівлі за літ.У-2 загальною площею 4867,8кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, пр.Леніна, 25/12.

Позивач звернувся до суду із заявою від 30.04.2013р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкти вищевказаного нерухомого майна, посилаючись в її обґрунтування на те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, оскільки незважаючи на існування ухвали суду від 24.04.2013р. про забезпечення позову шляхом заборони проводити будь-які реєстраційні дії щодо права власності на нерухоме майно, Реєстраційною службою було вчинено дії по перереєстрації права власності на нерухоме майно за КП "Центральний ринок". Позивач також зазначає, що КП "Центральний ринок" може у будь-який час відчужити майно на користь третіх осіб. Отже, для запобігання порушення прав власності позивача та забезпечення найбільш ефективного їх відновлення, позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013р. у справі №915/767/13 (суддя Гриньова-Новицька Т.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" від 30.04.2013р. про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. В забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" про визнання незаконним та скасування рішення, накладено арешт на об'єкти нерухомого майна, а саме: нежитловий об'єкт, що складається з 8-ми основних будівель: за літ. К загальною площею 258,8кв.м., за літ. Н загальною площею 273кв.м., за літ. А-2 загальною площею 8643,2кв.м., за літ. З загальною площею 262,8кв.м., за літ. М загальною площею 269,3кв.м., за літ. Г загальною площею 34,1 кв.м., за літ Р загальною площею 137,6кв.м., за літ.Я' критий навіс-павільйон /модуль Кисловодськ/ на 704 торгових місця, службові будівлі та споруди, що знаходяться по пр. Леніна, 25, в м. Миколаєві; нежитлову будівлю за літ. У-2 загальною площею 4867,8кв.м., що знаходиться по пр. Леніна, 25/12, у м. Миколаєві.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі №915/767/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.) апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Центральний ринок" задоволено. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013р. про вжиття заходів до забезпечення позову №915/767/13 скасовано повністю. Матеріали оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013р. у справі №915/767/13 направлено до господарського суду Миколаївської області.

Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі №915/767/13 та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 13.05.2013р. про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього представника учасника судового процесу, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Задовольняючи подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги заявника, посилаючись на те, що такий захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову та запобігти в майбутньому порушенню прав та охоронюваних законом інтересів як учасників судового процесу, так і осіб, що не є учасниками даного судового процесу (засновників ТОВ "Миколаївський центральний ринок" та КП "Центральний ринок"), а також забезпечити збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; невжиття таких заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду.

Переглянув в апеляційному порядку прийняту у даній справі оскаржувану ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, з матеріалів оскарження вказаної ухвали вірно встановив, що суд першої інстанції в порушення приписів ст.67 Господарського процесуального кодексу України наклав арешт на майно третьої особи у справі - КП "Центральний ринок", право власності якої підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.04.2013р. №2985408, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено можливість накладення арешту лише на майно відповідача, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Викладені обставини унеможливлюють забезпечення позову способом, яким це здійснив суд першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що з огляду на предмет спору у даній справі про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 23.03.2013 р., накладення арешту на нерухоме майно третьої особи не пов'язане з можливістю або неможливістю виконання судового рішення по даній справі, що судом першої інстанції було проігноровано при задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що в заяві позивача про вжиття заходів до забезпечення позову взагалі не вказано, в чому саме полягає можливе утруднення або невиконання судового рішення про визнання незаконним та скасування рішення в разі його винесення на користь позивача, на що суд першої інстанції не звернув уваги.

З огляду на вищевикладене, ненадання судом першої інстанції при вжитті заходу до забезпечення позову належної правової оцінки доводам заявника щодо необхідності його вжиття; неврахування судом першої інстанції, що вжитий ним захід у вигляді накладення арешту на нерухоме майно третьої особи у справі не пов'язаний з предметом спору, не спроможний ефективно забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, та порушує права та інтереси Кооперативного підприємства "Центральний ринок", як господарюючого суб'єкта, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно третьої особи у даній справі, у зв'язку з чим скасував прийняту з порушенням норм процесуального права ухвалу місцевого господарського суду від 13.05.2013 р. у даній справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський центральний ринок" залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.08.2013р. у справі № 915/767/13 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко