Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №910/13643/13
Постанова ВГСУ від 18.02.2014 року у справі №910/13643/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року Справа № 910/13643/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року

у справі № 910/13643/13

господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 3315939,10 грн.

за участю представників

позивача - Штифурко Ю. М.

відповідача - Скопич Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (відповідача) про стягнення 3315939,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20 вересня 2013 року (суддя Стасюк С.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року (суддя Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) у справі № 910/13643/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Інтерпайп Україна" 311185, 63 грн. пені, 3004753, 47 грн. три відсотки річних, 66318,78грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20 вересня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", як постачальником та дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", як покупцем, 27 червня 2012 року укладено договір № УГВ 5910/11-12 про закупівлю товарів за державні кошти.(т.1 а.с.30)

За умовами договору постачальник зобов'язується у 2012 році поставити покупцеві товари, зазначені у специфікаціях, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість договору зазначається у Специфікації.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Згідно п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Специфікації № 1, яка є додатком № 1 до договору загальна вартість товару, що поставляється по цій Специфікації, складає 235399788,00 грн.(т.1 а.с.36)

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Згідно з пунктом 4 Специфікації оплата товару здійснюється по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання.

На виконання умов даного договору за період з 27 червня 2012 року по 19 грудня 2012 року, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 234678974,74 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, то підлягає стягненню з відповідача пеня в сумі 311185,63 грн. та 3% річних - 3004753,47 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні правові положення містяться в ст. 193 ГК України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт поставки товару відповідачу встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, залізничними накладними та в подальшому оплатою поставленого товару, переданого за такими накладними.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про те, що судами попередніх інстанцій не було взято до уваги тяжке фінансове становище, колегія суддів вважає необґрунтованими, та не підтвердженим належними та допустимим доказами по справі.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару вчасно виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як передбачено умовами договору поставки, а саме п. 7.9 договору за порушення строків оплати покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,001% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Позивачем, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару у строки передбачені Специфікацією до договору, нараховано пеню в сумі 311 185,63 грн. та 3% річних в сумі 3004753,47 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 311185,63 грн. та 3% річних в сумі 3004753,47 грн., розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Розрахунок пені та 3% річних був здійснений позивачем вірно після спливу тридцяти днів з дати фактичного отримання товару відповідачем, відповідно до пункту 4.1 договору яким передбачено, що розрахунки проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у Специфікації.

Пунктом 2 Специфікації встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати прийняття товару за видатковою накладною, яка підписана покупцем.

Отже, умовами договору передбачено, що дата підписання видаткових накладних є датою поставки.

Пунктом 4 Специфікації до договору визначено, що оплата здійснюється покупцем по факту поставки товару протягом 30 календарних днів з дати постачання.

Враховуючи наведене вище, позивачем вірно визначено період нарахування пені та 3% річних, починаючи з наступного дня після спливу тридцяти денного строку з дати видаткових накладних.

Колегія суддів вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційних скарг про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2013 року зі справи № 910/13643/13 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко