Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2016 року Справа № 916/2687/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А., Попікової О.В. (доповідач у справі)за участю представників: від позивача:Смакота Н.І. дов. від 18.04.2014від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішенняГосподарського суду Одеської області від 16.09.2015 та на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015у справі№ 916/2687/15 Господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"простягнення 27 596 436,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про стягнення 17 440 365,40 грн. основного боргу, 6 902 347,01 грн. інфляційних втрат, 462 615,88 грн. 3% річних, 2 791 107,73 грн. пені та 73080 грн. витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23 в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого газу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2015 (суддя Власова С.Г.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 (головуючий суддя Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Петров М.С.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна 17 440 365,40 грн. основного боргу, 6 902 347,01 грн. інфляційних втрат, 462 615,88 грн. 3% річних, 1 395 553,86 грн. пені та 73 080,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані приписами статей 509,611,625,655,692,712 Цивільного кодексу України, статей 173,193,198,199 Господарського кодексу України за встановлених судами обставин неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати вартості газу, поставленого позивачем протягом січня - грудня 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23. При цьому суди попередніх інстанцій, керуючись нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, дійшли висновку про наявність підстав для зменшення пені на 50% від заявленої до стягнення на підставі частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Водночас суди не знайшли підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на недоведеність відповідачем наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2015 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015, ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені на 1395553,86 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП "Теплопостачання міста Одеси" вказану суму пені на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"; в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, наголошує на безпідставному задоволенні клопотання КП "Теплопостачання міста Одеси" про зменшення штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.01.2014р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Теплопостачання міста Одеси" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2155/14-КП-23, згідно умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору (п. 1.1. Договору).

Газ, що продається за договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі споживачам Покупця) (п. 1.2. Договору).

Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 12939 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м):

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, обсязі газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Відповідно до умов п. 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

За умовами п.3.4 Договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобовязався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3113,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, а також збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% та ПДВ за ставкою 20%.

Крім того ціна на газ включає тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 287,00 грн. (ПДВ 20% - 57,40 грн.), всього з ПДВ 344,40 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3462,26 грн., крім того ПДВ 20% -692,45 грн., всього з ПДВ 4154,71 грн.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2. Договору).

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), в т.ч. щодо стягнення основного боргу, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років (п. 9.3. Договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.01.2014р. і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

Крім того, між сторонами підписано ряд Додаткових угод зі змінами, які вносилися у п. 5.2 Договору щодо ціни за 1000 куб. м газу, тарифів транспортування та ін. (а/с 26-30).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, передав відповідачу природний газ в обсязі 4 340,481 тис. куб.м на загальну суму 22 719 204,14 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2014р., жовтень - грудень 2014р., які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а/с 31-37).

Разом з тим КП "Теплопостачання міста Одеси" за поставлений газ розрахувалось лише частково, в сумі 5 278 838,74 грн., у зв'язку з чим станом на 10.06.2015 за договором купівлі продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23 утворилась заборгованість у розмірі 17 440 365,40 грн. непогашення якої слугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом до покупця.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналогічну норму містить частина 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини щодо поставки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" газу за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23 та його отримання КП "Теплопостачання міста Одеси", що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за січень - грудень 2014 року, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств, а також відсутність доказів повної оплати поставленого природного газу, суди попередніх інстанцій, керуючись вказаними приписами законодавства визнали обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за згаданим договором у розмірі 17 440 365,40 грн., з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені в розмірі 2 791 107,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 902 347,01 грн. та 3% річних у розмірі 462 615,88 грн., нарахованих внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23, колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для їх часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Встановивши правильність наданого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про його відповідність обставинам справи та про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 462 615,88 грн. 3% річних та 6 902 347,01 грн. інфляційних втрат.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Умовами договору купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23, зокрема пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано та заявлено до стягнення з КП "Теплопостачання міста Одеси" 2 791 107,73 грн. пені.

Разом з тим, розглянувши клопотання КП "Теплопостачання міста Одеса" про зменшення розміру пені на 70%, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що КП "Теплопостачання міста Одеси" є комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада, майно його перебуває у комунальній власності та закріплено за ним на праві господарського відання. Джерелами формування майна є грошові та матеріальні внески засновників, доходи від реалізації продукції, послуг; кредити банків інших кредиторів. Відповідач вживає заходи для виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та не заперечує проти існування основної заборгованості, однак не має змоги вчасно сплачувати за поставлений природний газ.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені КП "Теплопостачання міста Одеси" посилалось на ті обставини, що прострочення зобов'язання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства, та наголошувало на тому, що основною причиною порушення зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23 є велика кредиторська заборгованість, що утворилась через несвоєчасні і не в повному обсязі платежі населення, бюджетних організацій та інших суб'єктів господарювання за спожиту теплову енергію. При цьому відповідач наголошував на тому, що однією з причин порушення строків оплати поставленого газу є невідшкодування Державою різниці в тарифах, які не покривають витрат відповідача на вироблення теплової енергії.

З огляду на викладене та беручи до уваги тяжкий фінансовий стан КП "Теплопостачання міста Одеси", ступінь виконання останнім своїх зобов'язань за договором (часткова оплата), поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", часткову вину відповідача у неналежному виконанні своїх зобов'язань перед позивачем, а також те, що і відповідач, і позивач є важливими об'єктами для держави, так як постачають населенню України газ та теплову енергію, місцевий господарський суд, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керуючись частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% від заявленої позивачем суми.

Крім того, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся із заявою від 27.08.2015р. за вх.№ 21456/15 про відстрочення оплати суми основного боргу строком на 4 місяці до 31.12.2015р.

Відмовляючи у задоволенні клопотання місцевий суд, позицію якого підтримав апеляційний суд, з огляду на вимоги статті 121 Господарського процесуального кодексу країни виходив з недоведеності відповідачем наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, що на думку колегії суддів касаційної інстанції є обґрунтованим.

Враховуючи наведене судова колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно порушення та неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України при зменшенні штрафних санкцій, нарахованих за несвоєчасне виконання з боку КП "Теплопостачання міста Одеси" грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2014 №2155/14-КП-23, не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015 у справі № 916/2687/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова