Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року Справа № 920/464/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.Мрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 20.10.15у справі№920/464/15господарського судуСумської областіза позовомКомунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської радидоСумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання незаконним рішенняза участю представників від:позивачаХарченко С.В. (дов. від 22.05.15)відповідачаЛитвиненко Н.О. (дов. від 05.01.15)

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 28.01.15 у справі № 02-06/42-2014.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.07.15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Котельницька В.Л., суддя Лугова Н.П., суддя Яковенко В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.15 (колегія суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Шутенко І.А.), у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що з боку позивача дійсно мав місце факт зловживання монопольним становищем.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування скарги посилається на порушення судами приписів Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.09 №332, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630.

Відповідач подав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, постанову просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Рішенням адміністративної колегії Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 1 від 28.01.15 у справі № 02-06/42-2014 визнано, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради є суб'єктом господарювання, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринках централізованого постачання холодної води та водовідведення у територіальних (географічних) межах м. Суми, на території якого розташовані діючі мережі підприємства, протягом 2013-2014 років. Визнано дії КП "Міськводоканал" Сумської міської ради (які полягають у стягненні із споживачів послуг централізованого постачання холодної води та водовідведення плати за надані послуги згідно з нормативами (нормами) споживання при наявності квартирних засобів обліку за відсутності у підприємства підтвердженої належним чином інформації щодо несправності таких засобів) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною 1 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов'язано Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської ради у місячний термін припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом перерахунку споживачам плати за надані, починаючи з 01.06.14, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у порядку, визначеному пунктом 15 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.05. Також даним рішенням згідно зі статтею 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції накладено на Комунальне підприємство "Міськводоканал" Сумської міської штраф у розмірі 68000,00 грн.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що у другому півріччі 2014 року до територіального відділення надійшло 17 заяв мешканців міста Суми та громадської організації "Сумське обласне громадське об'єднання "Майдан" щодо неправомірності дій КП "Міськводоканал" СМР, які полягають у нарахуванні плати за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не за приладами обліку води, а за нормами (нормативами) споживання, а також у своєчасному незабезпеченні можливості споживачам здійснити повірку приладів обліку води.

Так, за результатами аналізу інформації, наданої КП "Міськводоканал" СМР листом від 10.11.14 № 22/9586 на вимогу голови територіального відділення від 14.10.14 № 02-10/2251, відповідачем було встановлено, що позивачем застосовуються різні підходи при нарахуванні плати споживачам послуг.

Зокрема, як встановлено під час перевірки відповідачем та визнається позивачем, рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.09.09 №484 "Про визначення виконавців/виробників послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в місті Суми" КП "Міськводоканал" СМР визначено єдиним виконавцем послуг з постачання холодної води і водовідведення в м. Суми. Враховуючи зазначене, КП "Міськводоканал" СМР згідно ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є суб'єктом господарювання, що займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та водовідведення у територіальних (географічних) межах території м. Суми, де розташовані діючі мережі підприємства.

Починаючи з червня 2014 року КП "Міськводоканал" СМР, займаючи монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та водовідведення у територіальних (географічних) межах території м. Суми, почало нараховувати споживачам плату за надані послуги не за показниками приладів обліку, якими облаштовані їх приміщення, а за нормами споживання. Причиною неврахування підприємством показань приладів обліку води при нарахуванні плати за надані послуги стало те, що відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" вказані засоби обліку вчасно не пройшли періодичну повірку та не могли застосовуватися для проведення нарахувань.

Проте, відповідачем встановлено, що недотримання міжповіркових інтервалів у значної кількості мешканців м. Суми склалося внаслідок бездіяльності позивача, який протягом останніх п'яти років не виконував свій обов'язок, передбачений пп. 4 п. 32 Правил надання послуг щодо контролю за дотриманням міжповіркових інтервалів. Окрім того, було встановлено, що нарахування за надані послуги здійснювалося за нормами споживання за відсутності належно підтвердженої інформації щодо непридатності для використання засобів вимірювальної техніки.

За таких умов, відповідач прийшов до висновку, що дії КП "Міськводоканал" СМР по нарахуванню і стягненню зі споживачів послуг централізованого водопостачання та водовідведення плати за надані послуги за нормами (нормативами) споживання при наявності квартирних засобів обліку, несправність яких не підтверджена, суперечили вимогам законодавства, що призвело до ущемлення інтересів споживачів та до значного зростання їх витрат на зазначені послуги. Суди обох попередніх інстанцій погодилися з точкою зору відповідача та відмовили в позові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Разом з тим, суди не досліджували, чи при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем враховувався обов'язок споживачів проводити повірку лічильників, передбачений п.4.2.7 (а.с. 55 т.1) договорів про надання послуг (які укладалися позивачем із споживачами). Враховуючи те, що лічильники є власністю споживачів та фізично знаходяться у їх квартирах, то позивач позбавлений реальної можливості провести повірку лічильника самостійно, без участі споживача. Але суди не досліджували, чи враховував Антимонопольний комітет дану обставину, чи досліджував порядок нарахування плати за водопостачання після звернення споживачів до відповідача із заявами про проведення повірки лічильника та у випадку, якщо таке звернення не мало місця.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", засоби вимірювальної техніки можуть застосовуватися, якщо вони відповідають вимогам щодо точності, встановленим для цих засобів, у певних умовах їх експлуатації. Засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

А відповідно до ст. 20 цього ж Закону, державний метрологічний контроль і нагляд стосовно засобів вимірювальної техніки та методик виконання вимірювань поширюється на вимірювання, результати яких використовуються під час, зокрема, торговельно-комерційних операцій і розрахунків між покупцем (споживачем) і продавцем (постачальником, виробником, виконавцем), у тому числі у сферах побутових і комунальних послуг, телекомунікаційних послуг і послуг поштового зв'язку.

Таким чином, неможливим є використання результатів вимірювань, здійснених неповіреними лічильниками, або такими, термін повірки яких сплив. Втім, цій обставині суди не дали належної правової оцінки, хоча позивач на неї посилався.

Судові акти не містять мотивів вирішення доводів та аргументів позивача, що суперечить положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України, адже право на справедливий суд, передбачене нею, це, зокрема, і право на обґрунтоване рішення. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.01). Обов'язок суду мотивувати судове рішення також спрямований на втілення принципу верховенства права, а саме підтримання довіри громадян до суду: вмотивованість судового рішення демонструє сторонам те, що вони були почуті, забезпечує публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення ЄСПЛ у справі "Серявін та інші проти України"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Зрештою вимога щодо вмотивованості судового рішення є важливим елементом "належної" (справедливої) судової процедури, як вона трактується ЄСПЛ.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міськводоканал" Сумської міської ради задовольнити частково, рішення господарського суду Сумської області від 09.07.15 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.15 у справі №920/464/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак