Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.04.2014 року у справі №902/4/13-г(18)
Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №902/4/13-г(18)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 902/4/13-г(18)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінницяна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 рокуу справі господарського суду Вінницької областіза позовомЗаступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, м. Вінницядо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Вінницяпростягнення 182 158,89 грн. збитків

за участю представників

прокуратури: не з'явився,

позивача: Богачук С.А.,

відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення збитків, завданих державі внаслідок неодержання Вінницькою міською радою доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки площею 0, 5922 га по АДРЕСА_1 в сумі 182 158, 89 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Вінницької області від 16.07.2014 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року позовні вимоги задоволено: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь держави в особі Вінницької міської ради 182 158, 89 грн. збитків.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що наявність у відповідача права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці, автоматично не породжує прав відповідача на вказану земельну ділянку без їх оформлення, а оскільки після придбання відповідачем у власність нерухомого майна відповідачем було допущено бездіяльність у вигляді не оформлення права користування земельною ділянкою (починаючи з 2004 року), позивачем були нараховані збитки в розмірі 182 158, 89 грн. у зв'язку з неодержанням позивачем доходів за час тимчасового невикористання такої ділянки за період з липня 2010 року по липень 2012 року, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року і відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засідання відповідач просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог, а позивач проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Прокурора згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_4 у період з 2004 по 2006 роки придбано у власність та зареєстровано на праві власності нерухоме майно загальною площею 10 435, 1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Департаментом самоврядного контролю Вінницької міської ради у присутності ФОП ОСОБА_4 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства при використанні земель м. Вінниці ФОП ОСОБА_4, за результатами якої 22.09.2011 року складено Акт № 122/9-04-11 яким засвідчено, що остання використовує земельну ділянку площею 5 922, 1 кв.м. (0,5922 га) (площа на якій розміщені належні відповідачу об'єкти нерухомого майна - "пляма забудови") для виробничих потреб, що розташована у АДРЕСА_1, без документів, що посвідчують право власності або користування.

Вищевказаним Актом ФОП ОСОБА_4 запропоновано оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку по АДРЕСА_1, на якій розташоване належне їй на праві приватної власності нерухоме майно, та здійснювати плату за землю і встановлено 30-денний термін на усунення виявлених порушень з повідомленням Департамент самоврядного контролю Вінницької міської ради.

В пояснювальній записці від 22.09.2011 року на ім'я директора Департаменту самоврядного контролю ФОП ОСОБА_4 вказано, що земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та на якій розташоване належне їй нерухоме майно, вона використовує без документів, оскільки документи знаходяться на стадії оформлення та відповідно до чинного податкового законодавства вона, як платник єдиного податку, звільнена від сплати земельного податку.

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1812 від 26.07.2012 року затверджено Акт визначення розміру збитків, заподіяних ФОП ОСОБА_4 тимчасовим зайняттям земельної ділянки площею 0,5922 га, по АДРЕСА_1 (з урахуванням Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2840 від 15.11.2012 року "Про надання розстрочки платежів зі сплати збитків та внесення змін в рішення ВК ВМР від 26.07.2012 року № 1812"), розмір яких становить 182 158, 89 грн., та зобов'язано останню відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-ти денного терміну з дня прийняття даного рішення.

Про прийняте виконавчим комітетом Вінницької міської ради Рішення № 1812 від 26.07.2012 року ОСОБА_4 повідомлено 30.07.2012 року.

Згідно листа Департаменту фінансів Вінницької міської ради від 02.10.2012 року № 10-00-012-39903 станом на 01.10.2012 року за кодом доходів 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" на рахунок № 33111331700002 кошти від ФОП ОСОБА_4 не надходили.

З огляду на зазначені обставини, заступник прокурора м. Вінниці в інтересах держави в особі Вінницької міської ради звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 182 158, 89 грн. збитків, завданих внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, визначений комісією по визначенню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у 2004 - 2006 роках придбала об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці щодо користування якою виник спір, згідно договорів купівлі-продажу

Відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час придбання відповідачем майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Однак, судами встановлено, що відповідач, придбавши нерухоме майно, користується земельною ділянкою без визначених законодавством підстав, чим порушує права власника землі.

В силу приписів ст. ст. 90, 95, 156 Земельного кодексу України власники земельних ділянок і землекористувачі мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам, відповідно до якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (п. 1); розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад (п. 2); відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян) (п. 3); збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина (п. 5).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Вінницької міської ради № 325 від 16.02.2012 року внесено зміни до рішення виконкому міської ради від 25.03.2005 року № 596 "Про відшкодування збитків заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок" та викладено в новій редакції додатки до нього 1, 2, та 3.

Додатком 1 визначено склад комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста.

Положенням про комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних, тимчасовим зайняттям земельних ділянок міста (додаток 2 до рішення виконкому № 325 від 16.02.2012 року) передбачено наступне: розрахунок суми збитків виконується Департаментом комунальних ресурсів міської ради, на підставі рішення голови Комісії про внесення на розгляд Комісії питання про визначення розміру збитків (п. 4.1); у разі використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, збитки визначаються за період фактичного користування земельною ділянкою (п. 4.2); збитки розраховуються у розмірі орендної плати за землю, за ставками, які діяли на період виникнення збитків, відповідно до Порядку встановлення розмірів орендної плати, за земельні ділянки, затвердженого рішенням міської ради, з урахуванням функціонального використання земельної ділянки особою, що спричинила збитки (п. 4.3).

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, факт користування ОСОБА_4 земельною ділянкою підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме Актом перевірки від 22.09.2011 року, який підписаний відповідачем без зауважень, пояснювальною запискою ОСОБА_4 від 22.09.2011 року, в якій остання визнала факт використання нею земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на якій розташоване належне їй нерухоме майно без правовстановлюючих на те документів та повідомленням від 30.07.2012 року № 01-00-010-27560, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 проінформовано про прийняття Вінницькою міською радою рішення № 1812 від 26.07.2012 року про затвердження Акту визначення збитків.

В п. 2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 роз'яснено, що правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Крім того, з п. 2 договорів купівлі продажу об`єктів нерухомого майна вбачається, що земельна ділянка, на якій розташовані належні відповідачу будівлі не приватизована, а також в пунктах 11 - 14 цих же договорів зазначено, що сторонам доведено до відома зміст ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, а також відповідно до вимог ст. ст. 116, 125, 126, 152, 156 Земельного кодексу України відповідач повинен був оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, яка знаходиться під належними йому будівлями, у зв'язку з чим твердження останнього про те, що з моменту купівлі ним у ДП ВО "Хімпром" об`єктів нерухомості до нього перейшло і право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщені вказані будівлі, суди правомірно визнали безпідставними.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками, вини.

Положеннями ст. ст. 152, 156 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, в тому числі, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

В той же час, судами встановлено, що розмір збитків у вигляді неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, заподіяних територіальній громаді м. Вінниця, як власнику спірної земельної ділянки, був визначений комісією, створеною виконавчими комітетом Вінницької міської ради відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284, а рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1812 від 26.07.2012 року, яким було затверджено комісійний Акт про визначення збитків власнику землі, не було визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом порядку.

Разом з тим, ФОП ОСОБА_4 звернулась до Вінницького міського суду з позовом про визнання протиправними дій виконавчого комітету Вінницької міської ради, спрямованих на складання Акту визначення розміру збитків (додаток 7 до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 26.07.2012 року № 1812), та визнання протиправним і скасування підпункту 1.7 пункту 1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 1812 від 26.07.2012 року, яким цей акт затверджено.

Однак, адміністративними судами за результатами розгляду справи встановлено, що вказані дії та рішення виконкому Вінницької міської ради є правомірними, що є преюдицією у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позовних вимог, з огляду на те, що наявність у відповідача права власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані на відповідній земельній ділянці, автоматично не породжує прав відповідача на вказану земельну ділянку без їх оформлення, а оскільки після придбання відповідачем у власність нерухомого майна відповідачем було допущено бездіяльність у вигляді не оформлення права користування земельною ділянкою, позивачем правомірно були нараховані збитки, які підлягають відшкодуванню відповідачем.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують законних та обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року у справі № 902/4/13-г(18) - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга