Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 915/1997/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Вікі")у справі господарського суду№ 915/1997/14 Миколаївської областіза заявоюліквідатора Приватного підприємства "Вікі" Герман О.С.про визнання банкрутом Приватного підприємства "Вікі"ліквідаторКозлов В.О.в судовому засіданні взяли участь представники:

ОСОБА_4: ОСОБА_8 (довіреність від 19.10.2015 року),Приватного підприємства "Вікі":не з'явилися.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.12.2014 року прийнято до розгляду в підготовчому засіданні заяву ліквідатора Приватного підприємства "Вікі" (далі - боржника) Герман О.С. про порушення справи про банкрутство боржника з урахуванням особливостей, передбачених статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Вікі" (том 1, а.с. 184).

Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Герман О.С., повідомлення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 26.12.2014 року (том 1, а.с. 188-191). Зазначену постанову в частині призначення ліквідатора банкрута скасовано постановою апеляційного суду від 10.02.2015 року, справу в цій частині передано до суду першої інстанції для вирішення питання про призначення ліквідатора Приватного підприємства "Вікі"; ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2015 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козлова В.О. (том 2, а.с. 58 - 63, 124 - 126).

26.01.2015 року до господарського суду надійшла заява ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника на суму 820 442, 68 євро, що станом на 13.01.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 15 270 436, 87 грн., заборгованості за договором від 03.03.2012 року, за умовами якого ОСОБА_4 поручився перед ПАТ "Дельта Банк", як правонаступником ТОВ "Український промисловий банк", за виконання підприємством-боржником зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором №23/КВ-07 на відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 03.12.2007 року (вх. №1182/15) (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 2 - 17).

12.05.2015 року ОСОБА_4 подав до господарського суду належно засвідчену фотокопію договору від 03.03.2012 року на виконання вимог ухвали від 21.04.2015 року (вх. №8119/15) (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 25, 27 - 28).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 року (суддя Ткаченко О.В.) за результатами розгляду грошових вимог ОСОБА_4 визнано кредиторські вимоги ОСОБА_4 на суму 820 442, 68 євро, що станом на 13.01.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 15 270 436, 87 грн., у четверту чергу задоволення та 1 218 грн. витрат зі сплати судового збору у першу чергу задоволення (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 30 - 31).

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 року (суддя Ткаченко О.В.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника на загальну суму 38 117 542, 71 грн. з вимогами першої черги: ОСОБА_9 на суму 1 218 грн., ТОВ "ЕКОПІК-Україна" на суму 1 218 грн. та ОСОБА_4 на суму 1 218 грн.; другої черги: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв на суму 36 596, 81 грн.; третьої черги: ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на суму 58 425, 31 грн.; четвертої черги: ОСОБА_9 на суму 6 514 352, 60 грн.; ТОВ "ЕКОПІК-Україна" на суму 4 577 543, 89 грн., ОСОБА_4 на суму 15 270 436, 87 грн.; шостої черги: ДПІ у Заводському районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на суму 59 348, 22 грн.; окремо внесено до реєстру вимоги ТОВ "ЕКОПІК-Україна" на суму 11 597 185 грн. як вимоги, забезпечені заставою майна боржника; зобов'язано ліквідатора банкрута впродовж десяти днів з моменту винесення цієї ухвали надати реєстр вимог кредиторів боржника, схвалений відповідно до цієї ухвали (том 2, а.с. 239 - 244).

Не погоджуючись з ухвалою від 12.05.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Вікі" в частині вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9, заставний кредитор - ТОВ "ЕКОПІК-Україна" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2015 року в частині визнання та включення до реєстру вимог кредиторів до четвертої черги задоволення вимог ОСОБА_4 на суму 15 270 436, 87 грн. та ОСОБА_9 на суму 6 514 352, 60 грн. як таких, що непідтверджені первинними документами, передбаченими законодавством про бухгалтерський облік.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Аленіна О.Ю., Жекова В.І.) апеляційну скаргу ТОВ "ЕКОПІК-Україна" задоволено частково, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 року про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині кредиторських вимог ОСОБА_4 скасовано, у визнанні ОСОБА_4 кредитором до боржника відмовлено, зобов'язано ліквідатора виключити кредиторські вимоги ОСОБА_4 з реєстру вимог кредиторів, ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015 року в частині включення до реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_9 залишено без змін (том 3, а.с. 55 - 58).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_4 (далі - скаржник) звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 01.07.2015 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2015 року про розгляд кредиторських вимог ОСОБА_4 та ухвалу суду першої інстанції від 12.05.2015 року про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог ОСОБА_4, обґрунтовуючи порушенням апеляційним судом положень статей 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 43, 47, 32, 35, 43, 98, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягало у неналежній оцінці доказів, наданих ОСОБА_4 на підтвердження конкурсної правової природи його грошових вимог до боржника. Також, скаржник зазначив про порушення апеляційним судом вимог процесуального закону щодо належного повідомлення учасників провадження у справі про час і місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги заставного кредитора на ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині спірних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Вікі") на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою.

Положеннями статей 553, 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 4.1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 року роз'яснено про те, що з урахування абзацу 1 частини 2 статті 207, частини 1 статті 547 та статті 553 ЦК України, договір поруки є чинним за умови його укладення у письмовій формі та підписання кредитором і поручителем, а волевиявлення боржника щодо укладення договору поруки не є обов'язковим. При цьому, наслідком виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов'язанні.

Отже, договір поруки укладається між кредитором за основним зобов'язанням і поручителем, боржник стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Статтею 1 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Частиною 3 статті 95 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року визначено особливості розгляду вимог кредиторів у процедурі ліквідації боржника його власником, згідно якої кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Згідно з частиною 1 статті 32, частиною 1 статті 33 та частиною 2 статті 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду від 16.12.2014 року порушено провадження у даній справі про банкрутство Приватного підприємства "Вікі" за заявою голови ліквідаційної комісії Герман О.С. за особливостями провадження згідно зі статтею 95 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 року; постановою суду від 25.12.2014 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Герман О.С., повідомлення про що оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет 26.12.2014 року; постанову про визнання банкрутом в частині призначення ліквідатора банкрута скасовано постановою апеляційного суду від 10.02.2015 року, справу в цій частині передано до суду першої інстанції для вирішення питання про призначення ліквідатора Приватного підприємства "Вікі"; ухвалою суду від 19.03.2015 року ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Козлова В.О. (том 1, а.с. 184, 188 - 191, том 2, а.с. 58 - 63, 124 - 126).

Судами встановлено, що 26.01.2015 року з дотриманням визначеного законодавством про банкрутство строку для заявлення кредиторами вимог до боржника, який ліквідується власником, до господарського суду звернувся ОСОБА_4 зі заявою з грошовими вимогами до боржника на суму 820 442, 68 євро, що станом на 13.01.2015 року за курсом НБУ еквівалентно 15 270 436, 87 грн. (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 2 - 17).

Суди встановили, що в обґрунтування спірних кредиторських вимог ОСОБА_4 зазначив про укладення між ТОВ "Український промисловий банк", правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк", та Приватним підприємством "Вікі" (боржник у даній справі) кредитного договору №23/КВ-07 на відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 03.12.2007 року, за виконання боржником зобов'язань за яким щодо повернення кредитних коштів на загальну суму 15 962 020, 55 грн. поручився ОСОБА_4 на підставі договору від 03.03.2012 року (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 28).

При цьому, судами встановлено, що пунктами 1.3., 1.4. договору від 03.03.2012 року його сторони (підприємство-боржник та ОСОБА_4.) передбачили, що у випадку виконання ОСОБА_4 обов'язку боржника за кредитним договором від 03.12.2007 року на суму 682 882 євро, ОСОБА_4 набуває усі права кредитора (банку) щодо обов'язку боржника з повернення кредитних коштів на суму 15 962 020, 55 грн., що станом на день підписання цього договору за курсом НБУ становило 1 511 878, 54 євро відповідно до такого графіку: до 20.03.2012 року - заборгованість в розмірі 7 300 000 грн., що за курсом НБУ станом на 03.03.2012 року еквівалентно 691 435, 86 євро, та до 01.04.2014 року - заборгованість в розмірі 820 442, 68 євро (за курсом НБУ станом на 03.03.2012 року, що еквівалентно 8 662 020, 55 грн.) за курсом НБУ, що буде діяти на день фактичної оплати заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на виконання пункту 1.2. договору від 03.03.2012 року, ОСОБА_4, як вкладник, уклав з ПАТ "Дельта Банк" договір №011-14507-060312 банківського вкладу (депозиту) від 06.03.2012 року, за умовами якого передав грошові кошти в розмірі 682 882 євро для їх зарахування на відкритий в установі банку рахунок на строк до 04.06.2012 року включно; в подальшому, ОСОБА_4 передав у заставу ПАТ "Дельта Банк" належні йому майнові права на отримання грошових сум за зазначеним договором банківського вкладу як забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржника за кредитним договором від 03.12.2007 року, про що укладено договір застави майнових прав №23/КВ-07-1 від 06.03.2012 року (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 8 - 12).

Судами встановлено обставини передання ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" всіх прав кредитора (вкладника) за зобов'язаннями, що виникли за договором №011-14507-060312 банківського вкладу (депозиту) від 06.03.2012 року, а саме права вимоги грошових коштів, внесених на депозит, відповідно до договору відступлення права вимоги №23/КВ-07-2 від 06.03.2012 року (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 13).

Суди встановили, що станом на 07.03.2012 року у Приватного підприємства "Вікі" відсутня заборгованість за кредитним договором №23/КВ-07 на відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 03.12.2007 року, що підтверджується довідкою ПАТ "Дельта Банк" №2/01-17/5408 від 07.03.2012 року (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 15).

Також, судами встановлено обставини перерахування Приватним підприємством "Вікі" відповідно до платіжного доручення №4033 від 15.03.2012 року на користь ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 7 300 000 грн. на виконання пункту 1.4. договору від 03.03.2012 року (том грошових вимог ОСОБА_4, а.с. 14).

При цьому, суди дійшли висновку, що зобов'язань за договором від 03.03.2012 року щодо повернення ОСОБА_4 у строк до 01.04.2014 року грошових коштів в розмірі 820 442, 68 євро підприємство-боржник не виконало, що стало підставою для звернення кредитора у дану справу про банкрутство з грошовими вимогами на суму 15 270 436, 87 грн., які станом на 13.01.2015 року згідно з курсом НБУ еквівалентно 820 442, 68 євро.

Розглянувши спірні кредиторські вимоги ОСОБА_4 у судовому засіданні від 12.05.2015 року, суд першої інстанції визнав їх в повному обсязі як такі, що підтверджені належними та достатніми доказами (том грошових вимог попова Дімітара Тодорова, а.с. 30 - 31); в подальшому, повторно надавши оцінку грошовим вимогам ОСОБА_4 у судовому засіданні від 12.05.2015 року, за результатами якого було затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства "Вікі", місцевий господарський суд включив до реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_4 до боржника на суму 15 270 436, 87 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення та 1 218 грн. судових витрат за подання заяви з грошовими вимогами у першу чергу задоволення (том 2, а.с. 239 - 244).

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою заставного кредитора, не погодився з оцінкою місцевим господарським судом наданих ОСОБА_4 доказів на підтвердження конкурсної правової природи його грошових вимог до боржника, скасував результат розгляду судом першої інстанції кредиторських вимог ОСОБА_4 відповідно до ухвали від 12.05.2015 року, а також ухвалу про затвердження реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства "Вікі" в частині вимог ОСОБА_4 та відмовив у визнанні спірних кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не надано суду оригіналу (належним чином) засвідченої копії кредитного договору №23/КВ-07 на відкриття невідновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 03.12.2007 року, за виконання зобов'язань боржника за яким з повернення банку кредитних коштів поручився ОСОБА_4, що унеможливлює надання оцінки правовідносинам, що склалися між його сторонами (банком та боржником).

Апеляційний суд встановив обставини відсутності в матеріалах справи банківської виписки про рух коштів щодо отримання та погашення боржником заборгованості за кредитом, розрахунку банком заборгованості за кредитним договором станом на день переходу до ОСОБА_4, як нового кредитора, права вимоги банку до боржника щодо повернення спірних кредитних коштів, доказів направлення банком вимоги до боржника щодо погашення заборгованості за кредитом, а також доказів переходу прав ТОВ "Укрпромбанк", як позичальника кредитних коштів за спірним кредитним договором, до ПАТ "Дельта Банк"; при цьому, оригінали зазначених документів місцевому господарському суду для огляду у судовому засідання ні кредитором, ні боржником не надавалися.

Також, апеляційний суд зазначив про непідтвердження ОСОБА_4 належними та допустимими доказами факту набуття ним статусу поручителя у правовідносинах між ПАТ "Дельта Банк" та боржником - Приватним підприємством "Вікі", оскільки укладений між боржником та ОСОБА_4 договір від 03.03.2012 року не є за своєю правовою природою договором поруки з огляду на обставини його укладення без участі банку-кредитора, що не узгоджується з положеннями частини 1 статті 553 ЦК України щодо сторін договору поруки.

При цьому, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин укладення між банком та ОСОБА_4 цивільно-правового договору, який би відповідав вимогам до договору поруки та передбачав зобов'язання ОСОБА_4 щодо виконання на користь банку зобов'язань з повернення кредитних коштів у разі порушення боржником основного (кредитного) зобов'язання, забезпеченого порукою ОСОБА_4

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що грошові вимоги ОСОБА_4 на суму більш як 15 млн. грн., що, за твердженням кредитора, виникли з правовідносин поруки, в порушення положень статті 33 ГПК України не підтверджені належними та допустимими доказами, тому в суду першої інстанції не було правових підстав для їх визнання ухвалою від 12.05.2015 року з подальшим їх повторним розглядом та включенням до реєстру вимог кредиторів відповідно до ухвали від 12.05.2015 року.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду за результатами розгляду спірних кредиторських вимог ОСОБА_4, а доводи касаційної скарги про невірну оцінку судом апеляційної інстанції обставин справи на предмет наявності правових підстав для визнання та включення до реєстру вимог кредиторів, як конкурсних, грошових вимог ОСОБА_4 з посиланням на докази, прийняті до уваги та спростовані апеляційним судом, зводяться до намагання переконати Вищий господарський суд України здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, а отже, такі доводи є необґрунтованими.

Також, необґрунтованими є доводи скаржника про право суду витребувати докази у справі про банкрутство у третіх осіб (банку) з посиланням на загальні норми господарського процесуального законодавства, оскільки Законом про банкрутство (частина 1 статті 23) обов'язок подання документів в обґрунтування заявлених вимог конкурсного кредитора покладається на такого кредитора), а клопотання до суду про витребування доказів від банку у зв'язку з неможливістю їх надання кредитором-скаржником не подавалося.

Доводи скаржника про неналежне повідомлення учасників провадження у справі про час і місце проведення апеляційним судом засідання з розгляду апеляційної скарги заставного кредитора на ухвалу суду першої інстанції про затвердження реєстру вимог кредиторів в частині вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_9 колегія суддів касаційного суду відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається прийняття судом апеляційної інстанції ухвали від 18.06.2015 року про прийняття зазначеної апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2015 року із направленням копії цієї ухвали учасникам провадження у справі в кількості семи примірників, в тому числі кредитору ОСОБА_4, та одержання її копії 28.06.2015 року представником скаржника за довіреністю - ОСОБА_11 (том 3, а.с. 2, 5).

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Вікі") у справі №915/1997/14 такою, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для її зміни чи скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 року (в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Вікі") у справі №915/1997/14 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

С.В. Куровський