Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 910/2314/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року

у справі № 910/2314/15-г

господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"

про стягнення 18 684 074,98 дол. США, що еквівалентно 294 603 805,37 грн.

за участю представників

позивача не з'явився відповідача Архіпов О.Ю.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року (суддя Ярмак О.М.) призначено у справі №910/2314/15-г судову економічно-фінансову експертизу, провадження у справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року (судді Агрикова О.В., Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) ухвалу господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №910/2314/15-г скасовано, матеріали справи №910/2314/15-г передано до господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія об'єднана" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом спору у справі №910/2314/15-г є стягнення заборгованості за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09 жовтня 2012 року та штрафних санкцій в розмірі 18684074,98 дол. США, що еквівалентно 294603805,37 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 22 січня 2015 року.

До позовної заяви позивачем надано для долучення до матеріалів справи у суді першої інстанції копії заявок на видачу кредиту (т. 1, а.с. 68-132) виписки за особовими рахункам ПрАТ "ТАКО" за період з 16 жовтня 2012 року по 02 грудня 2014 року (т. 1, а.с. 185-235), виписки по особовим рахункам ПрАТ "ТАКО" (т. 2, а.с. 4-212), а також розрахунки вимог банку (т. 1, а.с. 133-141).

В ухвалі господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №910/2314/15-Г зазначено, що подані до суду докази, на підтвердження реальної суми заборгованості за кредитним договором, є взаємно суперечливими, а отже їх оцінку неможливо здійснити господарським судом без призначення відповідної судової експертизи.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової економічно-фінансової експертизи з метою визначення загальної суми заборгованості приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана перед публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09 жовтня 2012 року та про зупинення провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції та дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та скасував ухвалу господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині зупинення провадження у справі.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначеня судової експертизи").

З аналізу наведених норм випливає, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Судова експертиза призначається коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі №910/2314/15-г на вирішення експерта поставлено наступні питання: встановити, станом на 22 січня 2015 року, загальну суму заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №06.10-15/11 від 09 жовтня 2012 року, укладеного між сторонами, із деталізацією заборгованості за кредитом; заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; пені за несвоєчасне повернення кредиту; пені за несвоєчасне повернення відсотків.

Колегія суддів зазначає, що поставлені судом перед експертами питання не вимагають спеціальних досліджень, а їх вирішення віднесено виключно до компетенції суду.

Крім того, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваної ухвали про призначення судової експертизи та зупинення провадження у справі не обґрунтував доцільність проведення експертизи, не зазначив, у чому полягала потреба у спеціальних знаннях та неможливість вирішення справи по суті позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням судової експертизи та вважає, що у суду першої інстанції є достатньо матеріалів для прийняття рішення по суті.

Що стосується скасування ухвали господарського суду міста Києва в частині призначення судової експертизи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 41 ГПК не передбачено можливості оскарження відповідної ухвали.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 79 ГПК господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Ухвалу про зупинення провадження може бути оскаржено (частина п'ята цієї ж статті).

Ухвали господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному та касаційному порядку у випадках, передбачених ГПК та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (частина перша статті 106 і частина перша статті 11113 ГПК).

Таким чином, положення ухвали господарського суду стосовно призначення судової експертизи не підлягають перегляду в апеляційному та касаційному порядку, а тому не можуть бути скасовані судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч.1 ст.11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, з урахуванням повноважень і меж перегляду справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України приходить до висновку про необхідність часткового скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року, а саме в частині призначення судової експерти з залишенням в цій частині в силі ухвали господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року зі справи № 910/2314/15-г в частині скасування ухвали господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року про призначення у справі судової економічно-фінансової експертизи скасувати, залишивши в силі в цій частині ухвалу господарського суду міста Києва від 09 квітня 2015 року.

3. В частині зупинення провадження у справі постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 липня 2015 року зі справи № 910/2314/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков