Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 910/11793/15 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е. - головуючого, Корнілової Ж.О. - доповідача, Чернова Є.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі№ 910/11793/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"провнесення змін до договору,

за участю від представників сторін від позивача:Купирьов М.Є. (довіреність від 05.05.2015 № б/н), від відповідача:Самокиша В.Ю. (довіреність від 23.12.2014 № 23-12/14-34),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" у травні 2015 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про внесення змін до договору фінансового лізингу № LC7-06/11 від 02.08.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15 (у складі колегії суддів: Зубець Л.П. - головуючого, Зеленіна В.О., Мартюк А.І.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення судом першої апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА" (лізингоодержувач) 02.08.2011 укладено договір фінансового лізингу № LC5417-06/11.

Відповідно до пункту 1.1 договору, лізингодавець на підставі договору поставки товару зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору, лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмету лізингу.

Згідно з пунктом 1.5 договору, відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною предмета лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов'язань за договором поставки товару та невідповідністю предмета лізингу цілям його використання, а також будь-які втрати, упущену вигоду, збитки, що виникають у зв'язку з договором поставки товару у лізингоодержувача або третіх осіб, несе лізингоодержувач.

Відповідно до пункту 1.6 договору, строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами договору та додатків до нього.

Вартість предмета лізингу на час підписання договору становить 987890,40 грн. (у тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу та здійснення всіх розрахунків за договором поставки товару (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 4.1 договору, лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі.

Відповідно до пункту 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються із суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Згідно з пунктом 4.4 договору, розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною пунктом 4.2 договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно з графіком (додаток № 1 до договору).

Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків. До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (пункт 7.1 договору).

Судами встановлено, що між сторонами 21.10.2014 укладено угоду про внесення змін до договору фінансового лізингу щодо зміни графіка розрахунку заборгованості та звільнення відповідача від сплати лізингових платежів за жовтень-грудень 2014 року.

На виконання умов договору фінансового лізингу між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі предмета лізингу.

Позивач зазначає, що з 2014 року істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладанні договору фінансового лізингу, оскільки на початку 2014 року на території, де знаходиться позивач, розпочались бойові дії та проводиться антитерористична операція. Внаслідок бойових дій на території, де знаходиться офіс та виробничі потужності позивача, припинена виробничо-господарська діяльність, що негативно позначається на фінансових показниках товариства. Крім цього, у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю працівників, позивач вимушений перевести роботу підприємства на скорочений графік роботи. Працівники позивача подають заяви про надання відпусток без збереження заробітної плати та про звільнення з роботи.

Позивачем 10.04.2015 направлено на адресу відповідача лист № 10/04/15 щодо пропозиції внести зміни до договору фінансового лізингу та встановити новий графік внесення лізингових платежів, в якому передбачити, що в період проведення АТО, тобто до дати набрання чинності Указом президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а також на протягом 3-х місяців після закінчення АТО, лізингові платежі та інші платежі за цим договором не здійснюються. Внесення лізингових платежів здійснюється позивачем, починаючи з четвертого місяця після закінчення АТО. До листа позивачем додано примірник додаткової угоди про внесення змін до договору фінансового лізингу.

Сторонами не досягнуто згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до договору фінансового лізингу, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Суд апеляційної інстанції правомірно погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтями 651, 654 Цивільного кодексу України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин визначається статтею 652 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд апеляційної інстанції, погодившись з судом першої інстанції дійшов до правильного висновку, що укладаючи договір фінансового лізингу, позивач та відповідач погодили на власний розсуд його істотні умови, зокрема, підстави звільнення від відповідальності. В пункті 7.1 договору до однієї з форс-мажорних обставин сторонами віднесено війну.

Судами встановлено, що позивач на виконання умов договору фінансового лізингу отримав предмет лізингу та використовував його у своїй підприємницькій діяльності. Крім цього, зобов'язання з сплати лізингових платежів є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Законодавство пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених в частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вказаних умов, необхідних для внесення змін до договору фінансового лізингу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.

Таким чином, постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15 Господарського суду міста Києва підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими і такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015 у справі № 910/11793/15 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий, суддяОвечкін В.Е. Судді:Корнілова Ж.О. Чернов Є.В.